Сєвєрська ТЕЦ

Сєвєрська ТЕЦ — теплова електростанція у Томській області Росії. Також відома як ТЕЦ СХК.

Сєвєрська ТЕЦ

Розташування	Росія
Введення в експлуатацію	1953 – 1961 (турбіни 1 – 14), 1988 (турбіна 15)
Модернізація	1982 (заміна турбіни 9), 2008 (заміна турбіни 10)
Вид палива	вугілля, природний газ
Водозабір	Том
Котельні агрегати	всі парові, 3 ТП-230-2 (котли 2, 6 та 7), 2 ТП-230 (котли 10 та 11), 3 ТП-10 (котли 12, 14 та 15), 1 ТП-12 (котел 18), 2 БКЗ-230-9,8-540КГТ (котли 5 та 16, після заміни), 1 БКЗ-210-9,8-540КГТ (котел 21)
Турбіни	всі парові, 1 Ленінградський металічний завод ВТ-25-4 7 (турбіна 1), 1 Ленінградський металічний завод ВПТ-25-3 (турбіна 2), 3 Ленінградський металічний завод ВК-50-2 (турбіни 3 – 5, виведені з експлуатації), 1 Ленінградський металічний завод ВК-50-2 (турбіна 6), 1 Уральський турбінний завод ВПТ-25-3 (турбіна 7), 1 Калузький турбінний завод Р-12-90/16М (турбіна 9, після заміни), 1 ВКТ-100 / 1 Силові машини Т-115-8,8 (турбіна 10, до / після заміни), 1 Харківський турбогенераторний завод ВКТ-100 (турбіна 11), 1 Харківський турбогенераторний завод ВКТ-100 (турбіна 12, виведена з експлуатації), 2 ВКТ-100 / (турбіни 13 та 14, виведені з експлуатації), 1 Калузький турбінний завод Р-12-90/18М (турбіна 15)
Встановлена електрична потужність	825 (1961), 384 (2026, план)
Встановлена теплова потужність	1522 Гкал/год (2026, план)
Материнська компанія	Росатом
ідентифікатори і посилання

Координати: 56°37′03″ пн. ш. 84°48′41″ сх. д. / 56.61750° пн. ш. 84.81139° сх. д. / 56.61750; 84.81139

ТЕЦ звели для забезпечення потреб Сибірського хімічного комбінату (СХК), промислові реактори якого напрацьовували матеріали для ядерної зброї. В 1953 – 1961 роках на майданчику станції стали до ладу 19 парових котлів, від яких живились 14 парових турбін загальною потужністю 825 МВт:

- введена в 1953-му турбіна виробництва Ленінградського металічного заводу типу ВТ-25-4 потужністю 25 МВт (станційний номер 1);

- запущена в 1953-му турбіна від Ленінградського металічного заводу типу ВПТ-25-3 потужністю по 25 МВт (номер 2);

- введені не пізніше 1955-го чотири турбіни виробництва Ленінградського металічного заводу типу ВК-50-2 потужністю по 50 МВт (номери 3 – 6);

- запущена в 1956-му турбіна від Уральського турбінного заводу типу ВПТ-25-3 потужністю по 25 МВт (номер 7);

- турбіни зі станційними номерами 8 та 9;

- п’ять турбін типу ВКТ-100 потужністю по 100 МВт (номери 10 – 14), щонайменше дві з яких №11 та №12 були випущені Харківським турбогенераторним заводом.

В 1982-му турбіну №9 замінили на турбіну виробництва Калузького турбінного заводу типу Р-12-90/16М потужністю 12 МВт, а в 1988-му станцію доповнили турбіною №15 від Калузького турбінного заводу типу Р-12-90/18М потужністю 12 МВт.

Ще один етап модернізації розпочався в другій половині 2000-х на кошти США в межах програми зупинки виробництва збройового плутонію на СХК. При цьому до середини 2010-х на ТЕЦ постачили щонайменше 3 нові парові котли – два типу БКЗ-230-9,8-540КГТ продуктивністю по 230 тон пари на годину, які в 2009-му замінили старі №5 та №16, та один типу БКЗ-210-9,8-540КГТ продуктивністю 210 тон пари на годину, що став до ладу в 2012-му та отримав станційний номер 21. За іншими даними, ТЕЦ отримала 4 котли. Що стосується турбінного обладнання, то в 2008-му турбіну №10 замінили на нову від концерну «Силові машини» типу Т-115-8,8 потужністю 100 МВт.

Застаріле обладнання поступово виводили з експлуатації. Так, в якийсь момент зупинили турбіну №8, з 2013-го вивели турбіни №3, №4 та №5, а в 2014-му турбіну №14, а станом на початок 2020-х – і турбіну №13.

Станом на 2023 рік на ТЕЦ проходила чергова модернізація, в межах якої демонтували турбіну №12 та готувались до встановлення двох парових турбін Калузького турбінного заводу типу ПР-30/35 потужністю по 30 МВт з генераторами від заводу «Електроважмаш-Привод» типу Т-35. За одними даними, їх мали розмістити у звільнених комірках турбін №12 та №14, за іншими – одна з цих турбін буде рахуватись як №1. Також передбачається встановлення нових котлів №№ 12 та 13, модернізація котлів №№ 10, 11, 14, 15, 16, 18 та 21 та вивід з експлуатації більш старого котельного обладнання. Загальна потужність ТЕЦ після запланованого на 2026 рік завершення модернізації має скласти 384 МВт при тепловій потужності у 1522 Гкал/год.

Як паливо ТЕЦ використовує вугілля. Також станція може спалювати певні обсяги природного газу (надходить до регіону по трубопроводу Нижньовартовськ – Кузбас), так, станом на 2018-й газ становив 20% у паливному балансі.

Для видалення продуктів згоряння призначені п’ять димарів заввишки по 100 метрів.

Для технологічних потреб використовується вода з річки Том.

Видача продукції відбувається по ЛЕП, що працюють під напругою 110 кВ та 220 кВ.

Примітки

1. АО «РИР» (26 червня 2019). АО «РИР». АО «РИР» (рос.). Процитовано 28 березня 2024.
2. Северская ТЭЦ | Атомная энергия 2.0. www.atomic-energy.ru (рос.). Процитовано 28 березня 2024.
3. [ПРОГРАММА КОМПЛЕКСНОГО РАЗВИТИЯ СИСТЕМ КОММУНАЛЬНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЫ ЗАТО СЕВЕРСК НА 2023 ГОД И НА ПЕРСПЕКТИВУ ДО 2035 ГОДА ПРОГРАММА КОМПЛЕКСНОГО РАЗВИТИЯ СИСТЕМ КОММУНАЛЬНОЙ ИНФРАСТРУКТУРЫ ЗАТО СЕВЕРСК НА 2023 ГОД И НА ПЕРСПЕКТИВУ ДО 2035 ГОДА]. {{cite web}}: Перевірте схему |url= (довідка)
4. bigpowernews (PDF).
5. Маркетинговый анализ Томской области. Реферат. Маркетинг. 2014-07-15. www.bibliofond.ru. Процитовано 28 березня 2024.
6. 162258851 (PDF).
7. 53089842 (PDF).
8. Северская ТЭЦ. bbgl.ru. Процитовано 28 березня 2024.
9. «Росатом» вложит более 8 млрд рублей в модернизацию ТЭЦ в Северске. Процитовано 28 березня 2024.
10. АО «РИР» (20 грудня 2022). АО «РИР». АО «РИР» (рос.). Процитовано 28 березня 2024.
11. Калужский турбинный завод поставил новую паровую турбину ПР 30/35 для модернизации Северской ТЭЦ | Атомная энергия 2.0. www.atomic-energy.ru (рос.). Процитовано 28 березня 2024.
12. Власти Томской области договорились с ОТЭК о модернизации Северской ТЭЦ. Рамблер/финансы (рос.). 3 грудня 2018. Процитовано 28 березня 2024.
13. protokol_rabochego_soveschaniya_seversk (PDF).