Володимир Адольфович Ільїн (рос. Влади́мир Адо́льфович Ильи́н; * 16 листопада 1947, Свердловськ, РРФСР, СРСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист Російської Федерації (1999). Лауреат Державної премії Російської Федерації (1999).
| Ільїн Володимир Адольфович | |
|---|---|
| рос. Владимир Ильин | |
| Народився | 16 листопада 1947 (75 років) Свердловськ, РРФСР, СРСР |
| Громадянство | СРСР Росія |
| Діяльність | актор |
| Alma mater | Єкатеринбурзький державний театральний інститутd (1969) |
| Роки діяльності | 1969 — тепер. час |
| Батьки | Ільїн Адольф Олексійович |
| Брати / сестри | Ільїн Олександр Адольфовичd |
| IMDb | nm0407959 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| Ільїн Володимир Адольфович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в родині актора Адольфа Олексійовича Ільїна і лікаря-педіатра Зінаїди Борисівни Ільїної.
У 1969 році закінчив акторський факультет Свердловського театрального училища.
Працював в Московському театрі «Скоморох» під керівництвом Геннадія Юденича, в Казанському театрі юного глядача.
З 1974 по 1989 служив в Московському академічному театрі імені Володимира Маяковського під керівництвом Андрія Гончарова.
З 1989 року актор працює за договорами.
У січні 2021 року доданий до бази «Миротворця» за незаконий перетин державного кордону України та протиправне відвідування Автономної Республіки Крим в 2018 році. Цього ж року виконав роль в російському пропагандистському фільмі «Пригрів».
Фільмографія Редагувати
- 1969 — Женя, Женечка і «Катюша» — солдат зі словами: «Фріци з тилу!»
- 1969 — Сини йдуть у бій — епізод
- 1973 — Веселий калейдоскоп — Качкін
- 1974 — Час її синів — шахтар
- 1979 — Інтерв'ю в Буенос-Айресі (фільм-спектакль) — Педро
- 1983 — Ціна повернення — Генка «Канделябр»
- 1986 — Мій улюблений клоун — Роман Самоновський
- 1987 — Час літати — Андрій Костянтинович, пасажир
- 1988 — Чорний коридор — Сергій Кропотов
- 1988 — Захисник Сєдов — Володимир Сєдов, відомий адвокат
- 1988 — Дубровський
- 1988 — Ворожіння на баранячій лопатці — Хомич
- 1989 — Аварія — дочка мента — Олексій Ніколаєв, батько Валерії
- 1989 — СВ. Спальний вагон — Петков
- 1990 — Рій — дурник Артюша, прийомний син Заварзіна
- 1990 — Похорон Сталіна — людина в пивній
- 1990 — Мій чоловік — іншопланетянин — Всеволод Аскольдович Китаєць, пацієнт Люсі, кінолог
- 1990 — Шапка — Фіма Рахлін, член Спілки письменників, автор 11 книг «про хороших людей»
- 1990 — Сукині діти — Лев Олександрович Бусигін (він же Льова)
- 1991 — Загублений в Сибіру — Віктор Іванович Малахов
- 1991 — Вовкодав — касир
- 1991 — Геніальна ідея — художник
- 1992 — Анкор, ще анкор! — капітан Ліховол, інтендант
- 1992 — Макаров — Василь Іванович Цвєтаєв, старший прапорщик внутрішніх військ, один Макарова
- 1992 — Устриці з Лозанни — Кліффорд, бухгалтер з Америки
- 1992 — Білий король, червона королева — Золін
- 1992 — Міняйли — Роланд Петрович Бабаскін, масовик-витівник
- 1992 — Відображення в дзеркалі
- 1992 — На тебе уповаю — дідусь Віки
- 1993 — Альфонс — Вова Бокин
- 1993 — Над темною водою — Володимир
- 1993 — Свистун — годинниковий майстер
- 1993 — Стрілець неприкаяний — Герман Андрійович, колишній радянський журналіст
- 1994 — Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна — Голубєв, голова колгоспу
- 1994 — Стомлені сонцем — Кирик
- 1995 — Мусульманин — Геннашка, пастух
- 1995 — Єхай! — Петро Гаврилін
- 1995 — Прибуття поїзда (новела «Дорога») — «новий росіянин»
- 1995 — Одинокий гравець — Миша, приятель Миті, завсідник перегонів
- 1995 — Хрестоносець — «Пузир», слідчий
- 1995 — Чорна вуаль — Яків Ратіс, дядько Петра, чоловік Олімпіади
- 1996 — Ревізор — Іван Кузьмич Шпекин, поштмейстер
- 1996 — Королева Марго — Ла Юрьер
- 1998 — День повного місяця — Ребров, саксофоніст
- 1998 — Хочу в тюрму — Семен Семенович Лямкін
- 1998 — Стрінгер — Петро Яворський, лідер політичної партії (алюзія на Володимира Жириновського)
- 1998 — Твір до Дня Перемоги — Звягін
- 1999 — Сибірський цирульник — Мокін, капітан, старший наглядач над юнкерами
- 1999 — Русский бунт — Савельич, слуга Петра Гриньова
- 1999 — Страсний бульвар — Дукин
- 2000 — Фортуна — Гарік, мафіозо
- 2000 — Марш Турецького — В'ячеслав Іванович Грязнов, заступник начальника МУР а (підполковник / полковник міліції), потім начальник МУРу (генерал-майор міліції)
- 2000 — Конвалія срібляста — Євген Місочкін, сержант міліції, батько Зої
- 2000 — Президент і його внучка — дядько Саша («Суслик»), ад'ютант генерала, охоронець внучки президента
- 2000—2013 — Таємниці палацових переворотів — Андрій Іванович Остерман
- 2000 — Чорна кімната (новела «21:00») — Микола Іванович, депутат
- 2003 — Ідіот — Лук'ян Тимофійович Лебедєв, чиновник
- 2003 — Життя одна — Кепка
- 2004 — Віддалений доступ — Тимофій, один матері Жені
- 2005 — Турецький гамбіт — Лаврентій Аркадійович Мізін, генерал, колишній шеф Ераста Фандоріна
- 2005 — Горинич і Вікторія — Павло Гарібальдовіч Рауш, криміналіст на прізвисько «Горинич»
- 2005 — Доктор Живаго — Олександр Громеко, вітчим доктора Живаго
- 2005 — Небесне життя — Антей
- 2006 — Заєць над безоднею — Іван Микитович Смирнов
- 2007 — Ленінград — Малінін, майор держбезпеки
- 2007 — Війна і мир — Михайло Іларіонович Кутузов, російський полководець, генерал-фельдмаршал
- 2008 — Сищик Путілін — Іван Дмитрович Путілін, начальник розшукової поліції Санкт-Петербурга
- 2008 — Зникла імперія — Степан Молодцов (в наші дні)
- 2008 — Палата № 6 — Андрій Юхимович Рагін, доктор
- 2009 — Тарас Бульба — колишній кошовий отаман
- 2009 — Ісаєв (фільм «Пароль не потрібен») — Микола Іванович Ванюшин, головний редактор газети «Вільний Владивосток»
- 2009 — Не треба засмучуватися — Павло Тюха
- 2009 — Іванов — Михайло Михайлович Боркин, далекий родич Іванова та керуючий його маєтком
- 2010 — Стомлені Сонцем 2: Передстояння — Кирик
- 2010 — Чорний баран
- 2010 — Строкаті сутінки — Суворін, Лабух на прізвисько «Сувора»
- 2010 — Класні мужики — Михайло Ілліч
- 2010 — З йолопом
- 2011 — Стомлені сонцем 2: Цитадель — Кирик
- 2011 — Мисливці за діамантами — Сергій Іванович Орлов, полковник міліції, начальник Шахова
- 2011 — Висоцький. Спасибі, що живий — «Сірий піджак», полковник КДБ з Москви
- 2011 — Калачі — дід Калач
- 2011 — Інтері — Павло
- 2011 — Анакоп — Жора
- 2012 — Білий тигр — полковник, начальник госпіталю
- 2012 — Свято під замком — Тарас Ефімич Бунько, батько Віри
- 2013 — Запах вересу — генеральний директор А. А. Кащеєв
- 2013 — Тамарка — Овсій Овсійович
- 2014 — Піддубний — Друбич, менеджер Піддубного
- 2014 — Державний захист 3 — Віталій Юхимович Суббота, полковник поліції, начальник відділу державного захисту свідків
- 2014 — Вовче сонце — Тимофій Федорович Шилов, начальник ОГПУ міста Плутска
- 2016 — Три товариші — Тимофій Федорович Шилов
- 2016 — Жили-були ми
- 2016 — Макарови — Михайло Андрійович
- 2017 — Час перших — Сергій Павлович Корольов, учений, інженер-конструктор, основоположник радянської космонавтики
- 2017 — Анна Кареніна. Історія Вронського — сивий генерал
- 2017 — Жги! — начальник колонії
- 2018 — Тренер — Бергер
- 2019 — Чорнобиль. Зона відчуження. Фінал — Віктор Рябов
- 2021 — Пригрів — Давид Гуревич
- 2021 — Пробудження — Санич
Визнання і нагороди Редагувати
- Премія кінофестивалю «Кінотавр» за найкращу чоловічу роль (1991, фільм «Сукині діти»)
- Приз кінофестивалю «Сузір'я» за найкраще виконання ролі другого плану (1993, фільм «Загублений в Сибіру»).
- Премія «Ніка» за найкращу чоловічу роль другого плану (1993, фільм «Макаров»)
- Приз фестивалю «Кіношок» за найкращу чоловічу роль (1993, фільм «Макаров»)
- Почесне звання «Народний артист Російської Федерації» (1999)
- Премія «Золотий овен» за найкращу чоловічу роль другого плану (1999, фільм «Сибірський цирульник»)
- Премія «Ніка», премія «Кінотавр» за найкращу чоловічу роль (1999, фільм «Хочу в тюрму»)
- Державна премія Російської Федерації (1999, фільм «Сибірський цирульник»).
- Приз XXXI Московського міжнародного кінофестивалю за краще виконання чоловічої ролі (2009, «Палата № 6»)
- Премія «Ніка» (2010, за найкраще виконання чоловічої ролі («Палата № 6»))
Примітки Редагувати
- . Архів оригіналу за 15 серпня 2021. Процитовано 25 червня 2018.
- Володимир Ільїн, народний артист Росії: біографія, фотографія, фільмографія. [ 26 червня 2018 у Wayback Machine.] // kinoafisha.ua