Васи́ль Іва́нович Ігна́тенко (13 березня 1961 — 13 травня 1986) — ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС, командир відд. 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип'ять. Герой України.
| Ігнатенко Василь Іванович | |
|---|---|
| | |
| Народився | 13 березня 1961 смт Брагін, Брагінський район, Гомельська область, Білоруська РСР, СРСР |
| Помер | 13 травня 1986 (25 років) ·променева хвороба |
| Поховання | Митинський цвинтар |
| Громадянство | СРСР |
| Діяльність | пожежник, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС |
| Alma mater | Q64160036? (січень 1970) |
| Військове звання | старший сержант |
| Нагороди | |
|
Біографія ред.
Згідно з офіційною біографією, народився 13 березня 1961 року в міському селищі Брагін в Білорусі.
За свідченнями рідних — народився в с. Спарижжя Брагінського р-ну БРСР, в 47 км від Прип'яті:
| Від міста Прип'ять до села Спарижжя, де жили його батьки, сорок кілометрів. Сіяти, орати... Його улюблені роботи... Мати часто згадувала, як не бажали вони з батьком відпускати його до міста, навіть новий дім побудували. Забрали до армії. Служив у Москві у пожежних військах, і коли повернувся: тільки у пожежні! Нічого іншого не визнавав. Оригінальний текст (рос.) От города Припять до деревни Сперижье, где жили его родители, сорок километров. Сеять, пахать... Его любимые работы... Мать часто вспоминала, как не хотели они с отцом отпускать его в город, даже новый дом построили. Забрали в армию. Служил в Москве в пожарных войсках, и когда вернулся: только в пожарники! Ничего другого не признавал. |
Як свідчать батьки, після закінчення середньої школи він навчався в Гомельському училищі електротехніки. Військова служба пройшла в одній з пожежних частин Москви, після демобілізації Василь намагався влаштуватись на роботу пожежником в Чернігові, але там не було вільних місць. Він подався в Прип'ять.
Старший сержант внутрішньої служби, майстер спорту СРСР, працював пожежним на Чорнобильській АЕС. Брав безпосередню участь у гасінні пожежі на АЕС в ніч з 25 на 26 квітня 1986 року.
Помер 13 травня 1986 року. Похований на Митінському кладовищі в Москві.
Сім'я ред.
Дружина — Людмила, українка з Івано-Франківщини. Потім проживала в Києві. Їй присвячено шведський документальний фільм «Голос Людмили» (2001)
Донька Наталія народилась вже після смерті батька, з пороком серця і померла за кілька годин.
Нагороди ред.
- 21 квітня 2006 року за геройський подвиг в ім'я життя нинішніх і прийдешніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно)
- 8 травня 1996 року за особисту мужність і відвагу, виявлені у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС нагороджений відзнакою Президента України — хрестом «За мужність» (посмертно)
- Нагороджений орденом Червоного Прапора (посмертно)
Вшанування Пам'яті ред.
Україна ред.
- У багатьох містах України є Вулиця Героїв Чорнобиля, до яких належить Василь Ігнатенко.
Білорусь ред.
- 25 серпня 2007 року в м. Брагін (Білорусь) встановлено і освячено пам'ятну дошку на честь героя Чорнобиля — Ігнатенка В. І.
- монумент на центральній площі Брагіна
- експозиція в Брагінському історичному музеї (вересень 2008)
У Кінематографі ред.
- Згадується у документальному фільмі «Чорнобиль: Два кольори часу» (Укртелефільм, 1986-88).
- Василю Ігнатенку та його дружині Людмилі присвячено шведський документальний фільм «Голос Людмили» (2001)
- Подвигу і подальшій долі Василя присвячений один з головних підсюжетів міні-серіалу «Чорнобиль» 2019-го року. Зокрема, автори використовують перспективу його та його дружини для зображення долі перших ліквідаторів Чорнобильської аварії та їхніх близьких.
Примітки ред.
- Татьяна, Грива. . chnpp.gov.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ . ricolor.org. Архів оригіналу за 20 березня 2011. Процитовано 12 травня 2019.
- . Стартовая страница Беларуси. 21.by (рос.). Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 12 травня 2019.
- . TUT.BY (рос.). 17 березня 2016. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ . pripyat.com. Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 12 травня 2019.
- ↑ . fakty.ua (рос.). Архів оригіналу за 12 травня 2019. Процитовано 12 травня 2019.
- . Архів оригіналу за 11 липня 2020. Процитовано 18 травня 2022.
- Указ Президента України № 316/96 від 8 травня 1996 року «Про нагородження відзнакою Президента України — хрестом „За мужність“»
- Ушел из жизни самый известный во всем мире чернобылец [ 11 жовтня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
Посилання ред.
- «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
- Спогади дружини (рос.) [ 20 березня 2011 у Wayback Machine.]
| Попередник: | Герой України — кавалер ордена «Золота Зірка» № 15 21 квітня 2006 | Наступник: |
| Ващук Микола Васильович | Лелеченко Олександр Григорович |