Іоанн III Дука Ватац або Цар Іван Могутній Вождь або Вождь з роду Ватац (грец. Ἰωάννης Γ' Δούκας Βατάτζης, 1192, Дідімотіка, Грецьке/Християнське Царство (Візантія) — 3 листопада 1254, Німфея (біля Ізміра), Грецьке/Християнське Царство (Візантія) — православний грецький християнський цар (імператор) Нікейської імперії, правитель залишку Грецького/Християнського (Ромейського) Царства (на думку православних греків-ромеїв і інших, в т.ч. словеномовних християн, в т.ч. русинів і християн-степовиків Причорномор‘я, прихильників Єдиної, Старої, Святої, Соборної і Апостольської Церкви) з 1221 до 1254 року. Спадкоємець православних Християнських Царів Костянтина і Феодосія епохи Єдиного, Нерозділеного Царства, який попросив підтримки у магометан, турків-сельджуків проти татар-ординців (монголів) і латинян (франків, німців, римокатоликів), що призвело згодом до падіння Грецького Царства зі столицею в Царгороді, появи Священного Римського Царства на Заході (Європа) Турецького Царства зі столицею в Стамбулі на Сході (Азія) і Руського Царства зі столицею в Москві на Півночі і Сході Заходу, суттєво вплинуло на історію Старої, Святої Русі з центром в Києві, зокрема призвело до появи у майбутньому (1300і) Малоросії сиріч земель Руського Князівства (Коррлівства) під опікою Галицької (і Київської) митрополії, а також виокремлення зі складу (старо)руського (мало)російського, а згодом і козацького та українського народу (нації) і його народного господарства (національної держави), інших країн, народів і господарств Заходу (Європи) і Сходу (Азії) Старого Материка (Євразії), змінивши, перекроївши і оновивши політичну і господарську карту усього Старого Материка і Заходу у його складі, Землі Піднебесної, Всесвіту Божого.
| Іоанн III Дука Ватац | |
|---|---|
| грец. Ἰωάννης Γ' Δούκας Βατάτζης | |
| Портрет Царя Івана (Іоанна) III Дуки Ватаца з манускрипту XV століття | |
| Імператор | |
| Початок правління: | 15 грудня 1221 |
| Кінець правління: | 3 листопада 1254 |
| Партія: | Стара, Свята Церква |
| | |
| Попередник: | Цар Федір, Феодор I Ласкаріс |
| Наступник: | Цар Федір, Феодор II Ласкаріс |
| | |
| Дата народження: | 1193 Р.Х. |
| Місце народження: | Дідімотейхо, Грецьке/Християнське Царство (Візантія) |
| Країна: | Візантійської імперії |
| Дата смерті: | 3.11.1254 Р.Х. |
| Місце смерті: | місто Німфея, Грецьке/Християнське Царство (Візантія) |
| Діти: | Цар Феодор II Ласкаріс |
| Батько: | Василь Ватац |
Біографія Редагувати
Правління Іоанна пройшло в турботах про відновлення колишньої Візантійської імперії. Вельми важливе значення мала перемога Іоанна над латинянами при Піманіоні (недалеко від Лампсака) у 1224 році, результатом якої було захоплення Латинської імперії всіх земель в Азії. Потім Іоанном за короткий час були завойовані острови Лесбос, Родос, Хіос, Самос, Кос, але при спробі оволодіти Іракліоном, а також і самим Константинополем у 1235 році, Іоанн зазнав невдачі.
Поки болгарським царем був Асень, Іоанн діяв у союзі з ним проти латинян. Після смерті Асеня почався безлад в Болгарії, і Іоанн скористався для того, щоб захопити кілька важливих болгарських міст. Коли рознеслася чутка про напад татар на Малу Азію, Іоанн вступив у союз з Конійським султаном для спільних дій проти нового ворога. Водночас він продовжував свої завоювання на Заході, з яких найважливішим було приєднання до імперії Салонік у 1246 році. Із папою Інокентієм IV Іоанн вів переговори про з'єднання церков за умови здачі йому Константинополя латинянами.
Іоанн III Дука Ватац походив по жіночій лінії від однієї зі знатних візантійських сімей. Він мав за першу дружину дочку Феодора I Ласкаріса Ірину, і без труднощів, як талановитий правитель і воєначальник, посів імператорський престол, хоча змагавсь за нього з братами Феодора I — Олексієм та Ісааком. По смерті Ірини у 1244 році він одружився з донькою німецького імператора Фрідріха II Констанцією (Анною) фон Гогенштауфен.
Канонізація Редагувати
Святий у Православ'ї. День Пам'яті - 4 листопада.