Комітети селянської взаємодопомоги (з 1925 — Товариства селянської взаємодопомоги) — громадські організації селян в УСРР, що діяли 1922–32. Почали створюватися під час голоду 1922 (див. (Голодомор в Україні (1921—1923))) з ініціативи ЦК КП(б)У. Згідно з постановою (політбюро ЦК КП(б)У) від 1 липня 1921 «Про посилення органів соцзабезу та селянські комітети взаємодопомоги», передбачалося створення комітетів взаємодопомоги «за класовою ознакою та при наданні переваги червоноармійцям і селянській бідноті». Такі комітети, згідно з декретом РНК УСРР від 23 грудня 1921 «Про комітети взаємодопомоги на селі», повинні були: налагоджувати взаємну допомогу населенню при неврожаях, пожежах та ін. стихійних лихах; сприяти роботі установ соціального забезпечення; опікуватися хворими та інвалідами, пораненими червоноармійцями та їхніми сім'ями.
Також зустрічається термін Сільське товариство взаємодопомоги (СТВ)
Хоча К.с.в. створювалися на принципах добровільного членства, їхніми головами в обов'язковому порядку мали бути висуванці комітетів незаможних селян, а склад їхніх сільських і повітових комітетів повинен був затверджуватися в повітових виконкомах.
Грошові кошти комітетів спочатку складалися з пайових внесків та пожертвувань селян. За клопотанням I Всеукраїнської наради комітетів селянської взаємодопомоги (18–20 липня 1923) вони отримали в оренду від сільрад волосні насіннєві ділянки та реманент для їх обробітку, що дало їм можливість мати надходження від господарської діяльності. З часом їм почала надаватися і державна допомога. Однак і після цього їхні фонди були недостатніми для виконання ними своїх завдань.
К.с.в. набули масового поширення після завершення дискусії в керівництві КП(б)У (1923—1924) про доцільність їх існування та ухвалення урядом рішень про неприпустимість передавання функцій цих комітетів до комітетів незаможних селян або обмеження членства в них заможних селян. Організаційному зміцненню комітетів сприяло створення 1924 їхніх керівних органів — секцій взаємодопомоги при Народному комісаріаті соціального забезпечення УСРР, а також при губернських і повітових відділах соціального забезпечення. 1925 в УСРР налічувалося 546 районних і 9261 сільських організацій взаємодопомоги. За даними по 35 округах (із 41 існуючої), до товариств селянської взаємодопомоги входило понад 600 тис. селянських господарств, із них незаможних — 63,2 %, середняцьких — 32,4 %, заможних — 3,7 %; службовці і кустарі складали 0,7 %.
Поступово К.с.в. стали перетворюватися на товариства, що займалися кооперуванням маломіцних селянських господарств (через колективний вступ К.с.в. як юридичних осіб до кооперативних організацій); поширенням с.-г. знань; контролем за дотриманням державних пільг селянській бідноті; розвитком трудових об'єднань інвалідів; організацією прокатних пунктів. Вони також залучалися до боротьби з (безпритульністю), проституцією і пияцтвом, а з 1929 — до (колективізації) селянських господарств (див. (Колективізація сільського господарства)).
1932 товариства селянської взаємодопомоги були реорганізовані в каси товариств взаємодопомоги колгоспів.
Через те, що комітети надавали пільги лише незаможникам, заможні селянські верстви не були зацікавлені у вступі до них, тому фактично комітети впродовж усіх років свого існування були організаціями селянської бідноти.
Примітки
- Віктор Шарпатий, Петро Яценюк. ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СОБЕЗУ В УСРР У РОКИ МАСОВОЇ КОЛЕКТИВІЗАЦІЇ І ГОЛОДУ (PDF).
Джерела
- Мовчан О. М. Комітети селянської взаємодопомоги // (Енциклопедія історії України) : у 10 т. / редкол.: (В. А. Смолій) (голова) та ін. ; (Інститут історії України НАН України). — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : іл. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет