Ильменське Поозер’я — історична місцевість в околицях Великого Новгорода. Знаходиться на північно-західному березі озера Ільмень (від Перині до гирла річки Веряжі), територіально належить до Новгородського району Новгородської області Росії.
Історія ред.
Територія сучасного ільменьского Поозер’я була заселена близько 5—6 тисячоліть тому. Найдавніші археологічні знахідки в західному Приільмен’ї відносяться до IV—III тисячоліття до нашої ери (епоха неоліту). В ході розкопок були знайдені поселення древніх людей, а також супутні предмети побуту — кам'яні наконечники стріл, гарпуни, кістяні проколки, скребки та ін. У другому тисячолітті до н. е., разом з новими групами переселенців в Приільмен’я приходить скотарство — з'являються перші металеві вироби. В ході археологічних досліджень безліч стародавніх поселень було відкрито на берегах річки Прость, Веряжа, у сучасних поозерскіх сіл Василівське, Еруново та ін.
До приходу на цю територію слов'ян на Ільменських територіях домінували фіно-угорські племена (меря, чудь). Саме слово «Поозер’я» зустрічається в 1478 році у другому Новгородському літописі. У ньому повідомляється про те, як « … Прийди князь великі Іван Васильович до Новгороду раттю і стояли на Паозері у Трійці».
Через Поозер’я від Новгорода до Псковської землі в давнину проходив так званий «Руський шлях». Про нього сказано в грамоті Всеволода Мстиславовича у 1134 році.
Найперша згадка про поселення в Новгородських літописах стосується села Старе Ракомо. Це одне з найдавніших поселень, літописні відомості про яке датуються 1015 роком. Крім Старого Ракома практично всі сучасні села Поозерья відзначені в давніх історичних документах XV століття.
Згідно з писарськими книгами 1498—1501 рр. у західному Приільмен’ї в той час існувало п'ять погостів: Курицький, Лукинський, Василівський, Лазаревський і Піскупіцкій. На їх території знаходилися 116 поселень, що складаються з 406 дворів. На початку XX століття тут стояло вже понад 60 сіл і проживало понад 10 000 чоловік. В даний час в Поозер’ї налічується близько сорока сіл.
Найбільші з них:
- Ільмень (Ильмень)
- Старе Ракомо (Старое Ракомо)
- Курицько (Курицко)
- Горні Моріни (Горные Морины)
- Нове Ракомо (Новое Ракомо)
- Хотяж (Хотяж)
- Піщане (Песчаное)
- Мойсейовичі (Моисеевичи)
Пам'ятники архітектури ред.
На території західного Приільмен’я збереглися такі пам'ятки архітектури:
- Язичницьке святилище в Перині та архітектурний ансамбль Перинского скиту з церквою Різдва Богородиці XIII століття (див. фото)
- Церква в селі Старе Раком будівлі близько 1860 року (див. фото)
- Дерев'яна церква Успіння (1595). До 1965 року знаходилася в селі Курицько(див. фото)
- Церква Спаса Преображення в селі Піщане (у минулому Спас-Піскопіци) (див. фото)
- Дерев'яний вітряк 1924 року в селі Завал. Автор будови — місцевий житель селянин Михайло Павлов з сином Іваном (див. фото)
- Церква Лазаря 1811 року в селі Сергово (колишній Ямок) (див. фото)
- Церква Василя Великого з дзвіницею 1871 року в селі Василівське
- Ансамбль Клопского монастиря (на правом березі Веряжі) (див. фото)
Примітки ред.
- Події, пов'язані з підпорядкуванням Новгородської республіки Московського князівства
- Повість минулих літ. Переклад Д. С. Лихачова
- Восени 1965 року була перевезена в музей «Вітославліци». Постановою Адміністрації Новгородської області від 30.09.1998 № 389 віднесено до пам'ятників історії та культури місцевого значення
- Постановою Адміністрації Новгородської області від 30.09.1998 № 389 віднесено до пам'ятників історії та культури місцевого значення
Література ред.
- Л. А. Секретар, Л. О. Філіппова «За Пріільменья. Путівник ». Лениздат, 1991 р. (рос.)
- В. Я. Конецкий, Е. Н. Носов «Загадки новгородської округи». Лениздат, 1985 р. (рос.)