Карл І (англ. Charles I, за англійською традицією Чарльз I; 19 листопада 1600 — 30 січня 1649) — король Англії й Ірландії з 1625 року, з династії Стюартів, син Якова І (Джеймса І Англійського, Джеймса (Якова) VI Шотландського), батько Карла ІІ. Правління Карла I відоме як Каролінська епоха.
Карл I англ. Charles I of England | |
---|---|
Dei Gratia Angliæ Scotiæ Franciæ et Hiberniæ Rex Fidei Defensor | |
Король Англії | |
Правління | 1625-1649 |
Коронація | 2 лютого 1626 |
Попередник | Яків I |
Наступник | Карл II |
Інші титули | Король Шотландії Король Франції Король Ірландії |
Біографічні дані | |
Імена | Charles Stuart (Чарльз Стюарт) |
Хрещення | 23 грудня 1601 |
Релігія | англіканство і католицька церква |
Народження | 19 листопада 1600 Данфермлін |
Смерть | 30 січня 1649 (48 років) палац Вайтголл, Лондон обезголовлення |
Поховання | Каплиця святого Георга, Віндзорський Замок, Англія |
Дружина | Генрієтта Марія Французька |
Діти | Карл, Марія, Яків, Єлизавета, Анна, Генріх, Генрієтта Анна Орлеанська |
Династія | Стюарти |
Батько | Яків I |
Мати | Анна Данська |
Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі |
Після того, як він успадковував трон свого батька, почалися незгоди з парламентом. Король прийняв Петицію про Права (1628 рік), але потім розпустив парламент і правив без нього (1629—1640, «одинадцять років тиранії»). Вів фінансову політику, що викликала народне невдоволення.
У ході англійської революції XVII століття був усунутий від влади і страчений 1649 року.
Молоді роки
Карл I був другим сином короля Англії та Шотландії Якова I та Анни Данської. Він народився 19 листопада 1600 у Данфермлінському палаці у Файфі, Шотландія. У дитинстві Карл не мав особливих здібностей, пізно навчився ходити й розмовляти. Після того, як його батько у 1603 році став королем Англії та переїхав до Лондона, принц Карл ще деякий час залишався в Шотландії, бо був вкрай хворобливою дитиною, яка важко переносила переїзди. Навіть досягнувши зрілості, Карл I продовжував відчувати проблеми зі здоров'ям, був невисоким — лише 162 см.
Спадкоємцем престолу Королівства Англія та Королівства Шотландія був старший брат Карла , на якого покладались великі надії в англійському суспільстві. Карлу 1603 року було надано титул герцога Олбані, а у 1605 році він став герцогом Йоркським. Однак у 1612 році принц Генрі несподівано помер, і Карл став спадкоємцем короля Якова I, принцом Уельським і графом Честерським (із 1616 року).
Вже у 1620 році почались перемовини про шлюб принца Карла з іспанською інфантою, що спричинило невдоволення англійського парламенту, який прагнув до союзу з протестантськими державами. У той же час принц зблизився з фаворитом свого батька Джорджем Вільєрсом, 1-м герцогом Бекінгемом. У 1623 році вони разом здійснили авантюрну подорож до Мадрида й особисто втрутились у перемовини щодо шлюбу. Але особиста неприязнь між Бекінгемом та іспанським королівським двором, а також вимоги іспанців про перехід принца у католицьку віру зруйнували перемовини й весілля не відбулось. Більше того, Бекінгем і Карл після повернення до Королівства Англія виступили за розрив відносин з Іспанією та оголошення війни. Вже у 1624 році англійський експедиційний корпус висадився в Нідерландах для ведення воєнних дій проти іспанської армії. Одночасно почались перемовини про шлюб Карла і Генрієтти-Марії, дочки Генріха IV, короля Франції. Їх успішному завершенню сприяв Джордж Ґорінг
Сходження на престол
Вступивши на престол, Карл, для ведення війни на континенті, зажадав від парламенту субсидій; але парламент хотів вирішити спочатку справи про незаконні корабельні податки й про релігійні питання. Карл двічі розпускав парламент і самовладно збирав податки. Не отримавши достатньо грошей, Карл був змушений знову скликати парламент й затвердити «Петицію про Права».
Одноосібне правління та релігійні реформи
У 1628 році було вбито Бекінгема, який мав великий вплив на Карла. Тоді значну вагу отримав лорд-скарбник Річард Вестон, що виступав проти активної зовнішньої політики. Фактично усі внутрішні справи королівства Карл вирішував лише за порадами Вестона.
Незаконне збирання податків, всупереч «петиції про права», спричинило обурення у парламенті, який Карл знову розпустив 1629 року. У результаті Річарда Вестона було врятовано від імпічменту. Після цього він упродовж 11 років правив сам, добуваючи гроші поборами, штрафами, монополіями тощо. Після смерті Вестона у 1634 році політичну вагу набув Томас Вентворт, у подальшому , людина талановита, але жорстока й властолюбна; він вигадав план (англ. Thorough) введення абсолютної влади короля за допомогою регулярної армії, та з успіхом застосовував його сам, будучи намісником Ірландії. Бажаючи запровадити усюди в королівстві єдину Англіканську церкву, Карл переслідував пуританство, віддаючи перевагу навіть папізму; примасу Лоду він дозволив запровадити цноту духовенства, вчення про чистилище, молитву за померлих й багато інших догматів, що зближували церкву з Римом.
Політика в Шотландії
Основною метою політики Карла I було посилення влади короля та, що можливо, ще важливіше, церкви. Заради цього король був готовий пожертвувати традиційними правами станів і принципом недоторканності приватної власності його підданих. Трагедія правління Карла I полягала багато в чому не стільки метою короля, скільки методами її реалізації: майже завжди погано продуманими, надто прямолінійними і з чітко вираженим забарвленням келійності, що тягнуло за собою зростання невдоволення широких верств населення й посилення опозиції королю. Окрім того, на відміну від свого батька, Карл I не був близько знайомий з обстановкою в Шотландії, а серед його радників практично не було шотландців. У результаті єдиним способом комунікації з шотландськими опозиціонерами став силовий тиск, арешти й маніпулювання королівськими прерогативами.
У 1625 році Карл I видав «Акт про ревокацію», відповідно до якого анулювались всі земельні дарування королями Шотландії, починаючи з 1540 року. Передусім це стосувалось колишніх церковних земель, секуляризованих протягом Реформації. Дворяни могли зберегти ці землі у своїй власності, але за умови виплати грошової компенсації, яка йшла на підтримку церкви. Цей указ зачіпав більшу частину шотландського дворянства та спричинив масове невдоволення. Однак король відмовився розглядати петицію шотландців проти ревокації. Того ж року парламент Шотландії під тиском короля санкціював обкладання податком на чотири роки вперед. Це невдовзі призвело до того, що оподаткування земель і прибутків у країні стало постійним, а така практика не відповідала традиційним для Шотландії уявленням про джерела фінансування короля.
Практично з самого початку свого правління Карл I почав активно залучати на вищі державні посади єпископів. Першою особою королівської адміністрації Шотландії став , архієпископ Сент-Ендрюський, лорд-канцлер з 1635 року. Більшість у королівській раді перейшла до єпископів на збиток для шотландських аристократів, єпископи також фактично стали визначати склад (Комітету статей) і кандидатури на посади мирових суддів. Значна частина представників шотландського єпископату того часу не мала авторитету у своєї пастви й не мала зв'язків із дворянством. Аристократія ж, відсторонена від управління, не мала доступу до короля, двір якого практично постійно перебував у Лондоні.
Опозиція правлінню Карла I, передусім дворянська, виникла практично одразу після його вступу на престол. Прагнучи не допустити її посилення, король після 1626 року відмовлявся скликати парламент Шотландії та генеральну асамблею шотландської церкви. Тільки у 1633 році, під час першого приїзду короля в Шотландію, було скликано парламент, який під тиском Карла I затвердив акт про супрематію короля у питаннях релігії. Одночасно Карл I впровадив до шотландського богослужіння низку англіканських канонів та створив нове єпископство — Единбурзьке, на чолі якого встав Вільям Форбс, палкий прибічник англіканських реформ. Це спричинило вибух обурення в Шотландії, однак Карл I знову відмовився розглядати петицію шотландських дворян проти церковних нововведень та маніпулювання королем виборами до парламенту. Один з авторів петиції, був у 1634 році заарештований і засуджений до смерті за звинуваченням у зраді.
Незважаючи на зростання опозиції королівським реформам у галузі богослужіння, Карл I продовжив політику зближення шотландського пресвітеріанства з англіканством. У 1636 році за підписом короля було видано реформовані канони шотландської церкви, в яких не згадувались пресвітерії та парафіяльні збори, а у 1637 році введено нову літургію, яка передбачала цілу низку англіканських елементів, культ святих, багате церковне убранство. Ці реформи були сприйняті у шотландському суспільстві як спроба реставрації католицьких обрядів і спричинили консолідацію всіх станів в опозиції католицизму, єпископату й авторитаризму короля.
Повстання у Шотландії
23 липня 1637 року спроба провести перше богослужіння за новою літургією в Единбурзі спричинила стихійне повстання городян. Цей бунт негайно підтримали у різних частинах Шотландії, він спричинив потік петицій королю з різних графств і міст проти реформи літургії. У відповідь Карл I наказав видалити з Единбурга петиціонерів. Лідери дворянської опозиції (Балмеріно, , ) подали королю протест проти єпископату й реформи церкви й оголосили про скликання зборів станів Шотландії. Під тиском наростання руху опору єпископи були змушені залишити шотландську королівську раду, більше того, низка її членів приєдналась до опозиції (, ).
28 лютого 1638 року в Единбурзі представники шотландської аристократії, дворянства, духовенства й міст підписали Національний ковенант — маніфест опозиції, який засуджував спроби реформування пресвітеріанської церкви й передбачав спільні дії шотландської нації для захисту релігії. Ковенант також затвердив супрематію парламенту у законодавчій сфері, зберігши, однак, лояльність до короля. Копії цього маніфесту були розіслані в основні міста і графства Шотландії, після чого всією країною підписання і клятви вірності Ковенанту набули масового характеру. Шотландський народ згуртувався навколо Національного Ковенанту на захист своєї віри.
На перемовини з ковенанторами король відрядив маркіза Гамільтона та запропонував призупинити дію нових канонів і літургії. Однак це вже не могло задовольнити шотландців, які тепер вимагали повної ліквідації єпископату. Провал місії Гамільтона змусив Карла I розширити свої поступки: 10 вересня 1638 року було скасовано дію «П'яти статей», всіх новацій у богослужінні й підтверджено «Негативну сповідь» Якова VI. Король також погодився на скликання генеральної асамблеї шотландської церкви у Глазго. На виборах ковенантери здобули повну перемогу. Отже, асамблея, скасувавши усі церковні реформи короля, ухвалила рішення про скасування єпископату. Це означало розрив із королем і початок війн між Карлом I та його шотландськими підданими, що увійшли до історії під назвою «Єпископські війни».
Громадянська війна
У цей час спалахнуло повстання в Ірландії, де Карл зібрав гроші від католиків, пообіцявши їм пільги, але не додержав обіцянки. Після остаточного розриву з парламентом Карл 23 серпня 1642 року, підняв у Ноттінгемі королівський прапор, з чого формально почалась громадянська війна. Після перших перемог Карла та нерішучих битв 1644 й 1645 років, 14 липня 1645 року відбулась битва під Несбі; тут у переможеного Карла було захоплено його папери, що викрили його оборудки з католиками, звернення по допомогу до іноземних держав, угоду з ірландцями. У травні 1646 року Карл з'явився у таборі шотландців у Келгемі й утримувався в Шотландії майже як в'язень, лавіруючи у своїх обіцянках між пуританами та пресвітеріанами, поки у січні 1647 року його за 400 тисяч фунтів стерлінгів передали в руки англійського парламенту, який ув'язнив його у Гольмбі під суворим наглядом. Звідти, захопленого армією Карла перевели у Гемптон Кортський палац.
Олівер Кромвель і Генрі Айртон запропонували йому умови повернення влади, дуже помірковані; але Карл, сподіваючись отримати більше вигод, таємно перемовлявся з парламентом і шотландцями й ухилявся від пропозицій Кромвеля; у листопаді 1647 року він втік на острів Вайт, але невдовзі знову потрапив у полон. З полону Карла намагався врятувати , але сам був змушений здатись у полон генералу Томасу Ферфаксу під Колчестером.
Суд і страта
Підбурення до повстання, спроби яких Карл продовжував здійснювати з в'язниці, призвели до петицій від усіх полків про призначення суду над ним. «Охвістя» обрало 150 комісарів (потім число їх зменшилось до 135), з юристом на чолі, для суду над королем. Карл постав перед цим судилищем, яке визнало його винним як тирана, зрадника й ворога вітчизни, та засудило його до смерті. 30 січня 1649 року Карла було страчено у палаці Вайтголл. У передсмертній промові Карл заявив з ешафоту натовпу: «Я маю сказати вам, що ваші вільності та свободи полягають у наявності уряду, у тих законах, які найкращим чином забезпечують вам життя і збереження майна. Це відбувається не через участь в управлінні, яке у жодному разі вам не належить. Підданий і володар — це абсолютно різні поняття». За кілька хвилин до страти Карл I продовжував відстоювати абсолютизм з такою самою впертістю, як і в роки найбільшого розквіту своєї могутності. Останньою його фразою було: «Пам'ятайте!».
Після страти кат підняв голову колишнього короля, але слова «ось голова зрадника» (традиційні під час страти зрадників і ворогів держави) не вимовив. Сучасники відзначають близький до шокового стан натовпу. У безпрецедентному жесті, голову короля пришили назад до тіла, щоб родичі мали можливість гідно попрощатись і поховати його.
Тіло Карла відвезли у Віндзор, де й було поховано 8 лютого у каплиці Святого Георгія.
Канонізація
Канонізований в Англіканській Церкві як Святий Мученик. День Пам'яті — 30 січня.[1]
Характеристика
Приватне життя Карла було бездоганним; він мав смак у літературі й мистецтві, але не мав найбільш суттєвих якостей короля; стосовно улюбленців він виявляв прив'язаність, що доходила до слабкості, дворушництво вважав за політичну мудрість і легко порушував свої обіцянки.
Цікаві факти
На честь Карла I названо штати США — Північну й Південну Кароліну. За версією ж Вінстона Черчилля («Британія у новий час») ці штати назвали на честь Карла ІІ, сина Карла І, приблизно одночасно із перейменуванням міста Новий Амстердам у Нью-Йорк (на честь його брата герцога Йорка).
Родовід
Література
- Англійська буржуазна революція XVII ст. Москва-1954 (рос.)
- Гізо Ф. Історія Англійської революції. Ростов-на-Дону-1996 (рос.)
- Disraeli, «Commentaries on the life and reign of Charles I» (Единбург, 1828 — 31) (англ.)
- Forest, «Arrest of the Five Members by Charles I» (Лондон, 1860) (англ.)
- Gardiner, «Prince Charles and the Spanish Marriage, 1617—1623» (Лондон, 1869) (англ.)
- Wedgwood C. V. The Trial of Charles I. Лондон-1964 (англ.)
- Bowle J. Charles I. Лондон-1975 (англ.)
- Gregg P. King Charles I. Лондон-1981 (англ.)
- Carlton C. Charles I. Лондон-1983 (англ.)
Примітки
- Недовговічна республіка, яка змінила хід історії: чому королі Англії назавжди втратили абсолютну владу
- . Архів оригіналу за 6 січня 2014. Процитовано 20 травня 2012.
{{}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title ()
Посилання
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej zi shozhim imenem Karl I Karl I angl Charles I za anglijskoyu tradiciyeyu Charlz I 19 listopada 1600 30 sichnya 1649 korol Angliyi j Irlandiyi z 1625 roku z dinastiyi Styuartiv sin Yakova I Dzhejmsa I Anglijskogo Dzhejmsa Yakova VI Shotlandskogo batko Karla II Pravlinnya Karla I vidome yak Karolinska epoha Karl I angl Charles I of EnglandDei Gratia Angliae Scotiae Franciae et Hiberniae Rex Fidei DefensorKorol AngliyiPravlinnya 1625 1649Koronaciya 2 lyutogo 1626Poperednik Yakiv INastupnik Karl IIInshi tituli Korol Shotlandiyi Korol Franciyi Korol IrlandiyiBiografichni daniImena Charles Stuart Charlz Styuart Hreshennya 23 grudnya 1601Religiya anglikanstvo i katolicka cerkvaNarodzhennya 19 listopada 1600 1600 11 19 DanfermlinSmert 30 sichnya 1649 1649 01 30 48 rokiv palac Vajtgoll London obezgolovlennyaPohovannya Kaplicya svyatogo Georga Vindzorskij Zamok AngliyaDruzhina Genriyetta Mariya FrancuzkaDiti Karl Mariya Yakiv Yelizaveta Anna Genrih Genriyetta Anna OrleanskaDinastiya StyuartiBatko Yakiv IMati Anna DanskaNagorodi Mediafajli u Vikishovishi Pislya togo yak vin uspadkovuvav tron svogo batka pochalisya nezgodi z parlamentom Korol prijnyav Peticiyu pro Prava 1628 rik ale potim rozpustiv parlament i praviv bez nogo 1629 1640 odinadcyat rokiv tiraniyi Viv finansovu politiku sho viklikala narodne nevdovolennya U hodi anglijskoyi revolyuciyi XVII stolittya buv usunutij vid vladi i strachenij 1649 roku Molodi rokiKarl I buv drugim sinom korolya Angliyi ta Shotlandiyi Yakova I ta Anni Danskoyi Vin narodivsya 19 listopada 1600 u Danfermlinskomu palaci u Fajfi Shotlandiya U ditinstvi Karl ne mav osoblivih zdibnostej pizno navchivsya hoditi j rozmovlyati Pislya togo yak jogo batko u 1603 roci stav korolem Angliyi ta pereyihav do Londona princ Karl she deyakij chas zalishavsya v Shotlandiyi bo buv vkraj hvoroblivoyu ditinoyu yaka vazhko perenosila pereyizdi Navit dosyagnuvshi zrilosti Karl I prodovzhuvav vidchuvati problemi zi zdorov yam buv nevisokim lishe 162 sm Spadkoyemcem prestolu Korolivstva Angliya ta Korolivstva Shotlandiya buv starshij brat Karla na yakogo pokladalis veliki nadiyi v anglijskomu suspilstvi Karlu 1603 roku bulo nadano titul gercoga Olbani a u 1605 roci vin stav gercogom Jorkskim Odnak u 1612 roci princ Genri nespodivano pomer i Karl stav spadkoyemcem korolya Yakova I princom Uelskim i grafom Chesterskim iz 1616 roku Vzhe u 1620 roci pochalis peremovini pro shlyub princa Karla z ispanskoyu infantoyu sho sprichinilo nevdovolennya anglijskogo parlamentu yakij pragnuv do soyuzu z protestantskimi derzhavami U toj zhe chas princ zblizivsya z favoritom svogo batka Dzhordzhem Vilyersom 1 m gercogom Bekingemom U 1623 roci voni razom zdijsnili avantyurnu podorozh do Madrida j osobisto vtrutilis u peremovini shodo shlyubu Ale osobista nepriyazn mizh Bekingemom ta ispanskim korolivskim dvorom a takozh vimogi ispanciv pro perehid princa u katolicku viru zrujnuvali peremovini j vesillya ne vidbulos Bilshe togo Bekingem i Karl pislya povernennya do Korolivstva Angliya vistupili za rozriv vidnosin z Ispaniyeyu ta ogoloshennya vijni Vzhe u 1624 roci anglijskij ekspedicijnij korpus visadivsya v Niderlandah dlya vedennya voyennih dij proti ispanskoyi armiyi Odnochasno pochalis peremovini pro shlyub Karla i Genriyetti Mariyi dochki Genriha IV korolya Franciyi Yih uspishnomu zavershennyu spriyav Dzhordzh GoringShodzhennya na prestolVstupivshi na prestol Karl dlya vedennya vijni na kontinenti zazhadav vid parlamentu subsidij ale parlament hotiv virishiti spochatku spravi pro nezakonni korabelni podatki j pro religijni pitannya Karl dvichi rozpuskav parlament i samovladno zbirav podatki Ne otrimavshi dostatno groshej Karl buv zmushenij znovu sklikati parlament j zatverditi Peticiyu pro Prava Odnoosibne pravlinnya ta religijni reformiU 1628 roci bulo vbito Bekingema yakij mav velikij vpliv na Karla Todi znachnu vagu otrimav lord skarbnik Richard Veston sho vistupav proti aktivnoyi zovnishnoyi politiki Faktichno usi vnutrishni spravi korolivstva Karl virishuvav lishe za poradami Vestona Nezakonne zbirannya podatkiv vsuperech peticiyi pro prava sprichinilo oburennya u parlamenti yakij Karl znovu rozpustiv 1629 roku U rezultati Richarda Vestona bulo vryatovano vid impichmentu Pislya cogo vin uprodovzh 11 rokiv praviv sam dobuvayuchi groshi poborami shtrafami monopoliyami tosho Pislya smerti Vestona u 1634 roci politichnu vagu nabuv Tomas Ventvort u podalshomu lyudina talanovita ale zhorstoka j vlastolyubna vin vigadav plan angl Thorough vvedennya absolyutnoyi vladi korolya za dopomogoyu regulyarnoyi armiyi ta z uspihom zastosovuvav jogo sam buduchi namisnikom Irlandiyi Bazhayuchi zaprovaditi usyudi v korolivstvi yedinu Anglikansku cerkvu Karl peresliduvav puritanstvo viddayuchi perevagu navit papizmu primasu Lodu vin dozvoliv zaprovaditi cnotu duhovenstva vchennya pro chistilishe molitvu za pomerlih j bagato inshih dogmativ sho zblizhuvali cerkvu z Rimom Politika v ShotlandiyiOsnovnoyu metoyu politiki Karla I bulo posilennya vladi korolya ta sho mozhlivo she vazhlivishe cerkvi Zaradi cogo korol buv gotovij pozhertvuvati tradicijnimi pravami staniv i principom nedotorkannosti privatnoyi vlasnosti jogo piddanih Tragediya pravlinnya Karla I polyagala bagato v chomu ne stilki metoyu korolya skilki metodami yiyi realizaciyi majzhe zavzhdi pogano produmanimi nadto pryamolinijnimi i z chitko virazhenim zabarvlennyam kelijnosti sho tyagnulo za soboyu zrostannya nevdovolennya shirokih verstv naselennya j posilennya opoziciyi korolyu Okrim togo na vidminu vid svogo batka Karl I ne buv blizko znajomij z obstanovkoyu v Shotlandiyi a sered jogo radnikiv praktichno ne bulo shotlandciv U rezultati yedinim sposobom komunikaciyi z shotlandskimi opozicionerami stav silovij tisk areshti j manipulyuvannya korolivskimi prerogativami U 1625 roci Karl I vidav Akt pro revokaciyu vidpovidno do yakogo anulyuvalis vsi zemelni daruvannya korolyami Shotlandiyi pochinayuchi z 1540 roku Peredusim ce stosuvalos kolishnih cerkovnih zemel sekulyarizovanih protyagom Reformaciyi Dvoryani mogli zberegti ci zemli u svoyij vlasnosti ale za umovi viplati groshovoyi kompensaciyi yaka jshla na pidtrimku cerkvi Cej ukaz zachipav bilshu chastinu shotlandskogo dvoryanstva ta sprichiniv masove nevdovolennya Odnak korol vidmovivsya rozglyadati peticiyu shotlandciv proti revokaciyi Togo zh roku parlament Shotlandiyi pid tiskom korolya sankciyuvav obkladannya podatkom na chotiri roki vpered Ce nevdovzi prizvelo do togo sho opodatkuvannya zemel i pributkiv u krayini stalo postijnim a taka praktika ne vidpovidala tradicijnim dlya Shotlandiyi uyavlennyam pro dzherela finansuvannya korolya Praktichno z samogo pochatku svogo pravlinnya Karl I pochav aktivno zaluchati na vishi derzhavni posadi yepiskopiv Pershoyu osoboyu korolivskoyi administraciyi Shotlandiyi stav arhiyepiskop Sent Endryuskij lord kancler z 1635 roku Bilshist u korolivskij radi perejshla do yepiskopiv na zbitok dlya shotlandskih aristokrativ yepiskopi takozh faktichno stali viznachati sklad Komitetu statej i kandidaturi na posadi mirovih suddiv Znachna chastina predstavnikiv shotlandskogo yepiskopatu togo chasu ne mala avtoritetu u svoyeyi pastvi j ne mala zv yazkiv iz dvoryanstvom Aristokratiya zh vidstoronena vid upravlinnya ne mala dostupu do korolya dvir yakogo praktichno postijno perebuvav u Londoni Opoziciya pravlinnyu Karla I peredusim dvoryanska vinikla praktichno odrazu pislya jogo vstupu na prestol Pragnuchi ne dopustiti yiyi posilennya korol pislya 1626 roku vidmovlyavsya sklikati parlament Shotlandiyi ta generalnu asambleyu shotlandskoyi cerkvi Tilki u 1633 roci pid chas pershogo priyizdu korolya v Shotlandiyu bulo sklikano parlament yakij pid tiskom Karla I zatverdiv akt pro suprematiyu korolya u pitannyah religiyi Odnochasno Karl I vprovadiv do shotlandskogo bogosluzhinnya nizku anglikanskih kanoniv ta stvoriv nove yepiskopstvo Edinburzke na choli yakogo vstav Vilyam Forbs palkij pribichnik anglikanskih reform Ce sprichinilo vibuh oburennya v Shotlandiyi odnak Karl I znovu vidmovivsya rozglyadati peticiyu shotlandskih dvoryan proti cerkovnih novovveden ta manipulyuvannya korolem viborami do parlamentu Odin z avtoriv peticiyi buv u 1634 roci zaareshtovanij i zasudzhenij do smerti za zvinuvachennyam u zradi Nezvazhayuchi na zrostannya opoziciyi korolivskim reformam u galuzi bogosluzhinnya Karl I prodovzhiv politiku zblizhennya shotlandskogo presviterianstva z anglikanstvom U 1636 roci za pidpisom korolya bulo vidano reformovani kanoni shotlandskoyi cerkvi v yakih ne zgaduvalis presviteriyi ta parafiyalni zbori a u 1637 roci vvedeno novu liturgiyu yaka peredbachala cilu nizku anglikanskih elementiv kult svyatih bagate cerkovne ubranstvo Ci reformi buli sprijnyati u shotlandskomu suspilstvi yak sproba restavraciyi katolickih obryadiv i sprichinili konsolidaciyu vsih staniv v opoziciyi katolicizmu yepiskopatu j avtoritarizmu korolya Povstannya u ShotlandiyiKarl Pershij portret Deniela Majtensa 23 lipnya 1637 roku sproba provesti pershe bogosluzhinnya za novoyu liturgiyeyu v Edinburzi sprichinila stihijne povstannya gorodyan Cej bunt negajno pidtrimali u riznih chastinah Shotlandiyi vin sprichiniv potik peticij korolyu z riznih grafstv i mist proti reformi liturgiyi U vidpovid Karl I nakazav vidaliti z Edinburga peticioneriv Lideri dvoryanskoyi opoziciyi Balmerino podali korolyu protest proti yepiskopatu j reformi cerkvi j ogolosili pro sklikannya zboriv staniv Shotlandiyi Pid tiskom narostannya ruhu oporu yepiskopi buli zmusheni zalishiti shotlandsku korolivsku radu bilshe togo nizka yiyi chleniv priyednalas do opoziciyi 28 lyutogo 1638 roku v Edinburzi predstavniki shotlandskoyi aristokratiyi dvoryanstva duhovenstva j mist pidpisali Nacionalnij kovenant manifest opoziciyi yakij zasudzhuvav sprobi reformuvannya presviterianskoyi cerkvi j peredbachav spilni diyi shotlandskoyi naciyi dlya zahistu religiyi Kovenant takozh zatverdiv suprematiyu parlamentu u zakonodavchij sferi zberigshi odnak loyalnist do korolya Kopiyi cogo manifestu buli rozislani v osnovni mista i grafstva Shotlandiyi pislya chogo vsiyeyu krayinoyu pidpisannya i klyatvi virnosti Kovenantu nabuli masovogo harakteru Shotlandskij narod zgurtuvavsya navkolo Nacionalnogo Kovenantu na zahist svoyeyi viri Na peremovini z kovenantorami korol vidryadiv markiza Gamiltona ta zaproponuvav prizupiniti diyu novih kanoniv i liturgiyi Odnak ce vzhe ne moglo zadovolniti shotlandciv yaki teper vimagali povnoyi likvidaciyi yepiskopatu Proval misiyi Gamiltona zmusiv Karla I rozshiriti svoyi postupki 10 veresnya 1638 roku bulo skasovano diyu P yati statej vsih novacij u bogosluzhinni j pidtverdzheno Negativnu spovid Yakova VI Korol takozh pogodivsya na sklikannya generalnoyi asambleyi shotlandskoyi cerkvi u Glazgo Na viborah kovenanteri zdobuli povnu peremogu Otzhe asambleya skasuvavshi usi cerkovni reformi korolya uhvalila rishennya pro skasuvannya yepiskopatu Ce oznachalo rozriv iz korolem i pochatok vijn mizh Karlom I ta jogo shotlandskimi piddanimi sho uvijshli do istoriyi pid nazvoyu Yepiskopski vijni Gromadyanska vijnaDokladnishe Gromadyanska vijna v Angliyi Antonis van Dejk Karl I z troh bokiv U cej chas spalahnulo povstannya v Irlandiyi de Karl zibrav groshi vid katolikiv poobicyavshi yim pilgi ale ne doderzhav obicyanki Pislya ostatochnogo rozrivu z parlamentom Karl 23 serpnya 1642 roku pidnyav u Nottingemi korolivskij prapor z chogo formalno pochalas gromadyanska vijna Pislya pershih peremog Karla ta nerishuchih bitv 1644 j 1645 rokiv 14 lipnya 1645 roku vidbulas bitva pid Nesbi tut u peremozhenogo Karla bulo zahopleno jogo paperi sho vikrili jogo oborudki z katolikami zvernennya po dopomogu do inozemnih derzhav ugodu z irlandcyami U travni 1646 roku Karl z yavivsya u tabori shotlandciv u Kelgemi j utrimuvavsya v Shotlandiyi majzhe yak v yazen laviruyuchi u svoyih obicyankah mizh puritanami ta presviterianami poki u sichni 1647 roku jogo za 400 tisyach funtiv sterlingiv peredali v ruki anglijskogo parlamentu yakij uv yazniv jogo u Golmbi pid suvorim naglyadom Zvidti zahoplenogo armiyeyu Karla pereveli u Gempton Kortskij palac Oliver Kromvel i Genri Ajrton zaproponuvali jomu umovi povernennya vladi duzhe pomirkovani ale Karl spodivayuchis otrimati bilshe vigod tayemno peremovlyavsya z parlamentom i shotlandcyami j uhilyavsya vid propozicij Kromvelya u listopadi 1647 roku vin vtik na ostriv Vajt ale nevdovzi znovu potrapiv u polon Z polonu Karla namagavsya vryatuvati ale sam buv zmushenij zdatis u polon generalu Tomasu Ferfaksu pid Kolchesterom Sud i strataPidburennya do povstannya sprobi yakih Karl prodovzhuvav zdijsnyuvati z v yaznici prizveli do peticij vid usih polkiv pro priznachennya sudu nad nim Ohvistya obralo 150 komisariv potim chislo yih zmenshilos do 135 z yuristom na choli dlya sudu nad korolem Karl postav pered cim sudilishem yake viznalo jogo vinnim yak tirana zradnika j voroga vitchizni ta zasudilo jogo do smerti 30 sichnya 1649 roku Karla bulo stracheno u palaci Vajtgoll U peredsmertnij promovi Karl zayaviv z eshafotu natovpu Ya mayu skazati vam sho vashi vilnosti ta svobodi polyagayut u nayavnosti uryadu u tih zakonah yaki najkrashim chinom zabezpechuyut vam zhittya i zberezhennya majna Ce vidbuvayetsya ne cherez uchast v upravlinni yake u zhodnomu razi vam ne nalezhit Piddanij i volodar ce absolyutno rizni ponyattya Za kilka hvilin do strati Karl I prodovzhuvav vidstoyuvati absolyutizm z takoyu samoyu vpertistyu yak i v roki najbilshogo rozkvitu svoyeyi mogutnosti Ostannoyu jogo frazoyu bulo Pam yatajte Pislya strati kat pidnyav golovu kolishnogo korolya ale slova os golova zradnika tradicijni pid chas strati zradnikiv i vorogiv derzhavi ne vimoviv Suchasniki vidznachayut blizkij do shokovogo stan natovpu U bezprecedentnomu zhesti golovu korolya prishili nazad do tila shob rodichi mali mozhlivist gidno poproshatis i pohovati jogo Tilo Karla vidvezli u Vindzor de j bulo pohovano 8 lyutogo u kaplici Svyatogo Georgiya KanonizaciyaKanonizovanij v Anglikanskij Cerkvi yak Svyatij Muchenik Den Pam yati 30 sichnya 1 HarakteristikaPrivatne zhittya Karla bulo bezdogannim vin mav smak u literaturi j mistectvi ale ne mav najbilsh suttyevih yakostej korolya stosovno ulyublenciv vin viyavlyav priv yazanist sho dohodila do slabkosti dvorushnictvo vvazhav za politichnu mudrist i legko porushuvav svoyi obicyanki Cikavi faktiNa chest Karla I nazvano shtati SShA Pivnichnu j Pivdennu Karolinu Za versiyeyu zh Vinstona Cherchillya Britaniya u novij chas ci shtati nazvali na chest Karla II sina Karla I priblizno odnochasno iz perejmenuvannyam mista Novij Amsterdam u Nyu Jork na chest jogo brata gercoga Jorka RodovidLiteraturaAnglijska burzhuazna revolyuciya XVII st Moskva 1954 ros Gizo F Istoriya Anglijskoyi revolyuciyi Rostov na Donu 1996 ros Disraeli Commentaries on the life and reign of Charles I Edinburg 1828 31 angl Forest Arrest of the Five Members by Charles I London 1860 angl Gardiner Prince Charles and the Spanish Marriage 1617 1623 London 1869 angl Wedgwood C V The Trial of Charles I London 1964 angl Bowle J Charles I London 1975 angl Gregg P King Charles I London 1981 angl Carlton C Charles I London 1983 angl PrimitkiNedovgovichna respublika yaka zminila hid istoriyi chomu koroli Angliyi nazavzhdi vtratili absolyutnu vladu Arhiv originalu za 6 sichnya 2014 Procitovano 20 travnya 2012 a href wiki D0 A8 D0 B0 D0 B1 D0 BB D0 BE D0 BD Cite web title Shablon Cite web cite web a Obslugovuvannya CS1 Storinki z tekstom archived copy yak znachennya parametru title posilannya PosilannyaEnciklopedicheskij slovar v 86 t 82 t i 4 dop SPb F A Brokgauz I A Efron 1890 1907 ros Poperednik Yakiv I Korol Angliyi 1625 1649 roki Nastupnik Karl II Poperednik Yakiv I Korol Irlandiyi 1625 1649 roki Nastupnik Karl II Poperednik Yakiv VI Korol Shotlandiyi 1625 1649 roki Nastupnik Karl II Poperednik Yakiv I Korol Franciyi titulyarnij 1625 1649 roki Nastupnik Karl II