Інжене́рні спору́ди — це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів тощо.
Класифікація
Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта.
До інженерних споруд належать:
- транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади, греблі, канали та інші гідротехнічні споруди тощо);
- трубопроводи, інженерні комунікації та лінії електропередачі;
- комплексні промислові споруди (електростанції, збагачувальні фабрики тощо), що не мають характерних ознак будинків;
- інші інженерні споруди (спортивні та розважальні споруди, військові інженерні споруди тощо).
Інженерні споруди залежно від матеріалів, з яких вони зведені поділяються на металеві, залізобетонні, бетонні, цегляні, дерев'яні, ґрунтові та ін.
Залежно від розташування відносно рівня поверхні землі або води — на надземні, підземні, надводні, підводні, періодично затоплювані.
Залежно від терміну служби інженерні споруди поділяються на тимчасові і постійні. Постійні споруди зводяться на тривалий термін експлуатації, наприклад, залізниці, заводи, фабрики, електростанції тощо. Тимчасові споруди будуються на цілком певний невеликий період, це, наприклад, дамби обвалування і перемички котлованів споруджуваних гідротехнічних споруд, підсобні приміщення будівельних майданчиків та ін.
Залежно від геометричної форми в плані інженерні споруди бувають лінійні і площинні. До лінійних споруд належать дороги, лінії електропередач, трубопроводи, канали, лінії зв'язку. До площинних належать вузли гідротехнічних споруд, комплекси промислових споруд і населених місць, аеропорти та ін.
Вимоги до інженерних споруд
Інженерні споруди, які будуються повинні відповідати призначенню, забезпечувати проєктні умови експлуатації, бути довговічними, відповідати сучасним естетичним і архітектурним вимогам, споруджуватись у встановлені терміни при мінімумі затрат праці та матеріальних ресурсів.
Проєктування інженерних споруд
Створення різного роду інженерних споруд проходить три етапи: дослідження, проєктування і будівництво.
Успішне проєктування можливе лише на основі повноцінних матеріалів, зібраних у процесі спеціальних інженерних вишукувальних робіт: інженерно-геодезичних, інженерно-геологічних, гідрологічних та ін.
Кінцевим документом проєктування є технічний проєкт, який представляє собою комплекс документів, що містять техніко-економічні обґрунтування, розрахунки, кресленики, пояснювальні записки, необхідні при будівництві або реконструкції підприємства, будівлі чи споруди.
Проєктування проводиться поступово у напрямку досягнення остаточного рішення. Воно ведеться по етапах, які називають стадіями проєктування. Існує три стадії: проєктне завдання, технічний проєкт, робоче проєктування. На кожній стадії послідовно поглиблюються і уточнюються елементи проєкту, що в кінцевому підсумку, сприяє оптимізації всіх стадій проєктування і отримання єдиного цілісного проєкту.
Примітки
- ↑ ДК 018–2000 Державний класифікатор будівель та споруд.
Джерела
- Калачев В. Я., Максимов С. Н. Инженерные сооружения. Учебное пособие. — М.: Из-во МГУ, 1991. — 299 с.
- Шульга М. О., Деркач І. Л., Алексахін О. О. Інженерне обладнання населених місць: Підручник. [ 19 серпня 2019 у Wayback Machine.] — Харків: ХНАМГ, 2007. — 259 с.
- Орлов В. О. Міські інженерні мережі та споруди: навч. посіб. [ 16 травня 2017 у Wayback Machine.] / В. О. Орлов, В. О. Шадура, В. Л. Филипчук. — Рівне: НУВГП, 2011. — 200 с.
- Інженерна геологія. Механіка ґрунтів, основи і фундаменти: [підручник]/ М. Л. Зоценко, В. І. Коваленко, В. Г. Хілобок, А. В. Яковлєв.- К.: Вища школа, 1992. — 408 с. — ISBN 5-11-003835-X
- ДБН А.2.1-1-2008 Вишукування. Інженерні вишукування для будівництва: [Чинний від 2008-01-01]. — К.: Мінрегіонбуд України, 2008. — 74 с.