Ліліана Лазарівна Альошнікова (1935–2008) — радянська і російська актриса театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР.
| Альошнікова Ліліана Лазарівна | |
|---|---|
| Народилася | 25 липня 1935 Москва, СРСР |
| Померла | 5 серпня 2008 (73 роки) Москва, Росія |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Громадянство | СРСР Росія |
| Діяльність | акторка, кіноакторка |
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1958) |
| Заклад | Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна[d] і Кіностудія імені Горького |
| Роки діяльності | з 1956 |
| У шлюбі з | Сегель Яків Олександрович |
| IMDb | nm0018109 |
| Нагороди та премії | |
| | |
| | |
| Альошнікова Ліліана Лазарівна у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Ліліана Альошнікова народилась 1935 року. У 1958 році вона закінчила Театральне училище імені Бориса Щукіна (курс Йосипа Рапопорта). По закінченні училища прийшла до Московського драматичного театру імені О. С. Пушкіна. Їй майже не давали ролей, і вона незабаром пішла з театру.
Дебют Альошнікової в кіно відбувся в 1956 році у фільмі режисера-початківця Юрія Єгорова. Глядачеві вона запам'яталася відразу: тоненька дівчинка в запраній ситцевій сукні, із зворушливими кісками. Героїні Ліліани Альошнікової в різних фільмах мають спільні риси: вони відкривають світ заново, вибудовуючи його на очах глядача з крупиць свого життєвого досвіду. Героїні Ліліани Альошнікової глибоко порядні й чесні, випромінюють тепло, підтримку й доброту. Секрет її чарівності складний і простий одночасно: він у проникаючій силі впливу з екрану, в чистоті та цілісності, безкомпромісності і вірності.
Попрацювавши у 1958—1959 роках актрисою Московського театру імені О. С. Пушкіна Ліліана Альошнікова з 1967 року перейшла на кіностудію імені Горького.
Ліліана Альошнікова померла 2008 року, похована на Донському кладовищі. Урну з прахом підхоронили до могили її чоловіка Якова Сегеля.
Родина ред.
Чоловік — актор і кінорежисер Яків Сегель.
Син — кінооператор Олександр Альошніков.
Мати — балерина Елеонора Бендак.
Батько — актор Петро Березов, але він пішов від дружини ще до народження дочки, і тому своїм справжнім батьком актриса завжди вважала вітчима — інженера Лазаря Юхимовича Альошнікова.
Визнання і нагороди ред.
- заслужена артистка РРФСР (1989)
Творчість ред.
Ролі в театрі ред.
- 1959 — Траса
Ролі в кіно ред.
- 1956 — Вони були першими — Глаша
- 1956 — Це починалося так... — Таня Громова
- 1958 — Місто запалює вогні — Шура Митясова
- 1959 — Сонце світить всім — Світлана
- 1961 — Дорослі діти — Люся Корольова
- 1963 — Штрафний удар — Людмила Мілованова, кореспондентка
- 1966 — Сіра хвороба — Катя
- 1967 — Розбудіть Мухіна! — Ліда, Лідія, Лівія
- 1970 — Секундомір — Тамара
- 1971 — Дві посмішки — бабуся в молодості
- 1971 — Ціна швидких секунд — Соня Крилова
- 1973 — Крапля в морі — Ліля, мама Віті
- 1975 — Що з тобою відбувається? — мама Ніни
- 1976 — Спростування (телесеріал) — Марченко
- 1977 — Ризик — благородна справа — Олена Алексєєва
- 1978 — Фотографії на стіні — мати Сергія
- 1979 — В одне прекрасне дитинство — мама Петі
- 1983 — Я вас дочекаюся — інвалід
- 1984 — Інопланетянка — інопланетянка О
Примітки ред.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- . Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 6 квітня 2019.
- ↑ Мирон Черненко. Ліліана Алешникова // «Мистецтво», «Актори радянського кіно». Випуск другий. М., 1966, стор 272
Посилання ред.
- Ліліана Альошнікова на Авторському сайті Олексія Тремасова [ 16 квітня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)