Адуля р мінерал класу силікатів морфологічний різновид низькотемпературного ортоклазу Інша назва місячний камінь АдулярЗ

Адуля́р — мінерал класу силікатів, морфологічний різновид низькотемпературного ортоклазу). Інша назва — місячний камінь.

Адуляр

Загальні відомості
Статус IMA	дискредитований (D)^[d]
Хімічна формула	K[AlSi₃O₈]
Клас мінералу	силікати
Група	польові шпати
Ідентифікація
Колір	водянисто-прозорий
Форма кристалів	короткопризматичні ромбоедри
Спайність	досконала по {001} і {010}
Злам	Нерівний
Твердість	6-6,5
Блиск	скляний
Прозорість	напівпрозорий
Колір риси	білий
Густина	2,56—2,62 г/см³
Інші характеристики
Названо на честь	^d
Адуляр у Вікісховищі

Походження назви

Від назви родовища в горах в Швейцарії. Інші назви перламу́тровий шпат, ри́б'яче о́ко.

Склад

Типовий склад адуляр відповідає формулі Or₉₀Ab₉An₁, де Ab — альбіт, An — анортит. Домішки: до 1 % ВаО, не більше за 0,5 % СаО.

Зустрічається у вигляді короткопризматичних ромбоедричних кристалів. Адуляр типовий для багатьох кварцових жил альпійського типу, зустрічається в пегматитах, рудних жилах. Прозорий і напівпрозорий адуляр з тонко- і криптопертитовою будовою, для якого характерна іризація в блакитно-синіх відтінках (так званий місячний камінь) — коштовний камінь IV порядку.

Адуляр використовується в і .

Твердість за шкалою Мооса становить 6,0—6,5.

Родовища

Адуляри хорошої якості знаходять на острові Шрі-Ланка. Зустрічаються вони також на Мадагаскарі, в Танзанії та США. В Південній Індії знайшли різновиди із зірчастим ефектом

Види

Розрізняють:

адуляр-альбіт (альбіт, облямований адуляром);
адуляр баріїстий (адуляр з у Чехії, який містить 3,49 % ВаО).

Див. також

Примітки

Гураль, Светлана. Драгоценные камни. Гид по миру ювелирных секретов. Эксмо. ISBN .

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — .
Лазаренко Є. К., Винар О. М. Адуляр // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
Адуляр // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — .

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Адуляр

Адуляр [ 15 серпня 2020 у Wayback Machine.] // ВУЕ
Адуляр mindat.org [ 25 березня 2010 у Wayback Machine.]

[1] Гураль, Светлана. Драгоценные камни. Гид по миру ювелирных секретов. Эксмо. ISBN .