Південно-західна війна (яп. 西南戦争, せいなんせんそう, сайнан сенсо; 29 січня — 24 вересня 1877) — антиурядове повстання нетитулованої шляхти в Японії, що відбулося 1877 року на південному заході острова Кюсю, під проводом Сайґо Такаморі. Закінчилося перемогою урядових сил і самогубством лідера повстанців. Найбільший і останній виступ самурайської радикальної опозиції проти уряду часів реставрації Мейдзі.
Південно-західна війна | |||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|
Ставка Сайґо Такаморі | |||||||
| |||||||
Сторони | |||||||
Японія | Шляхта Кюсю | ||||||
Командувачі | |||||||
Ямаґата Арітомо | Сайґо Такаморі | ||||||
Сили | |||||||
58,600 вояків 19 кораблів | 30,000 вояків | ||||||
Втрати | |||||||
6 000 убито 2760 страчено | 6800 убитих і поранених. |
Причини
Причинами південно-західної війни були сильні антиурядові настрої в середовищі японської нетитулованої шляхти, колишніх самураїв. Їхній життєвий рівень і суспільний авторитет сильно занепали в результаті урядових реформ, проведених після ліквідації ханів і заснування префектур 1871 року. Влада скасувала державні пенсії для шляхтичів, позбавивши останніх статусу державних службовців, створила загальнонаціональну армію, ліквідувавши самурайські станові війська, і заборонила носити холодну зброю. Намагання високопосадовців створити авторитарну систему управління країною, що суперечило засадничим принципам реставрації Мейджі, сприяло радикалізації соціально активної самурайської верстви.
1873 року в Японії спалахнула урядова криза, спричинена дебатами про завоювання Кореї, в результаті якої Імператорські радники Сайґо Такаморі й Ітаґакі Тайсуке полишили уряд. За ними з державної служби звільнилося багато військових, нетитулованих шляхтичів з префектур Каґосіма та Коті. Під проводом Сайґо Такаморі каґосімські шляхтичі , й заснували організацію «Приватна школа», яка надавала освіту, гуманітарну та фінансову допомогу колишнім самураям. , голова префектури Каґосіма, призначив керівників цієї організації на центральні посади префектурного уряду і розпочав реалізацію власного антиурядового політичного й економічно-соціального курсу, плануючи створити на базі префектури автономну державу.
Одночасно з цим, 1874 року шляхтичі префектури Коті, яких очолював Ітаґакі Тайсуке, заснували «Товариство самодопомоги», що взяло участь у антиурядовому громадському . Товариство підтримувало відносини із каґосімською організацію, але 1875 року Ітаґакі повернувся до складу уряду, тому каґосімці позбулися впливово союзника.
1876 року антиурядові настрої зросли ще більше у зв'язку із . У префектурах Айті, Ґіфу, Ібаракі, Міє, та інших спалахнули селянські бунти. Одночасно з цим вибухнули повстання нетитулованої шляхти в , Акідзукі та Хаґі. Ці події пришвидшили рішення Сайґо Такаморі виступити проти уряду, а сам він перетворився на харизматичного лідера радикальної самурайської опозиції. Зі свого боку уряд, який перебував у скрутному становищі через соціальні катаклізми, остерігався шляхти під проводом Сайґо і неодноразово надсилав шпигунів, з метою розколоти єдність опозиціонерів.
Перебіг
В січні 1877 року японський уряд, побоюючись того, що пороховий армійський арсенал Сомуда в Каґосімі перейде до рук антиурядових сил, розпочав таємно вивозити усі запаси пороху з префектури, не повідомляючи префектурного голову. Це обурило частину шляхтичів, які в ніч 30 січня напали на порохові арсенали армії та флоту і захопили боєприпаси. Одночасно з цим опозиціонери викрили урядових шпигунів і диверсантів на чолі з , які планували вбити Сайґо Такаморі. Остання подія викликала обурення усієї Каґосіми і стала приводом до повстання.
15 лютого 13-тисячна колона озброєних каґосімських шляхтичів вирушила до Токіо з метою провести розслідування щодо найманих вбивць. Початок походу спричинив ланцюгову реакцію, в результаті якої повстали антиурядові сили усього острова Кюсю. У відповідь 19 лютого уряд вислав каральний корпус, який очолили принц , генерал-лейтенант армії Ямаґата Арітомо та віце-адмірал флоту . Початково урядовці сумнівалися в участі Сайґо Такаморі в повстанні, але коли ця інформація підтвердилася, його позбавили усіх державих нагород і проголосили ворогом трону.
22 лютого року війська Сайґо Такаморі спробували взяти штурмом замок Кумамото, в якому знаходився центр Імперської армії Японії. Проте захисники замку під командуванням Тані Кандзьо відбили усі приступи повстанців, змусивши їх вдатися до затяжної облоги.
В квітні урядовий каральний корпус підійшов до Кумамото. 15 квітня він розбив у жорстоких боях сили повстанців, зняв облогу з замку і перейшов у наступ на півдні Кюсю. 1 червня сили Сайґо Такаморі втратили Хітойосі, 24 липня — Міяконодзьо, а 31 липня — Міядзакі й , і опинилися оточеними в селі Наґаї. Командування шляхтичів ухвалило рішення розпустили свої сили і розбіглися по околицях.
Незначний загін під проводом Сайґо прорвався з оточення, відступив до префектури Каґосіма і заперся у . Проте 24 вересня вояки Імперської армії здобули цю цитадель штурмом. Лідери повстанців Сайґо Такаморі, Кіріно Тосіакі, Сінохара Кунімото, Мурата Сімпаті, , , загинули в бою або наклали на себе руки, щоби не потрапити до полону.
Наслідки
Південно-західна війна закінчилася за півроку. На боці повстанців в ній взяло участь понад 30 тисяч нетитулованих шляхтичів, колишніх самураїв. З них 13 тисяч були членами каґосімської «Приватної школи», 10 тисяч — добровольцями з різних регіонів Японії і ще 10 тисяч — вояками, яких навербували з сіл острова Кюсю в ході просування колони повстанців на північ. В боях війська Сайґо Такаморі втратили 6 тисяч убитими. 2760 чоловік були страчені урядовцями після придушення повстання. Урядовий каральний корпус складався з 58 600 солдат і офіцерів, та 19 військових кораблів. Його втрати становили 6800 убитих і поранених.
Південно-західна війна була найбільшим і останнім збройним виступом нетитулованої шляхти проти японської центральної влади. Перемога уряду дозволила йому встановити в країні могутній олігархічний режим. З іншого боку, поразка повстанців змусила антиурядові сили змінити методи боротьби і взятися за формування громадсько-політичних організацій та громадянського суспільства. З кінця 1870-х років в країні набув розмаху .
Побічним наслідком війни була також інфляція, яка дала поштовх розвитку капіталістичних відносин в Японії.
Примітки
- Південно-західна війна // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997.
- Інші назви: Південно-західний похід, Сацумське повстання.
- яп. 私学校.
Джерела та література
- Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — К. : «Аквілон-Прес», 1997. — 256 с. — .
- Рубель В. А. Історія середньовічного Сходу: Курс лекцій: Навч. посібник. — К. : Либідь, 1997. — 462 с. — .
- Рубель В. А. Нова історія Азії та Африки: Постсередньовічний Схід (XVIII — друга половина XIX ст.). — К. : Либідь, 2007. — 560 с. —
Південно-західна війна // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Південно-західна війна |
- (яп.)
- (яп.)
- (яп.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Pivdenno zahidna vijna yap 西南戦争 せいなんせんそう sajnan senso 29 sichnya 24 veresnya 1877 antiuryadove povstannya netitulovanoyi shlyahti v Yaponiyi sho vidbulosya 1877 roku na pivdennomu zahodi ostrova Kyusyu pid provodom Sajgo Takamori Zakinchilosya peremogoyu uryadovih sil i samogubstvom lidera povstanciv Najbilshij i ostannij vistup samurajskoyi radikalnoyi opoziciyi proti uryadu chasiv restavraciyi Mejdzi Pivdenno zahidna vijnaStavka Sajgo TakamoriData29 sichnya 24 veresnya 1877MisceKyusyu YaponiyaRezultatPeremoga uryadovih silStoroniYaponiyaShlyahta KyusyuKomanduvachiYamagata AritomoSajgo TakamoriSili58 600 voyakiv 19 korabliv30 000 voyakivVtrati6 000 ubito 2760 stracheno6800 ubitih i poranenih PrichiniPrichinami pivdenno zahidnoyi vijni buli silni antiuryadovi nastroyi v seredovishi yaponskoyi netitulovanoyi shlyahti kolishnih samurayiv Yihnij zhittyevij riven i suspilnij avtoritet silno zanepali v rezultati uryadovih reform provedenih pislya likvidaciyi haniv i zasnuvannya prefektur 1871 roku Vlada skasuvala derzhavni pensiyi dlya shlyahtichiv pozbavivshi ostannih statusu derzhavnih sluzhbovciv stvorila zagalnonacionalnu armiyu likviduvavshi samurajski stanovi vijska i zaboronila nositi holodnu zbroyu Namagannya visokoposadovciv stvoriti avtoritarnu sistemu upravlinnya krayinoyu sho superechilo zasadnichim principam restavraciyi Mejdzhi spriyalo radikalizaciyi socialno aktivnoyi samurajskoyi verstvi 1873 roku v Yaponiyi spalahnula uryadova kriza sprichinena debatami pro zavoyuvannya Koreyi v rezultati yakoyi Imperatorski radniki Sajgo Takamori j Itagaki Tajsuke polishili uryad Za nimi z derzhavnoyi sluzhbi zvilnilosya bagato vijskovih netitulovanih shlyahtichiv z prefektur Kagosima ta Koti Pid provodom Sajgo Takamori kagosimski shlyahtichi j zasnuvali organizaciyu Privatna shkola yaka nadavala osvitu gumanitarnu ta finansovu dopomogu kolishnim samurayam golova prefekturi Kagosima priznachiv kerivnikiv ciyeyi organizaciyi na centralni posadi prefekturnogo uryadu i rozpochav realizaciyu vlasnogo antiuryadovogo politichnogo j ekonomichno socialnogo kursu planuyuchi stvoriti na bazi prefekturi avtonomnu derzhavu Odnochasno z cim 1874 roku shlyahtichi prefekturi Koti yakih ocholyuvav Itagaki Tajsuke zasnuvali Tovaristvo samodopomogi sho vzyalo uchast u antiuryadovomu gromadskomu Tovaristvo pidtrimuvalo vidnosini iz kagosimskoyu organizaciyu ale 1875 roku Itagaki povernuvsya do skladu uryadu tomu kagosimci pozbulisya vplivovo soyuznika 1876 roku antiuryadovi nastroyi zrosli she bilshe u zv yazku iz U prefekturah Ajti Gifu Ibaraki Miye ta inshih spalahnuli selyanski bunti Odnochasno z cim vibuhnuli povstannya netitulovanoyi shlyahti v Akidzuki ta Hagi Ci podiyi prishvidshili rishennya Sajgo Takamori vistupiti proti uryadu a sam vin peretvorivsya na harizmatichnogo lidera radikalnoyi samurajskoyi opoziciyi Zi svogo boku uryad yakij perebuvav u skrutnomu stanovishi cherez socialni kataklizmi osterigavsya shlyahti pid provodom Sajgo i neodnorazovo nadsilav shpiguniv z metoyu rozkoloti yednist opozicioneriv PerebigBitva za zamok Siroyama V sichni 1877 roku yaponskij uryad poboyuyuchis togo sho porohovij armijskij arsenal Somuda v Kagosimi perejde do ruk antiuryadovih sil rozpochav tayemno vivoziti usi zapasi porohu z prefekturi ne povidomlyayuchi prefekturnogo golovu Ce oburilo chastinu shlyahtichiv yaki v nich 30 sichnya napali na porohovi arsenali armiyi ta flotu i zahopili boyepripasi Odnochasno z cim opozicioneri vikrili uryadovih shpiguniv i diversantiv na choli z yaki planuvali vbiti Sajgo Takamori Ostannya podiya viklikala oburennya usiyeyi Kagosimi i stala privodom do povstannya 15 lyutogo 13 tisyachna kolona ozbroyenih kagosimskih shlyahtichiv virushila do Tokio z metoyu provesti rozsliduvannya shodo najmanih vbivc Pochatok pohodu sprichiniv lancyugovu reakciyu v rezultati yakoyi povstali antiuryadovi sili usogo ostrova Kyusyu U vidpovid 19 lyutogo uryad vislav karalnij korpus yakij ocholili princ general lejtenant armiyi Yamagata Aritomo ta vice admiral flotu Pochatkovo uryadovci sumnivalisya v uchasti Sajgo Takamori v povstanni ale koli cya informaciya pidtverdilasya jogo pozbavili usih derzhavih nagorod i progolosili vorogom tronu 22 lyutogo roku vijska Sajgo Takamori sprobuvali vzyati shturmom zamok Kumamoto v yakomu znahodivsya centr Imperskoyi armiyi Yaponiyi Prote zahisniki zamku pid komanduvannyam Tani Kandzo vidbili usi pristupi povstanciv zmusivshi yih vdatisya do zatyazhnoyi oblogi V kvitni uryadovij karalnij korpus pidijshov do Kumamoto 15 kvitnya vin rozbiv u zhorstokih boyah sili povstanciv znyav oblogu z zamku i perejshov u nastup na pivdni Kyusyu 1 chervnya sili Sajgo Takamori vtratili Hitojosi 24 lipnya Miyakonodzo a 31 lipnya Miyadzaki j i opinilisya otochenimi v seli Nagayi Komanduvannya shlyahtichiv uhvalilo rishennya rozpustili svoyi sili i rozbiglisya po okolicyah Neznachnij zagin pid provodom Sajgo prorvavsya z otochennya vidstupiv do prefekturi Kagosima i zapersya u Prote 24 veresnya voyaki Imperskoyi armiyi zdobuli cyu citadel shturmom Lideri povstanciv Sajgo Takamori Kirino Tosiaki Sinohara Kunimoto Murata Simpati zaginuli v boyu abo naklali na sebe ruki shobi ne potrapiti do polonu NaslidkiPivdenno zahidna vijna zakinchilasya za pivroku Na boci povstanciv v nij vzyalo uchast ponad 30 tisyach netitulovanih shlyahtichiv kolishnih samurayiv Z nih 13 tisyach buli chlenami kagosimskoyi Privatnoyi shkoli 10 tisyach dobrovolcyami z riznih regioniv Yaponiyi i she 10 tisyach voyakami yakih naverbuvali z sil ostrova Kyusyu v hodi prosuvannya koloni povstanciv na pivnich V boyah vijska Sajgo Takamori vtratili 6 tisyach ubitimi 2760 cholovik buli stracheni uryadovcyami pislya pridushennya povstannya Uryadovij karalnij korpus skladavsya z 58 600 soldat i oficeriv ta 19 vijskovih korabliv Jogo vtrati stanovili 6800 ubitih i poranenih Pivdenno zahidna vijna bula najbilshim i ostannim zbrojnim vistupom netitulovanoyi shlyahti proti yaponskoyi centralnoyi vladi Peremoga uryadu dozvolila jomu vstanoviti v krayini mogutnij oligarhichnij rezhim Z inshogo boku porazka povstanciv zmusila antiuryadovi sili zminiti metodi borotbi i vzyatisya za formuvannya gromadsko politichnih organizacij ta gromadyanskogo suspilstva Z kincya 1870 h rokiv v krayini nabuv rozmahu Pobichnim naslidkom vijni bula takozh inflyaciya yaka dala poshtovh rozvitku kapitalistichnih vidnosin v Yaponiyi PrimitkiPivdenno zahidna vijna Enciklopediya Nipponika v 26 t 2 e vidannya Tokio Sogakkan 1994 1997 Inshi nazvi Pivdenno zahidnij pohid Sacumske povstannya yap 私学校 Dzherela ta literaturaRubel V A Yaponska civilizaciya tradicijne suspilstvo i derzhavnist K Akvilon Pres 1997 256 s ISBN 966 7209 05 9 Rubel V A Istoriya serednovichnogo Shodu Kurs lekcij Navch posibnik K Libid 1997 462 s ISBN 5 325 00775 0 Rubel V A Nova istoriya Aziyi ta Afriki Postserednovichnij Shid XVIII druga polovina XIX st K Libid 2007 560 s ISBN 966 06 0459 9 Pivdenno zahidna vijna 日本大百科全書 Enciklopediya Nipponika 第2版 東京 小学館 1994 1997 全26冊 yap PosilannyaVikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Pivdenno zahidna vijna yap yap yap