Індрикотерієва фауна, або Тургайська фауна — фауністичний комплекс вимерлих ссавців та інших тварин, які населяли в середньому олігоцені помірну зону Євразії (від Балканського півострова до Китаю).
Індрикотерієва фауна — наземна фауна, що існувала в лісостепових місцевостях Азії в кінці палеогенового і на початку неогенового періодів.
Характерними її представниками були індрикотерій, аралотерій, белуджітерій — велетенські довгошиї безрогі носороги.
Історія відкриття ред.
Відкрито в 1915 році у в Західному Казахстані палеонтологом Олексієм Олексійовичем Борісяком. Він виявив у Тургайській улоговині (звідси друга назва — Тургайська фауна) скам'янілі кістки типового для індрикотерієвої фауни гігантського безрогого носорога індрикотерія і ще ряду теплолюбних ссавців — мешканців лісів, лісостепів і боліт.
Рештки представників Індрикотерієвої фауни знайдено в олігоценових і нижньоміоценових відкладах Казахстану, Монголії, Ірану і Закавказзя. Від Європи ареал Індрикотерієвої фауни відділяв Тургайський рукав (протока) Середземного океану.
Склад тургайської фауни ред.
Непарнокопитні були одними з основних представників цієї фауни: індрикотерії, бігаючі ( гіракодонти, такі як еггісодон тургайський) і болотні ( амінодонти) носороги, а також тапіроїди і халікотерії. Крім того у складі індрикотерієвої фауни були присутні: з комахоїдних — примітивні їжаки і землерийки, з хижаків — креодонти та інші, стародавні зайцеподібні, з гризунів — вивірковиді, хом'яки, бобри роду Palaeocastor і інші, з парнокопитних — нежуйні (антракотерій і ентелодони), а також примітивні жуйні — коротконогі (Lophiomeryx) і довгоногі (Prodremotherium) оленьки. Крім ссавців до складу тургайської фауни входили птахи, черепахи, риби, комахи і молюски. На величезному просторі, населеному даної фауною, її склад був неоднорідним.
Індрикотерієва фауна в кінематографі ред.
У 3-й серії науково-популярного серіалу BBC «Прогулянки з чудовиськами» розповідається про життя індрікотерія і інших представників тургайської фауни в Монголії.
Див. також ред.
Посилання ред.
- ↑ Гол. ред. М.П. Бажан (1961). Українська радянська енциклопедія. Том 5 Є - Італіки (укр.). Київ: гол. ред. УРЕ. с. 443.