Художній розпис (від «писати») — мистецтво декорування фарбами поверхні. Мистецтво розпису відрізняють від живопису. Розпис функціонально і композиційно є частиною задуманого і організованого художником простору.
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy9jL2NmLyVEMCU5QSVEMCVCRSVEMSU4MSVEMSU5NiVEMCVCMiVEMSU4MSVEMSU4QyVEMCVCQSVEMCVCOCVEMCVCOV8lRDElODAlRDAlQkUlRDAlQjclRDAlQkYlRDAlQjglRDElODFfJUQxJTgwJUQwJUI1JUQwJUIyJUQwJUI1JUQxJTgwJUQxJTgxLmpwZw==.jpg)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi83LzdhL1RoZV9Tb3ZpZXRfVW5pb25fMTk2M19DUEFfMjgxOF9zdGFtcF8lMjhOYXRpb25hbF9IYW5kaWNyYWZ0cy5fUG90dGVyeV9pbl9PcGlzaG5pYV8lMjhVa3JhaW5lJTI5JTI5LmpwZy8yMjBweC1UaGVfU292aWV0X1VuaW9uXzE5NjNfQ1BBXzI4MThfc3RhbXBfJTI4TmF0aW9uYWxfSGFuZGljcmFmdHMuX1BvdHRlcnlfaW5fT3Bpc2huaWFfJTI4VWtyYWluZSUyOSUyOS5qcGc=.jpg)
Історія розвитку
У добу Античності розписи виконували восковими фарбами або яєчною темперою з подальшим покриттям шаром воску. Під час розкопок археологи знаходили фрески у помешканнях київського регіону періоду 9-12 ст. У 12-13 століттях поряд з технікою письма «по сухому» застосовували роботи по сирій штукатурці. Священик П. А. Флоренський вважав, що іконопис зобов'язаний своїм походженням шляхетного мистецтва давньої стінопису, одному з напрямів художнього розпису. Іконна дошка є своєрідною квінтесенцією стіни, її поверхні, звільненої від випадкових, скороминущих впливів. «У живописі, — писав Флоренський, — образотворча площина зводиться до умовного. Неправильно було б зробити висновок, що стінописне, як і іконописне, зображення повинно неодмінно мати якості площинності, проте уявна глибина зображення, на відміну від живопису, в цьому мистецтві узгоджується з тактильними відчуттями». У 19 столітті художній розпис був широко розповсюджений. Ним оздоблювали стіни, двері, сволоки хат, меблі та господарські речі. Використовували кольорову глину, додаючи сажу та синьку, а також рослинні та мінеральні фарби. Попередніх ескізів до малюнку не робили, розпис не мав чіткої схеми підготовки. Він робився зразу чи взагалі тільки поновлювався попередній малюнок. Робили це два рази в рік, і щоразу це проводилось до певної події — перед святами весною та восени. Розпис виконували тільки жінки. У двадцятому столітті вживали анілінові барвники. Застосування мінеральних фарб збільшило кольорову палітру.
Особливо часто використовували в орнаментах квіти.
Український народний розпис
Фарби для українського народного розпису використовувались природного походження. Добували їх з сажі, ягід бузини, соку лободи, відвару цибулевого лушпиння, соку вишень або шовковиці, пелюсток соняшнику, або брали анілінові фарби, глину. Часом рослинний сік перемішували з білою глиною, сажею, товченим вугіллям, або брали червону глину. Майстрині отримували палітру кольорів і відтінків. До фарб додавали яєчний жовток або молоко. Фарба з такими домішками була тривкою і не змінювала колір.
Розписували пензлями з котячої шерсті, навіть користувались звичайною ганчіркою. Щоб правильно та чітко зобразити геометричні фігури, використовували посуд чи шнурки. Розпис був пов'язаний з силами природи, прив'язував її до світу, до землі. Символіка несла народні знання і вірування. Спочатку елементи розпису були подібні до характеру орнаментів у вишивці, килимарстві тощо. Згодом розпис став усе більше самостійним видом творчості і продовжував розвиватись за своїми законами.
(Косівський розпис)
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi9mL2Y0LyVEMCU5MyVEMCVCQiVEMCVCNSVEMSU4NyVEMCVCOCVEMCVCQSUyQ18lRDAlOUElRDAlQjUlRDElODAlRDAlQjAlRDAlQkMlRDElOTYlRDAlQkElRDAlQjBfJUQxJTgxJUQxJTk2JUQwJUJDJTI3JUQxJTk3XyVEMCVBMiVEMSU4MCVEMCVCRSVEMSU4NiVEMSU4Qy5qcGcvMjIwcHgtJUQwJTkzJUQwJUJCJUQwJUI1JUQxJTg3JUQwJUI4JUQwJUJBJTJDXyVEMCU5QSVEMCVCNSVEMSU4MCVEMCVCMCVEMCVCQyVEMSU5NiVEMCVCQSVEMCVCMF8lRDElODElRDElOTYlRDAlQkMlMjclRDElOTdfJUQwJUEyJUQxJTgwJUQwJUJFJUQxJTg2JUQxJThDLmpwZw==.jpg)
Косівський розпис виник в українських Карпатах. Центром вважається місто Косів, Івано-Франківської області. Появу стимулював розвиток соледобувної промисловості. На виробах в стилі народного примітивізму розписували рослинні мотиви; зображення птахів, звірів та інші традиційні малюнки. Майстри розпису по кераміці та дереву використовують гуцульські мотиви. У цьому розписі переважають коричневі барви в поєднанні з жовтуватими та зеленими кольорами на білому фоні. Основні елементи косівського розпису — квіти, візерунки, що переходять у геометричний орнамент; птахи та зображення людей у національному гуцульському одязі. Основні елементи косівського розпису — це квіти, пелюстки, листки-завитки, крапки та лінії-мережива.
Васильківський розпис
У васильківському розписі яскраво виражена стилізація форм, поєднуються рослинні мотиви та зображення тварин. Декоративності йому надає рослинний візерунок із мазків. Основні кольори цього розпису: червоний, синій і жовтий створюються у традиціях народної кераміки, мають національний колорит. Художники розписують набори для молока, води, вареників, салатниці, вази, вазони для квітів, тарілки, горщики, сувеніри, скульптури тощо. Користуються переважно розписом контурним і фляндрівкою або вкривають поливами зеленого і жовтого кольорів. У декорі використовують рослинний та геометричний орнаменти.
Опішнянський розпис
Центром є село Опішня на Полтавщині. Опішнянський розпис об'єднує декоративно-стилізовані форми, пишний рослинний орнамент червоного, зеленого, білого, коричневого і чорного кольорів. Вони надають опішнянським розписам неповторності та чарівності. Для опішнянського розпису властиві зображення птахів без особливої пишності. Також опішнянському розпису використовують чорне обведення візерунків і контурів.
Ткачуковський розпис
Назва розпису походить від села Яворів на Львівщині. Майстри створюють орнаментальні композиції на дерев'яних предметах: дитячих меблях, комплектах для кухні, декоративних виробах.
Ткачуковський розпис – це український народний промисел, який виник у XVIII столітті на території сучасної Балки города Дніпра.
Яворівський розпис має свої давні традиції. Найбільш часто він використовувався при прикрашанні скринь. Як правило, орнамент складався з рослинних і геометричних мотивів.
Широко застосовувався яворівський розпис і на дерев'яних іграшках— кониках, метеликах, пташках, візочках, виготовлених з дерева із оригінальною конструкцією, механікою для кожної забавки, які за задумом були прості, реалістичні, привабливі.
Різновидом розпису дерев’яних виробів було малювання сувенірних точених виробів (вазочки, грибки, яйця-мальованки) або ж предметів побуту (кухонні дощечки, лопатки, ложки).
Яворівський розпис вирізняють характерні елементи (квіти, ружі, зірки, віночки, качечки, кривульки, цяточки, рисочки тощо) і переважно п'ять кольорів (зелений, жовтий, червоний, коричневий, білий та їх похідні).
Див. також
Джерела
- https://subject.com.ua/textbook/art/10klas/51.html
- https://etnoxata.com.ua/statti/traditsiji/narodnij-rozpis-ta-jogo-simvolika/ [ 11 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Художня культура. Підручник за 10 клас Автор: Масол, Миропольська, Гайдамака, К., 2010
- Мистецтво. 10 клас. Автор: Масол Л. М. — К., 2018
- . Архів оригіналу за 16 листопада 2020. Процитовано 15 листопада 2020.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет