Координати: 58°14′41″ пн. ш. 68°26′45″ сх. д. / 58.24472° пн. ш. 68.44583° сх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
| 58°14′41″ пн. ш. 68°26′42″ сх. д. / 58.24494444002777271° пн. ш. 68.44525000002778370° сх. д.Координати: 58°14′41″ пн. ш. 68°26′42″ сх. д. / 58.24494444002777271° пн. ш. 68.44525000002778370° сх. д. | |
| Країна | Росія |
|---|---|
| Розташування | Росія |
| Введення в експлуатацію | 1980 – 1984 (водогрійні котли), 1983 – 1986 (турбіни 1 – 4), 2011 (турбіна 5) |
| Вид палива | природний газ |
| Котельні агрегати | 9 парових Таганрозький котельний завод ТГМЕ-428 (котли 1 – 9), 3 водогрійні Барнаульський котельний завод КВГМ-100 (водогрійні котли 1 – 3) |
| Турбіни | 1 парова Уральський турбінний завод ПТ-135/165-130/15 (турбіна 1), 1 парова Уральський турбінний завод Т-175/210-130 (турбіна 2), 1 парова Уральський турбінний завод Р-100-130/15 (турбіна 3), 1 парова Уральський турбінний завод ПТ-140/165-130/15 (турбіна 4), 1 парова Уральський турбінний завод К-110-1,6 (турбіна 5) |
| Електрогенератори | 1 Електросила ТГВ-200-2МУ3 (турбогенератор 2) |
| Встановлена електрична потужність | 665 |
| Встановлена теплова потужність | 1195 Гкал/год |
| Материнська компанія | «Сибур» |
| ідентифікатори і посилання | |
| Тобольська ТЕЦ | |
Тобольська ТЕЦ — теплова електростанція у Тюменській області Росії.
Зведення ТЕЦ почалось в межах проекту потужного нафтохімічного майданчику, запуск якого почався у 1984-му з установки фракціонування зріджених вуглеводневих газів, яку в подальшому доповнили установками дегідрогенізації бутану та ізобутану (1987, 1997), установкою дегідрогенізації пропану (2011), піролізною установкою (2019) та виробництвами полімерів. При цьому ще в 1980-му на майданчику ТЕЦ став до ладу перший водогрійний котел типу КВГМ-100 продуктивністю 100 Гкал/год, а до 1984-му запустили ще два такі котла.
З 1983 по 1988 роки ввели в дію вісім парових котлів виробництва Таганрозького котельного заводу типу ТГМЕ-428 (Е-500-13,8-560 ГМВН) продуктивністю по 500 тон пари на годину. Монтаж ще одного такого ж котла розпочали, проте припинили на початку 1990-х через проблеми з фінансуванням та відсутність достатнього попиту на продукцію ТЕЦ.
Від парових котлів живились запущені в 1983 – 1986 роках чотири парові турбіни від Уральського турбінного заводу:
- одну типу ПТ-135/165-130/15 потужністю 135 МВт (станційний номер 1);
- одну введену в 1983-му типу Т-175/210-130 потужністю 175 МВт (номер 2);
- одну типу Р-100-130/15 потужністю 104 МВт (номер 3);
- одну типу ПТ-140/165-130/15 потужністю 142 МВт (номер 4).
Розвиток нафтохімічного майданчику відбувався із великими затримками та корективами, тому вже у 1986-му турбіна №3, яка мала працювати з протитиском, була законсервована через відсутність споживачів пари. Лише в 2011-му її повторно ввели в дію, при цьому вся відібрана з турбіни №3 пара приймає участь у живленні нової турбіни №5 виробництва Уральського турбінного заводу типу К-110-1,6 потужністю 110 МВт. В межах цього проекту також нарешті запустили паровий котел №9 (є відомості, що роботи над котлом провадив Азбестівський котельно-машинобудівний завод).
Таким чином, загальна потужність ТЕЦ досягнула 665 МВт при тепловій потужності 1195 Гкал/год.
Як паливо станція використовує природний газ, що надходить до Тобольська від газопроводу Уренгой – Челябінськ.
Для видалення продуктів згоряння призначені два димарі заввишки 270 метрів.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 10 кВ.
Примітки ред.
- rosteplo.
- Проект. cms.ec-ute.ru. Процитовано 28 березня 2024.
- Тобольская ТЭЦ. bbgl.ru. Процитовано 28 березня 2024.
- history-event.
- Овчинников, Роман (25 жовтня 2016). Дымовая труба Курганской ТЭЦ и самые высокие трубы УрФО. ural-meridian.ru (ru-RU). Процитовано 28 березня 2024.