Жозе-Маріа де Ередіа (фр. José María de Heredia, 22 листопада 1842, маєток Ла-Фортуна поблизу Сантьяго-де-Куба — 2 жовтня 1905, замок Бурдонне поблизу Удана, Іль-де-Франс) — французький поет кубинського походження.
| Жозе-Маріа де Ередіа | |
|---|---|
| José María de Heredia | |
| | |
| Ім'я при народженні | ісп. José María de Heredia Girard |
| Народився | 22 листопада 1842 маєток Ла-Фортуна поблизу Сантьяго-де-Куба |
| Помер | 2 жовтня 1905 (62 роки) Замок Бурдонне поблизу Удана, Іль-де-Франс |
| Поховання | Q110366336? |
| Громадянство | Франція |
| Діяльність | поет |
| Сфера роботи | поезія |
| Alma mater | Національна школа хартій |
| Мова творів | французька |
| Напрямок | парнаська школа |
| Жанр | сонет |
| Членство | Французька академія, Ліга французької батьківщиниd і Société des poètes françaisd |
| Родичі | Анрі де Реньє |
| У шлюбі з | Louise de Herediad |
| Діти | Marie de Régnierd, Louise de Herediad і Hélène de Herediad |
| Автограф | |
| Нагороди | |
| | |
| Жозе-Маріа де Ередіа у Вікісховищі | |
| Роботи у Вікіджерелах |
Біографія ред.
Син великого землевласника Домінго Ередіа і француженки Луїзи Жирар, двоюрідний брат і повний тезко поета-романтика і громадського діяча Хосе Маріа де Ередіа. У віці дев'яти років поїхав вчитися до Франції, де познайомився з творчістю Леконта де Ліля, яка справила на нього величезний вплив. У 1859 Ередіа повернувся на Кубу, почав писати вірші (французькою мовою) намагався вивчати правознавство в Гавані, але внаслідок бюрократичних труднощів (колоніальна влада не визнавала французькі документи про освіту) мусив через два роки знову вирушити до Франції разом з матір'ю. У 1862-1865 вчився в «Національної Школі хартій» (одному з найбільших центрів правознавства у Франції), одночасно займаючись літературною творчістю.
Познайомившись з Леконтом де Лілем і Сюллі-Прюдомом, Ередіа в 1866 році взяв участь у збірнику «Сучасний Парнас», де друкувалися поети «парнаської школи». Він також публікував свої вірші в популярних журналах і газетах «Revue des Deux Mondes», «Le Temps» і «Le Journal des Débats», переклав «Правдиву історію завоювання Нової Іспанії» Берналя Діаса (3 томи, 1877-78).
Справжній успіх прийшов до Ередіа після виходу збірки з 118 сонетів під назвою «Трофеї» (фр. Les Trophées, 1893), присвяченої Леконту де Лілю. Збірка писалася протягом 30 років. Вірші у книзі організовані за тематичним принципом («Греція і Сицилія», «Рим і варвари», «Середні віки і Відродження») та присвячені переважно опису предметів або пейзажів, що передають колорит країни та епохи.
«Трофеї» вразили сучасників досконалістю форми, барвистістю описів і витонченістю мови. У тому ж році Ередіа отримав французьке громадянство, а наступного року був обраний у Французьку академію. У 1896 написав вірш «Привітання імператора» (Salut à l'Empereur), присвячене візиту Миколи II до Франції; воно читалося під час церемонії закладки першого каменя в основу паризького мосту Олександра III у присутності царя і його дружини. У 1902 разом з Сюллі-Прюдомом і Леоном Дьєрксом заснував Товариство французьких поетів, що діє до сьогодні.
Твори ред.
- Правдива історія завоювання Нової Іспанії (Véridique histoire de la conquête de la Nouvelle-Espagne), traduction de Bernal Díaz del Castillo|Díaz del Castillo, 3 volumes, 1877—1878
- Трофеї / Les Trophées, 1893
- Черниця Альферез / La Nonne Alferez, 1894
- Промова при вступі до Французької академії / Discours de réception à l'Académie française, 1895
- Вітання імператору / Salut à l'Empereur, 1896
- Заснування руху на пам'ять про Леконта де Ліля / Inauguration du monument élévé à la mémoire de Leconte de Lisle à Paris le 10 juillet 1898, 1898
- Повне зібрання поезій / Poésies complètes, avec notes et variantes, 1924
Українські переклади ред.
Жозе Ередіа українською перекладали Павло Грабовський (сонет «Одвічним снігом вкриті гори…»), Василь Щурат, Олена Пчілка, Юрій Липа, Святослав Гординський, Микола Терещенко, В. Гнатюк, Дмитро Паламарчук, Євгенія Кононенко, Максим Стріха, Михайло Литвинець, Ігор Качуровський, Михайло Москаленко.
Особливо вартіснім був перекладацький внесок українських «неокласиків»: переклади Миколи Зерова, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари, Максима Рильського. Михайло Орест опублікував свої переклади Ередіа у власній «Антології французької поезії» (Мюнхен, 1954). Дмитро Павличко в своїй антології «Світовий сонет» (Київ, 1983) також помістив переклади з Ередіа.
Уперше у повному обсязі український переклад «Трофеїв» Ередіа вийшов друком у видавництві Юніверс у 2001 році. Переклав збірку Ередіа Дмитро Паламарчук. Видання супроводжувалося ґрунтовною передмовою Леоніда Череватенка та післямовою Дмитра Наливайка.
Ередіа і українські неокласики ред.
Українські неокласики не лише перекладали Ередіа, але розглядали його творчість, як естетичний зразок європейської поезії, вартий наслідування чи радше «адаптації» на українському ґрунті. Не випадково у сонеті «Pro Domo» Микола Зеров так сформулював своє поетичне кредо:
Література ред.
- Leconte de Lisle, Lettres à José-Maria de Heredia, édition établie et annotée par Charles Desprats, Honoré Champion éditeur, 2004. Les 119 lettres s'échelonnent du 21 septembre 1863 au 22 février 1894.
- Miodrag Ibrovac, Les sources des Trophées, Les Presses Françaises, Paris 1923
- Miodrag Ibrovac, José Maria de Heredia. Sa vie, son œuvre., Les Presses Françaises, Paris 1923
- Claude Barjac, José Maria de Heredia, Larousse mensuel illustré n° 202, Paris, décembre 1923
- Jean Lemartinel, Lettres inédites de José Maria de Heredia à Alfred Morel-Fatio, Lettres et Civilisations des pays Hispanophones, Lille 1975
- André Fontaine, Heredia et ses amis, «La Muse Française», p. 168—182, 15 avril 1932.
Посилання ред.
- Ередіа, Жозе Марія де // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 614. — ISBN 966-692-578-8.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жозе-Маріа де Ередіа |
- Дмитро Наливайко: Король сонетів Жозе Марія де Ередіа (післямова до збірки „Трофеї”) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Максим Стріха про Ередіа [ 29 липня 2014 у Wayback Machine.]
- Czech National Authority Database
- Французька академія — 1635.
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.