Іван Михайлович Гецко́ (* 6 квітня 1968, Дніпропетровськ, СРСР) — радянський і український футболіст та тренер. Виступав за збірні СРСР і України. Автор першого забитого м'яча в історії збірної України (у грі з командою Угорщини, 1992 рік). Один з найрезультативніших нападників за всі чемпіонати України — 67 голів. Увійшов до символічної збірної команди «Карпати» (Львів) періоду незалежності.
| Особисті дані | ||
|---|---|---|
| Повне ім'я | Іван Михайлович Гецко | |
| Народження | 6 квітня 1968 (55 років) | |
| Дніпропетровськ, Україна | ||
| Зріст | 190 см | |
| Вага | 83 кг | |
| Громадянство | СРСР Україна | |
| Позиція | нападник | |
| Професіональні клуби* | ||
| Роки | Клуб | Ігри (голи) |
| 1986—1987 1988 1988 1989 1989—1992 1992—1994 1995—1996 1997 1997—1998 1997—2000 2000—2001 2001—2002 | «Закарпаття» (Ужгород) (2 ліга) «Зірка» (Бердичів) (любителі) СКА «Карпати» (Львів) (перша ліга) «Закарпаття» (Ужгород) (2 ліга) / «Чорноморець» «Маккабі» (Хайфа) «Локомотив» (НН) «Аланія» (Владикавказ) «Дніпро» (Дніпропетровськ) «Карпати» (Львів) «Кривбас» «Металіст» (Харків) | 53 (10) 5 (0) 23 (10) 74 (24) 53 (23) 46 (18) 14 (4) 14 (4) 51 (29) 20 (16) 14 (8) |
| Національна збірна | ||
| Роки | Збірна | Ігри (голи) |
| 1990 1992—1997 | СРСР Україна | 5 (0) 4 (1) |
| Тренерська діяльність** | ||
| Сезони | Команда | Місце |
| 2002—2007 | «Сигнал» (Одеса) | |
| * Ігри та голи за професіональні клуби | ||
| ** Тільки на посаді головного тренера. | ||
| Дані оновлено 12 липня 2020. | ||
Іван Гецко у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Батько майбутнього футболіста теж був спортсменом — грав у футбол на любительському рівні. Зокрема, у 1973 р. він, у складі команди «Механізатор» (Іршава), виграв турнір серед чемпіонів республіканських ДСТ (добровільних спортивних товариств) з футболу.
Вихованець ДСШ (дитячої спортивної школи) у місті Іршава Закарпатської області. Перший тренер — Андрій Уйгелі. Потім вчився у львівському спортінтернаті (теперішнє Львівське училище фізичної культури), де його тренував Ярослав Луцишин.
Іван народився у Дніпропетровську та у ранньому віці сім'я переїхала до Закарпаття. Батько славився своїм хорошим ударом і син ще з також дитинства намагався виробити сильний і точний удар — згодом майбутній нападник відзначався своїм умінням виконувати штрафні удари. Першим дорослим колективом для Гецка стало ужгородське «Закарпаття» — команда другої ліги СРСР, куди футболіста запросили у 1986 році. У 1988 році проходив військову службу у армійських командах «Зірка» (Бердичів) та СКА «Карпати» (Львів).
Після повернення до Закарпаття гравцем почали цікавитися сильні колективи — зокрема запрошував «Шахтар» (Донецьк) і сторони навіть попередньо все узгодили, але навесні 1989 року до Ужгорода прибув один з тренерів одеситів Володимир Плоскіна і врешті-решт нападник віддав перевагу одеському «Чорноморцю». Одеська команда в кін. 80-х — поч. 90-х років зібрала пристойний колектив (Юрій Нікіфоров, Ілля Цимбалар, Дмитро Парфьонов), який під керівництвом Віктора Прокопенка виграв Кубок Федерації футболу СРСР 1990 року, фінішував четвертим у чемпіонаті СРСР 1991 року та виграв Кубок України сезонів 1992 та 1993/94.
У 1990 році отримав запрошення до збірної СРСР. За неї Гецко провів 5 ігор. Також нападник увійшов до історії як автор першого забитого м'яча збірної України. У дебютній грі «синьо-жовтих» проти Угорщини він вийшов на заміну наприкінці матчу і забив єдиний гол українців — на 90 хв., ударом зі штрафного (у підсумку угорці перемогли 3:1).
Після проголошення незалежності зіграв у першому чемпіонаті України (1992 рік) і поїхав за кордон — до ізраїльського «Маккабі» Хайфа. Там Гецко здобув чемпіонство і виграв Кубок Ізраїлю. За ізраїльський клуб тоді виступало кілька вихідців з колишнього СРСР (наприклад, Віктор Чанов і Сергій Кандауров), а одним з тренерів був Андрій Баль. Проте після двох успішних сезонів у клубі почалися проблеми з грошима і нападника вирішили продати: Іван Гецко їздив на оглядини до «Серветту» (Швейцарія) та англійського «Портсмута». Клуби не змогли дійти згоди щодо ціни трансферу і Гецко, відсудивши у керівництва «Маккабі» заборгованість у зарплаті, вирушив до вищолігового «Локомотива» з Нижнього Новгороду. Там нападник провів неповні 2 сезони, став гравцем основи і регулярно забивав (усього 18 м'ячів), потім ненадовго перейшов до «Аланії». У 1997 році повернувся до українського чемпіонату — у «Дніпро».
Вдалими для футболіста стали сезони у львівських «Карпатах» — у 1998 році зелено-білі здобули «бронзу» чемпіонату України. Наступного року команда посіла четверте місце, а Гецко забив 16 голів у першості країни і посів 2-е місце у суперечці бомбардирів — динамівець Андрій Шевченко забив на 2 голи більше. У підсумку нападник провів у лавах «Карпат» 29 голів, ставши другим найкращим голеадором львів'ян у всіх чемпіонатах України.
У 2000-2001 рр. виступав за «Кривбас», восени 2000 року знову став другим найкращим голеадором вищої ліги — 19 голів (динамівець Максим Шацьких забив тільки на 1 гол більше). Закінчив кар'єру у харківському «Металісті» — 23 липня 2001 року гравець потрапив у автомобільну аварію, пережив реанімацію та кілька операцій і вирішив закінчити виступи на найвищому рівні.
Від 2003 до 2007 року тренував любительський клуб «Сигнал» (Одеса) — місцеву міліцейську команду, з якою їздив і на міжнародні турніри. Саме із «Сигналу» прийшов до «Чорноморця» півзахисник Рінар Валєєв (1987 р.н.). З 2007 року Іван Гецко — тренер селекціонер «Чорноморця».
Любить рибальство. Син, Роман Гецко — футболіст першолігового «Дністра» (Овідіополь).
Титули та досягнення ред.
- Кубок Федерації футболу СРСР: 1990
- Кубок України: 1992
- Кубок Ізраїлю: 1993
- Чемпіон Ізраїлю: 1994
Цікаві факти ред.
- Автор першого хет-трику у вищій лізі України: 4 квітня 1992 у матчі «Чорноморець» — «Нива» Вінниця (6:0) .
- Іван Гецко — єдиний футболіст, який двічі забив по 4 голи (т. зв. «покер» або «каре» — існують різні назви) в іграх чемпіонату України. Цікаво, що сталося це протягом одного чемпіонату — 1999/00 у складі двох різних команд («Карпати» і «Кривбас»).
- Автор найшвидшого покера (каре) в першостях України — 4 голи за 26 хвилин (61, 63, 66, 87) у грі «Карпати» — «Дніпро» (4:0) 29 серпня 1999 року.
- Член Клубу бомбардирів Олега Блохіна — 151 гол.
- Автор першого голу збірної України з футболу.
Примітки ред.
- Топ-20 бомбардирів в історії чемпіонату України. [ 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.] Станом на 10 квітня 2017 року. Футбол 24.
- Мельник А. К. Футбол-74. Довідник-календар. — Київ: Здоров'я, 1974. — С. 29.
- Меморіал Ярослава Луцишина[недоступне посилання з липня 2019]
- Чемпіонат України 1992 (ukranianfootball.narod.ru) [ 2014-01-16 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Всі покери чемпіонату України: Ребров, Мілевський і блискавичний Гецко. [ 23 лютого 2022 у Wayback Machine.] Футбол 24. 26 лютого, 2017 рік.
- День в історії. 25 років тому збірна України зіграла свій перший матч. [ 24 лютого 2022 у Wayback Machine.] UA-Футбол. 29 квітня, 2017 рік.
Посилання ред.
- Статистика виступів гравця за українські клуби на сайті Федерації футболу України [ 14 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Дані про гравця на сторінці збірної СРСР/Росії з футболу [ 29 червня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Ігри за збірну України [ 14 травня 2006 у Wayback Machine.]
- Стаття про футболіста на football.ua [ 18 травня 2008 у Wayback Machine.](рос.)
- Інтерв'ю з Іваном Гецком (chernomorets.com, 1999 рік) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- Розмова з Гецком на інтернет-сторінці «Карпат»
- В.Мыленко. "Первый, исторический" [ 18 травня 2008 у Wayback Machine.]
- Профіль футболіста на сайті FootballFacts.ru (рос.)
Література ред.
- Микола Травкін: "Збірна СРСР" Харків. 1991 рік. (рос.)
- Пилипчук П. «Карпати» від А до Я (1963—2005 рр.). — Львів: Галицька видавнича спілка, 2006. — 154 с. ISBN 966-7893-51-0
- Віктор Хохлюк: «Бомбардири України» стор. 58. Ровеньки. 2011 рік. ISBN 978-966-534-344-8 (рос.)