Сократ Іваницький (* 8 липня 1897, с. Чорнівка, Новоселицький район, Чернівецька область — † 8 липня 1974, м. Мюнхен, Німеччина) — командир сотні УСС, чоловік відомої оперної співачки Іванни Синенької-Іваницької.
| Сократ Іваницький | |
|---|---|
| Четар (лейтенант) | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 8 липня 1897 с. Чорнівка, Новоселицький район, Чернівецька область |
| Смерть | 8 липня 1974 (77 років) м. Мюнхен, Німеччина |
| Поховання | Вальдфрідгоф |
| Військова служба | |
| Приналежність | ЗУНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
| Командування | |
| сотня УСС | |
Життєпис ред.
Народився 8 липня 1897 у селі Чорнівка на Буковині (тепер Новоселицького району Чернівецької області).
З 1907 року навчався у Чернівцях у німецько-українській гімназії. Склав іспит зрілості під час відпустки з війська 23 січня 1918.
На службі Україні ред.
Із серпня 1915 року служив у Леґіоні УСС, де командував другою сотнею І куреня І полку, потім ІІІ куренем. Улітку 1917 року він був поранений і одвезений на перев'язний пункт до села Великих Чорнокінців, де познайомився із майбутньою дружиною Іванню Синенькою-Іваницькою.
Пізніше служив в УГА, активний учасник Українсько-польської війни, комендант оборони села Підбірці. Зокрема, у 1919 році в ранзі поручника УСС брав участь у боях поблизу Христинівки, Умані.
На еміграції ред.
Після поразки Перших Визвольних змагань опинився у таборі інтернованих вояків УГА в Ліберці в Чехії. Тут він закінчив курси Торговельної академії у 1921, а згодом у 1925 правничий відділ Карлового університету в Празі. Цього ж року у листопаді виїжджає на роботу до Ужгорода на посаду адвокатського практиканта.
23 листопада 1934 року Іваницький отримав ступінь доктора права в Карловому університеті.
Польська прокуратура порушила проти нього як колишнього коменданта оборони Підбірців кримінальну справу і йому довелось переховуватися від видачі Польщі. У березні 1938 року він переїхав до Берліна і вступив до Українського наукового інституту, де разом з Ярославом Рудницьким працював над складанням Українсько-німецького словника. Згодом працював у створеній німцями Українській установі довір'я, призначеній для реєстрації української еміграції в Німеччині.
Після війни оселився в Мюнхені, працював викладачем кафедри міжнародного права Українського вільного університету, згодом доцентом та професором. З 19 березня 1966 по 15 лютого 1974 проректор Українського технічно-господарського інституту.
Крім того, обіймав посади наукового співробітника Інституту по вивченню історії культури народів СРСР та члена Інституту для вивчення проблем Східної Європи УВАН.
Помер 8 липня 1974 у Мюнхені, похований на кладовищі Вальдфрідгоф.
Праці ред.
- «Переяславський договір з 1654 р.: Правна якість заложеного цим договором відношення договірних сторін» (Ню-Йорк; Детройт; Скрентон, 1954.
Примітки ред.
- Лев Шанковський. Українські збройні сили в перспективі нації // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 813.
- . Архів оригіналу за 25 листопада 2015. Процитовано 24 листопада 2015.
Література ред.
- М. Лазарович. Легіон Українських Січових Стрільців. — Тернопіль, 2002.
Посилання ред.
- Машерують наші добровольці [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Сергій Білокінь. Іванна Синенька-Іваницька [ 1 січня 2017 у Wayback Machine.]