Євстигнєєва Лілія Дмитрівна

Лілія Дмитрівна Євстигнєєва (дів. — Журкіна; нар. 12 жовтня 1937, Москва, СРСР — пом. 17 серпня 1986, Москва, СРСР) — радянська актриса театру і кіно. Дружина актора, Народного артиста СРСР Євгена Євстигнєєва з 1966 по 1986 рік.

Євстигнєєва Лілія Дмитрівна
Народилася	12 жовтня 1937(1937-10-12) Москва, СРСР
Померла	17 серпня 1986(1986-08-17) (48 років) Москва, СРСР
Поховання	Кунцевське кладовище
Країна	СРСР
Діяльність	акторка
Alma mater	Школа-студія МХАТ (1962)
Роки активності	з 1962
У шлюбі з	Євстигнєєв Євген Олександрович
IMDb	ID 0947862

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Євстигнєєва.

Біографія

Лілія Дмитрівна народилася 12 жовтня 1937 року в Москві. Мати — викладачка початкових класів. У 1962 році закінчила Школу-студію Московського художнього академічного театру (МХАТ).

Зовнішні зображення
	Весільна світлина, 1966 року.
	Надгробний пам'ятник на могилі актриси.

З 1963 по 1964 роки — актриса Московського театру «Современник».

Першим чоловіком Лілії Дмитрівни був знаменитий радянський скульптор Олег Антонович Іконніков (1927—2004).

На початку 1960-х років у неї виник роман з актором Євгенієм Євстигнєєвим, одруженим на той час з Галиною Волчек. За спогадами самої Лілії Журкіної, побачивши вперше Євстигнєєва на сцені, вона подумала: «Господи, який же старий і страшний чоловік!». Євстигнєєв почав до неї залицятися, і вона піддалася, не змогла встояти перед його чарівністю.

Незабаром шлюби обох розпадаються — Галина Волчек, дізнавшись про зраду чоловіка, зажадала розлучення. Журкіній з третього разу вдалося піти від Іконнікова, який категорично не хотів її відпускати. Лілія Дмитрівна вийшла заміж за Євстигнєєва, який старший за неї на 11 років, у 1966 році, після чого змушена піти з театру. Друзі сім'ї відзначали незвичайну красу і чарівність Лілії Дмитрівни.

У травні 1966 року у них народилася донька Марія (в даний час актриса театру «Современник», дружина актора Максима Разуваєва).

Після одруження Лілія Дмитрівна та Євген Олександрович разом знімали кімнату у актора Володимира Сошальского, потім у Олега Табакова, біля метро «Аеропорт». Набагато пізніше, в 1970-ті роки, отримали окрему квартиру на Суворовському бульварі.   З 1975 по 1982 роки — актриса Московського художнього театру СРСР імені М. Горького. Грала мало, головним чином, епізодичні ролі.

Спочатку Євген Олександрович і Лілія Дмитрівна доповнювали один одного в новій родині. Проте поступово відносини в родині стали змінюватися. У кіно вона знімалася досить рідко і практично завжди в парі зі своїм чоловіком Євгеном Євстигнєєвим. Важко переживала свою незатребуваність у професії. В останні роки життя, майже кожного дня, вона влаштовувала вдома скандали чоловікові з будь-якого приводу. У своїй невлаштованості вона все частіше звинувачувала Євстигнєєва. Ревнувала його до ролей, слави. Євстигнєєв все рідше приходив додому ночувати, посилаючись на зйомки та репетиції.

Захворюваність алергією, перейшла в псоріаз. В 1980-ті роки тяжко захворіла остеохондрозом, пристрастилася до алкоголю, намагаючись заглушити тугу і викликану хворобою біль. Кілька разів робила спроби звести рахунки з життям за допомогою таблеток.

Серед її найближчих подруг були артистки МХАТу — Світлана Семендяєва та Марина Добровольська. Також товаришувала з Валентиною Тализіною.

Євстигнєєв намагався лікувати дружину, перевозив з однієї лікарні до іншої, вдавався до допомоги екстрасенсів, але це не дало позитивного результату.

Лілія Дмитрівна померла в Москві 17 серпня 1986 року у 48-річному віці. Похована на Кунцевському кладовищі Москви (ділянка № 10).

Після смерті дружини Євген Олександрович Євстигнєєв переніс інфаркт. Вони прожили разом 23 роки, з них в шлюбі — 20 років.

Фільмографія

1964 — До побачення, хлопчики — красуня на пляжі 1966 — Поганий анекдот — гостя 1969 — Чайковський — гостя на прийомі 1970 — Крок з даху 1973 — Нейлон 100 % — дружина Бадєєва 1975 — Кохання з першого погляду 1975 — Приголомшливий Берендеєв — мати Берендеєва 1976 — В одному мікрорайоні — лікарка Зеленова

1976 — Моя дружина — бабуся 1980 — Атланти і каріатиди — Ліза, дружина Ігнатовича, рідна сестра Даші карнач 1980 — Старий Новий рік — Інна 1981 — Кохана жінка механіка Гаврилова — жінка з білизною 1982 — Опікуни — Пивокурова 1982 — Візник Геншель — Фрау Вермельскірх 1984 — Перикола 1985 — Ще люблю, ще сподіваюся — Лідія, продавчиня

Посилання

• Документальний фільм «Євген Євстигнєєв. Три історії кохання».// 1-й канал, 2007 р.
• «Чому Євстигнєєв пішов від Галини Волчек?» [ 26 січня 2013 у Wayback Machine.]// «Комсомольская правда», 2 листопада 2007 р.
• «Марія Селянська: Зради батька довели мою матір до алкоголізму». [ 13 червня 2013 у Wayback Machine.]// «Експрес газета», 24 липня 2001 р.
• «Сльози і любов Євгена Євстигнєєва». [ 7 лютого 2015 у Wayback Machine.]// «Вокруг ТВ», 29 квітня 2009 р.
• // «Сім'я», 2001 р.
• [1] [ 27 листопада 2013 у Wayback Machine.] Дочка Євгенія Євстигнєєва: «Думаю батькам слід було розлучитися» «7 Днів», 2013

Примітки

1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
   d:Track:Q37312
2. . Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 15 серпня 2020. 
3. . Архів оригіналу за 27 листопада 2013. Процитовано 15 серпня 2020. 
4. . Архів оригіналу за 18 листопада 2013. Процитовано 15 серпня 2020. 
5. . Архів оригіналу за 13 червня 2013. Процитовано 15 серпня 2020. 
6. . Архів оригіналу за 26 січня 2013. Процитовано 15 серпня 2020.