ТЕЦ Кузнецького металургійного комбінату — теплова електростанція у Кемеровській області Росії, яку почали зводити в комплексі з Кузнецьким металургійним комбінатом. Наразі більшість ділянок останнього виведені з експлуатації із залишенням рейкопрокатного виробництва, контроль над яким отримав Західно-Сибірський металургійний комбінат холдингу Євраз. Сама електростанція, що останнім часом відома як Центральна ТЕЦ, на тлі накопичених боргів за газ була продана за символічну суму.
| Розташування | Росія |
|---|---|
| Введення в експлуатацію | 1932 (перша черга), 1935 (друга черга), 1943 (турбіна 7) |
| Модернізація | 1958 (заміна турбіни 1), 2001 (заміна турбіни 6), 2011 (заміна турбіни 4) |
| Вид палива | вугілля, вторинні гази металургійного виробництва, природний газ |
| Водозабір | Том |
| Котельні агрегати | 4 парові Меллер (котли 1 – 4), 2 парові Ленінградський металічний завод («Стерлінг», котли 5 та 6), 1 паровий Ленінградський металічний завод КО-ІІІ-200 (котел 7), 1 паровий Таганрозький котельний завод ТО-ІІІ-200 (котел 8), 4 водогрійні Уральський котельно-машинобудівний завод ПТВМ-100 |
| Турбіни | 1 парова Калузький турбінний завод АР-6-11 / Р-3-29/11 (турбіна 1, після заміни / після переномінування, виведена з експлуатації), 1 парова (турбіна 2, виведена з експлуатації), 1 парова WUMAG Т-25-29 / Т-16-29 (турбіна 3, до / після переномінування), 1 парова Калузький турбінний завод ПТ-29/35-2,9/1,0 (турбіна 4, після заміни), 1 парова WUMAG Т-25-29 / Т-15-29 (турбіна 5, до / після переномінування), 1 парова Ленінградський металічний завод ПР-30-29 (турбіна 6, після заміни), 1 парова Ленінградський металічний завод АР-12-29 (турбіна 7, до / після переномінування, виведена з експлуатації) |
| Електрогенератори | 1 Електросила (генератор 1, після заміни, виведений з експлуатації), 2 Електросила (генератори 3 та 5), 1 ТФП-36-2У3 (генератор 4, після заміни), 1 Електросила Т-32-2В3 (генератор 6, після заміни) |
| Встановлена електрична потужність | 100 (2011), 90 (2020) |
| Встановлена теплова потужність | 1215 (2011) |
| ідентифікатори і посилання | |
Координати: 53°46′10″ пн. ш. 87°05′14″ сх. д. / 53.76944° пн. ш. 87.08722° сх. д.
В 1932 – 1933 роках на майданчику станції ввели в дію чотири парові котла виробництва німецької компанії Меллер продуктивністю по 150 тон пари на годину, від яких живились чотири парові турбіни:
- запущена в січні 1932-го потужністю 6 МВт (станційний номер 1);
- введена в лютому 1932-го (номер 2);
- запущена в квітні 1932-го потужністю 24 МВт виробництва німецької компанії WUMAG (Wagon sign wagon and maschinenbau AG Görlitz), яка також відома як турбіна типу Т-25-29 (номер 3);
- введена у вересні 1932-го турбіна потужністю 24 МВт (номер 4).
У 1935-му стала до ладу друга черга, яка мала два котла від Ленінградського металічного заводу, що використовували технологію котла Стерлінга та мали продуктивність по 210 тон пари на годину, а також дві парові турбіни, з яких щонайменше турбіна №5 була постачена все тією ж німецькою компанією WUMAG (тип Т-25-29). Загальна потужність двох черг ТЕЦ досягнула 108 МВт і вона була спроможна забезпечувати не лише потреби власного металургійного комбінату, але й різноманітних гірничодобувних підприємств регіону, де на основі родовищ вугілля та залізної руди розгортали необхідну для виробництва зброї базу.
В 1941-му котельне господарство підсилили за рахунок котла виробництва Ленінградського металічного заводу типу КО-ІІІ-200 продуктивністю 200 тон пари на годину, а в 1943-му запустили парову турбіну №7 виробництва Ленінградського металічного заводу типу АР-12-29 потужністю 12 МВт.
В 1949-му котельне господарство доповнили котлом від Таганрозького котельного заводу типу ТО-ІІІ-200 продуктивністю 200 тон пари на годину. Також є відомості, що в якийсь момент ТЕЦ підсилили турбіною №8.
В 1958-му турбіну №1 замінили на вироблену Калузьким турбінним заводом типу АР-6-11 потужністю 6 МВт.
Для збільшення теплової потужності ТЕЦ її доповнили чотирма водогрійними котлами типу ПТВМ-100 продуктивністю по 100 Гкал/год, що стали до ладу в 1974 (два), 1980 та 1981 роках.
Фізичний знос, а також аварійне руйнування турбоагрегату, привели з плином часу до виводу з експлуатації турбін №2, №4, №6 (вийшла з ладу в 1993-му) та №8. Крім того, провадилось переноімнування турбін – турбіни №1 до рівня Р-3-29/11 зі зменшенням потужності до 3 МВт, турбіни №3 до рівня Т-16-29 зі зменшенням потужності до 16 МВт, турбіни №5 до рівня Т-15-29 зі зменшенням потужності до 15 МВт, турбіни №7 до рівня ПР-7-29 зі зменшенням потужності до 7 МВт.
З іншої сторони, могло монтуватись і нове обладнання – в 2001-му встановили нову турбіну №6 від Ленінградського металічного заводу типу ПР-30-29 потужністю 30 МВт, а в 2011-му змонтували нову турбіну №4 від Калузького турбінного заводу типу ПТ-29/35-2,9/1,0 потужністю 29 МВт.
В 2020-му вивели з експлуатації турбіни №1 та №7. Таким чином, загальна потужність ТЕЦ скоротилась до 90 МВт.
Складеним наприкінці 2010-х планом розвитку ТЕЦ планується вивід з експлуатації до 2032 року котлів №4, №5 та №6 та всіх турбін крім турбіни №6.
На момент спорудження ТЕЦ була розрахована на спалювання вугілля, а з 1979-го також отримала змогу споживати природний газ (надійшов до регіону по трубопроводу Нижньовартовськ – Кузбас). Крім того, станція споживала вторинні горючі гази металургійного виробництва. Коли в 2014-му зупинилась коксохімічна ділянка, ТЕЦ, яка й так мала значну заборгованість за природний газ, потрапила у ще гірше фінансове становище.
Для технологічних потреб використовують воду із річки Том.
Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 35 кВ.
Примітки ред.
- История теплоснабжения города. webcache.googleusercontent.com. Процитовано 28 березня 2024.
- Shema.
- Референции. power-m.ru. Процитовано 28 березня 2024.
- ТЭЦ КМК. bbgl.ru. Процитовано 28 березня 2024.
- referentsii_repkh_parovye_turbiny.
- vlavajir.livejournal.
- Центральной ТЭЦ Новокузнецка исполнилось 90 лет. kuzpress.ru. 21 січня 2022. Процитовано 28 березня 2024.