Вела Хіменес Ве ла Хіме нес ісп Vela Jiménez пом 883 граф Алави наприкінці IX століття Граф Алави870 883Попередник Родрі

Походження Вели Хіменеса наразі точно не встановлено. На думку деяких дослідників Вела міг бути одним із синів співкороля Наварри Хімено I і бути близьким родичем Хімени Гарсес, дружини Альфонсо III.

Історики припускають, що Вела Хіменес отримав Алаву від короля Астурії близько 870 року. Причиною переходу алавських земель до Хіменеса історики вважають укладення в 869/870 році наваррсько-астурійського союзу, скріпленого шлюбом Альфонсо III Великого з Хіменою, дочкою короля Гарсії I Інігеса.

Перший за часом документ, в якому Вела Хіменес був наділений графським титулом, датований 870 роком, однак про подальшу діяльність правителя Алави нічого не відомо до 882 року, коли у «Продовженні Хроніки Альбельди» він був названий одним із васалів короля Астурії, які брали участь у відбитті вторгнення війська Кордовського емірату до земель іспанських християн. У той час відновились напади маврів на Астурійське королівство, що було пов'язано з підтримкою, наданою королем Альфонсо III, членам впливового муваладського роду Бану Касі, що бунтували проти еміра Мухаммеда I. 882 року правитель Кордовм здійснив похід проти ватажка заколотників, валі Толедо Мухаммада I ібн Лубба, та змусив його підкоритись своїй владі. Після того військо мусульман на чолі з обома правителями вторглось до Алави, втім граф Вела Хіменес зумів відбити їхній напад на свою фортецю Сельйоріго. Також успішно було відбито й спробу маврів узяти штурмом фортецю в Панкорбо, яку захищав граф Кастилії Дієго Родрігес Порселос. Однак напад війська мусульман на ще недобудовані кастильські укріплення вздовж Арлансону завершився успіхом: кілька фортець, включаючи Кастрохеріс, були зруйновані.

883 року військо під командуванням графів Вели Хіменеса та Дієго Родрігеса здійснило напад на володіння Мухаммада I ібн Лубба в долині річки Ебро. У відповідь глава Бану Касі знову розграбував землі Алави та Кастилії, але як і роком раніше не зміг узяти ані Сельйоріго, ані Панкорбо.

Примітки Редагувати

XV Congraso Internacional de las Ciencies Genealógica y Heráldica. — Madrid : Hidalguia, 1983. — P. 161—163.
Settipani C. La Noblessa du Midi carolingien. Etudes sur quelques grandes familles d’Aquitaine et du Languedoc, du IXe au Xe siecles. — Oxford : Linacre College, Unit for Prosopographical Research, 2004. — P. 117. — ISBN 978-1900934046.
(ісп.). Bardulia. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 19 травня 2018.
«Хроніка Альбельди» XV, 13 (глави 68—69 і 73—74)
↑ Martínez Díez G. El condado de Castilla (711—1038): la historia frente a la leyenda. — Marcial Pons Historia, 2005. — Т. I. — P. 172—176. — ISBN 978-8495379948.

Джерела Редагувати

(англ.). Foundation for Medieval Genealogy. Архів оригіналу за 8 вересня 2016. Процитовано 19 травня 2018.

[1] XV Congraso Internacional de las Ciencies Genealógica y Heráldica. — Madrid : Hidalguia, 1983. — P. 161—163.

[2] Settipani C. La Noblessa du Midi carolingien. Etudes sur quelques grandes familles d’Aquitaine et du Languedoc, du IXe au Xe siecles. — Oxford : Linacre College, Unit for Prosopographical Research, 2004. — P. 117. — ISBN 978-1900934046.

[3] (ісп.). Bardulia. Архів оригіналу за 16 квітня 2012. Процитовано 19 травня 2018.

[4] «Хроніка Альбельди» XV, 13 (глави 68—69 і 73—74)

[Castilla-5] Martínez Díez G. El condado de Castilla (711—1038): la historia frente a la leyenda. — Marcial Pons Historia, 2005. — Т. I. — P. 172—176. — ISBN 978-8495379948.