Іконоскоп (від грецького: εἰκών "зображення" і "σκοπεῖν", щоб подивитися, щоб побачити ") була першою розповсюдженою телекамерною трубкою для перетворення зображення в електричний сигнал, яка використовувалась в ранніх телевізійних камерах. Іконоскоп видавав сильніший сигнал, ніж попередні механічні конструкції, і мав змогу використовуватися в будь-яких добре освітлених умовах. Це була перша повністю електронна система, яка замінила раніші камери, в яких використовувались спеціальні прожектори або обертальні диски для зйомки світла з одного дуже яскраво освітленого місця.
Автор пристрою та володар патенту на нього — піонер телебачення Володимир Зворикін, американський інженер російського походження. Відомий значною мірою через те, що запатентував 20 грудня 1938 року два революційних пристрої — кінескоп та іконоскоп.
Деякі принципи цього апарату були описані, коли Володимир Зворикін подав два патенти на телевізійну систему у 1923 і 1925 роках. Дослідницька група на RCA під керівництвом Зворикіна презентувала іконоскоп широкій публіці на прес-конференції в червні 1933 р., а два докладні технічні документи були опубліковані у вересні та жовтні того ж року. Німецька компанія Telefunken купила права від RCA і побудувала суперіконоскоп-камеру, що використовувалася для передачі історичного телебачення на Олімпійських іграх 1936 року в Берліні.
Іконоскоп був заміщений у Європі приблизно в 1936 році набагато більш чутливими Супер-Емітроном та Суперіконоскопом, а в США іконоскоп був провідною камерною трубкою, використовуваною для трансляції з 1936 до 1946 року, коли він був замінений ортиконовою трубкою.
Принцип роботи Редагувати
Головним елементом для формування зображення у іконоскопі є слюдяна пластина з нанесеним на передню поверхню фоточутливими гранулами. Матеріал цих гранул, як правило — срібло, вкрите цезієм чи оксидом цезію; гранули зафіксовані на пластині за допомогою клею, що є електричним ізолятором. Зворотня (задня) сторона слюдяної пластини вкрита тонким шаром срібла. В цілому вся конструкція є не чим іншим, як масивом конденсаторів, що можуть деякий час тримати електричний заряд. Кожен індивідуальний конденсатор відповідає пікселю зображення. Вся ця система називалася також «мозаїкою».
| Цей розділ потребує доповнення. (березень 2018) |
Джерела Редагувати
- Zworykin, Vladimir K. (n.d.) [filed 1923, issued 1935]. . Patent No. 2,022,450. United States Patent Office. Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 12 січня 2010.
- Zworykin, V. K. (n.d.) [filed 1925, patented 1928]. . Patent No. 1,691,324. United States Patent Office. Архів оригіналу за 31 січня 2014. Процитовано 12 січня 2010.
| Це незавершена стаття про електроніку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |