Адольф Дигасінський (пол. Adolf Dygasiński; 7 березня 1839 — 3 червня 1902) — польський педагог, журналіст, письменник, представник натуралістичного напрямку в літературі.
Адольф Дигасінський | |
---|---|
пол. Adolf Dygasiński | |
Народився | 7 березня 1839 |
Помер | 3 червня 1902 (63 роки) (Гродзиськ-Мазовецький) ·інсульт |
Поховання | (Повонзківський цвинтар) |
Країна | Республіка Польща Російська імперія |
Національність | поляк |
Діяльність | письменник, журналіст |
Знання мов | польська[1][2] |
Учасник | (Польське повстання 1863—1864) |
Жанр | оповідання |
Конфесія | католицтво |
Батько | Ян Дигасінський |
У шлюбі з | Наталя Вишковська |
Автограф | |
|
Життєпис
Походив зі збіднілої шляхти. Народився 1839 року у Нігославіче поблизу (Пінчува). Син Яна Дигасінського, секретаря міського суду. Початкову школу закінчив у Пінчуві, потім навчався в реальному училищі м. Кельце.
З 1862 року навчався у (Варшавській головній школі) на філолого-історичному факультеті. Брав участь у Польському повстанні 1863 року, за що Дигасінського було заарештовано. Втім, після звільнення наприкінці того ж року відновив навчання у Варшавській школі.
Слідом за цим деякий час навчався в Карловому університеті у Празі. З 1871 до 1877 року працював викладачем у Кракові. Тут 1872 року одружився. Внаслідок фінансової скрути родини перебрався до Варшави. Влаштувався на посаду вчителя, працюючи в низці міських шкіл. Тоді ж з метою прибутку писав до варшавських газет «Нива» і «Новини».
На початку 1880-х років стає засновником і редактором журналу «Огляд освіти». З 1884 до 1887 року співпрацював з тижневиком «Вендровець» («Мандрівник»). З 1886 року співпрацює з журналом «Голос», а з 1888 року — зі щомісячником «Вісла».
У 1890—1891 роках здійснив подорож Бразилією, по завершенні якої написав низку статей про польську еміграцію для «Кур'єра Варшавського». У 1901 році мандрував Францією та Італією. Помер від інсульту 1902 року у Варшаві.
Творчість
Літературну діяльність розпочав у 45 років. Найціннішою частиною його спадщини є розповіді, що поєднують у собі композиційні принципи класичної європейської новели і польської гавенди. Більшість з новел Дигасінського відтворює будні глухих сіл, а також світ тварин, які іноді стають головними героями («Собача доля», 1887 рік).
У більшості його повістей і оповідань йдеться про «слабких», які користуються незмінною авторською симпатією, і «сильних», морально нерозбірливих і по-звірячому хижих. Характерним є ідейно-схематична навмисність, перебільшення ролі біологічного начала в людині, що затемнює соціальну природу людських відносин («Вовк, собаки і люди», «Що робиться в гніздах», «Дворові драми», «Маргеля і Маргелька»).
Багато посприяв своїми перекладами ознайомленню польської громадськості з працями західноєвропейських позитивістів і вченням Ч. Дарвіна.
Стиль
Послідовник натуралізму Е. Золя, Адольф Дигасінський виробив свій оригінальний стиль оповіді, що поєднує найдокладнішу побутову деталізацію з ліричними пейзажними замальовками, поєднується із гумором, який дозволяв йому витримувати естетичне почуття міри навіть у зображенні найвідразливіших явищ.
Примітки
- (Bibliothèque nationale de France) BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- CONOR.Sl
Джерела
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет