Ця стаття не містить . (квітень 2021) |
Кінний спорт — широке поняття. Воно включає різні види їзди на (конях), змагання та різні вправи з (верхової їзди). Під час їзди (вершник) взаємодіє з конем: керує ним за допомогою переміщення своєї (ваги), руху (ніг), натягом або ослабленням (поводів), силою (голосу). Перед участю у змаганнях кінь повинен пройти підготовку.
Історія кінного спорту
Коня вперше приручили у Скандинавії, Ірані та (Середній Азії) приблизно в (IV)—III ст. до н. е. В Європі кінь був одомашнений приблизно в III—II столітті до н. е. З того часу ця тварина широко використовувалися в якості засобів пересування, а також під час бойових дій.
У програму Олімпійських ігор в (680 році до н. е.) були включені змагання на (колісницях), а з (648 до н. е) були додані (скачки) на конях. Потім поступово додавалися й інші види: фігурна їзда, стрільба з лука на конях, (метання списа), сидячи на коні. На відроджених Олімпійських іграх кінний спорт вперше з'явився в 1900 році і був представлений подоланням перешкод, стрибками у висоту і довжину. Після тривалої перерви, в 1912 році кінний спорт було представлено на Олімпіаді виїздкою, подоланням перешкод і триборством.
Види
Міжнародна федерація кінного спорту офіційними визнає такі види:
- виїздки;
- (конкур) (подолання перешкод у певному порядку);
- триборство (складається з манежної їзди, кросу або польових випробувань і конкуру);
- драйвінг (змагання на упряжках);
- рейвінг;
- дистанційні кінні пробіги;
- вольтижування (виконання гімнастичних і акробатичних елементів на конях, які їздять по колу).
Серед неофіційних видів є джигітування (виконання трюків, сидячи на коні), дамська їзда, байга (один з видів перегонів) і .
Спорядження та амуніція
Для занять верховою їздою потрібна спеціальна амуніція: (вуздечка), мундштук, (сідло), хакамора, ногавки, попона, (вальтрап), (попруга), шпрунт, чомбур, (поводи), (нагрудні ремені) і т. д.
З екіпірування необхідні (бриджі), (краги), шпори, хлист, (шолом), спеціальні чоботи, (рукавички), захисний жилет, спеціальний костюм.
Шпрингартен
Огороджений парканом коридор з системою перешкод, за допомогою яких навчають молодняк (без вершника) долати (перестрибувати) їх. Довжина перешкод дорівнює ширині шпрингартена, щоб кінь не зміг обійти її.
Штрафна зона
Стосується змагань з триборства, а саме – долання перешкод на трасах кросу і стипль-чезу. Перед кожною з них виділяється штрафна зона за 10 м до перешкоди і 20 м – після неї, а також 10 м ліворуч і праворуч від перешкоди. За непокору коня чи падіння вершника у межах штрафної зони йому нараховують штрафні очки.
Див. також
- (Конярство)
- (Іподром)
Примітки
- Шпрингартен // Гопка, Б.М. та інші. Практикум з конярства. Київ, 2011
- Штрафна зона // Гопка, Б.М. та інші. Практикум з конярства. Київ, 2011
Бібліографія
- Гопка, Б.М. та інші. Практикум з конярства. Київ, 2011. [1]
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кінний спорт
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет