Ідіоадаптація один із шляхів досягнення біологічного прогресу що супроводжується певними змінами в будові організмів не

Ідіоадаптація — один із шляхів досягнення біологічного прогресу, що супроводжується певними змінами в будові організмів, не порушуючи загального рівня їхньої організації, є пристосуванням до конкретних умов існування. Термін запропонований Олексієм Сєверцовим. Спеціалізацію Сєверцов розглядав як окремий випадок ідіоадаптації.

Загальна схема біологічного прогресу (за Сєверцовим): ароморфози (a) зображені як переходи на вищий рівень (R, O), ідіоадаптації (b) — у вигляді відгалужень на одному рівні (окремий випадок спеціалізація (s)), загальна дегенерація — як перехід на нижчий рівень (P)

Прикладами ідіоадаптації у тварин можуть служити особливості будови кінцівок (наприклад, у крота, копитних, ластоногих), особливості дзьоба (у хижих птахів, куликів, папуг), пристосування придонних риб (у скатів, камбалових), захисне забарвлення комах тощо. Прикладами ідіоадаптації у рослин можуть бути різноманітні пристосування до запилення, поширення плодів і насіння тощо.

Див. також Редагувати

Джерела Редагувати

Северцов А.С. Основы теории эволюции. — Москва : Издательство МГУ, 1987. — С. 258.

Це незавершена стаття з еволюційної біології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.