Мегара, Мегари (грец. Μέγαρα, дав.-гр. Μεγαρείς) — грецьке місто, у давнину — одне з найвизначніших міст-держав Еллади. Розташоване у номі Західна Аттика, на узбережжі Саронічної затоки, за 42 км від Афін.
Мегара Μέγαρα | |
---|---|
Мегара | |
Координати: 38°00′ пн. ш. 23°20′ сх. д. / 38.000° пн. ш. 23.333° сх. д. | |
Країна | Греція |
Децентр. адміністрація | Адміністрація Аттики |
Периферія | Аттика |
Периф. одиниця | Західна Аттика |
Колишні адмін. одиниці | |
- Регіон | Центральна Греція |
- Ном | Західна Аттика |
Розташування на мапі ному | |
Уряд | |
- мер | Дімітріос Г. Стратіотіс |
Площа | |
- Повна | 322,210 км² |
Висота над р.м. | 4 м |
Населення (2001) | |
- Усього | 28 195 |
Часовий пояс | EET/EEST (/) |
Поштовий код | 191 00 |
Телефонний код(и) | 22960 |
Вебсайт: www.megara.gr |
Історія
Легендарна доба
Місцевість, навколо міста, яка здавна йменується Мегаридою, була заселена з неолітичної доби. Перші поселення на місці Мегар можуть бути датовані початком II тис. до н. е.. За переказами, спочатку цей край населяли карійці (можливо, родичі анатолійських карійців, хоча жодних підтверджень цього зв'язку немає), потім лелеги. Згадки про ці часи збереглися у назві найдавнішого акрополя Мегар — Карії (грец. Καρία). Згодом першопоселенців витіснили греки — швидше за все іонійці, близькі ахейцям. Від мікенських часів на мегарському акрополі залишилися фрагменти мурів характерної «циклопічної» кладки. Щоправда, жодних згадок про «мікенські» Мегари у загальногрецьких міфах немає. За часів Троянської війни ця територія належала до володінь Агамемнона, сина якого Гіперіона пізніше називали останнім мегарським царем (власне, він цілком міг бути останнім царем перед приходом дорійців).
За архаїчних часів за аргосськими зразками була складена генеалогія мегарських царів легендарної доби, яка, щоправда, виглядає доволі фантастичною. Згідно з нею першим царем міста був Кар, син Форонея, царя аргоських пеласгів. Потім містом оволоділи лелеги, що з'явилися з Єгипту, а правнука першого царя лелегів, Скірона, позбавив влади Ніс — син скіронової сестри і афінського царя Пандіона (той свого часу перебував в Мегарах у вимушеній еміграції). Цей Ніс розбудував мегарську гавань, що на його честь була названа Нісеєю, але загинув під час облоги міста критянами під проводом Міноса.
Після звільнення від критян, царем в Мегарах став зять Ніса Мегарей з беотійского міста Онхеста. Наступником Мегарея став його зять Алкафой, що прийшов з Еліди. Алкафой нібито збудував в Мегарах новий акрополь, замість зруйнованого критянами старого акрополя заснував новий. Владу після смерті Алкафоя міг успадкувати вже його зять — Теламон, цар Саламіна. Але той до того часу помер, тож престол дістався його сину (і онуку Алкафоя) Аяксу, а від того — кузену Гіперіону (обидва були правнуками Пелопа).
Легенди стверджують, що дорійці прийшли до Мегариди з півдня (швидше за все з Арголіди) і облаштувалися тут після того, як зазнали поразки в боротьбі за Аттику. З місцевою іонійською верхівкою було досягнуто компромісу — вона визнала владу дорійської династії, натомість її представники разом з дорянами увійшли до міської ради, очільників якої на іонійський лад називали есимнетами. Протягом IX століття до н. е. навколо Мегар об'єдналися навколишні містечка і селища, верхівка яких також була інкорпорована до вузького кола мегарської аристократії. Відчувши свою силу, знать почала обмежувати владу царя. Зокрема збереглася легенда, що за посередництвом саламінців було вирішено, що військом командуватиме не цар, а обраний радою полемарх, першим з яких перекази називають Скірона. До кінця IX століття до н. е. царська влада в Мегарах була фактично ліквідована, повноваження басилея були обмежені функціями жерця. Протягом наступного століття і термін його повноважень був скорочений з пожиттєвого до однорічного. Вища влада перейшла до ради на чолі з 8 виборними есимнетами, військом замість одного полемарха керувала колегія з 5 стратегів, а громадськими справами — колегія з 5 .
Панування аристократії і боротьба з Коринфом
Природні умови Мегариди не сприяли розвитку землеробства. Водночас вигідне розташування міста на перехресті шляхів — із Пелопоннеса до Середньої Греції, з Іонійського моря до Егейського сприяло розвитку торгівлі, тим більше, що до окрім власного порту Нісеї у Саронічній затоці у міста було ще дві гавані у Коринфській затоці — Паги і Егосфени.
Щоправда, Мегарам досить швидко довелося зіштовхнутися із конкуренцією сусіднього Коринфа. У 770 — 760 рр. до н. е сутички переростають у збройний конфлікт, результат якого був не на користь мегарян. Коринф приєднує до своїх володінь колись мегарський Кромміон, Перахору і відсуває кордон між двома державами майже до самих Мегар. На знак особливого приниження переможені ще й мусили надсилати плакальників на похорони коринфських царів (звідки з'явилася приказка про «мегарські сльози» (грец. Μεγαρέων δάκρυα). Діоген Лаертський відносить «сльози мегарян» до похоронів царів Мегар, їх згадує і Гесіод, проте не пояснює причини появи цієї приказки. Щоправда, невдовзі це зобов'язання вже не потрібно було виконувати, адже у Коринфі царська влада була скасована, натомість встановився режим Бакхіадів.
З третьої чверті VIII століття до н. е. Мегари оговтуються від поразок і навіть розпочинають створення власних колоній. Експедиція на чолі з у 732 р. до н. е. вирушила до Сицилії, де заснувала колонію . Згодом, щоправда, колоністам довелося її залишити і «підселитися» до мешканців Леонтін, з якими вони врешті не знайшли спільної мови, знову переселилися до Тротіла, потім заснували колонію і нарешті, на запрошення місцевого володаря переселилися на , де виникла колонія Мегари Гіблейські (727 р. до н.е).
Під час Лелантської війни (720 — 660 рр. до н. е.) мегарці підтримали конкурентів коринфян — еретрійців. Коринфських посланців з ганьбою вигнали з міста, а загін на чолі з олімпіоніком Орсиппом перейшов у наступ і частково відвоював колись втрачені землі. Успіхи були закріплені після укладання союзу із ще одним супротивником Коринфа — аргоським царем Фідоном. Мегарці почуваються настільки впевнено, що відновлюють колонізацію — в той час як евбейські міста її фактично припиняють. Користуючись тим, що еретрійці і мілетяни, як союзники, воліли з Мегарами не сваритися, вони засновують Астак (711 р. до н. е.), Калхедон (685 р. до н.е), Селімбрію (біля 670 р. до н. е.) і Візантій (660 р. до н.е).
Тиранія Феагена
Тим часом проблеми у Мегар виникають з несподіваного боку. Сусіди — афіняни захоплили Елевсін, який мешканці міста вважали своєю «історичною вотчиною» (згідно з місцевими легендами навіть Скірон загинув, захищаючи саме Елевсін). Загострюються і внутрішні протиріччя всередині міської громади. Містяни були невдоволені тим, що доходи від морської торгівлі привласнюють собі переваждно представники аристократії, селяни вимагали надання їм громадянських прав. Цими настроями скорестався воєначальник (можливо навіть полемарх, чинний або колишній) Феаген. Разом із спільниками він влаштував своєрідну демонстрацію, перебивши худобу, що належала мегарській знаті на пасовиську біля річки Япіс — якою тепер проходив кордон між Мегарами і Афінами. Це стало сигналом для перевороту і встановлення тиранії Феагена (приблизно 645 — 630 рр. до н. е.).
На початку свого правління Феаген користувався неабиякою популярністю і намагався її зміцнити. Відомо, що він збудував криту водойму, що забезпечувала містян питною водою, і прикрасив Мегари іншими будівлями. Тиран також відомий організацією клерухії на острові Саламін. Можливо саме він і приєднав острів до Мегар, хоча не можна виключати, що Саламін належав мегарянам ще з VIII століття до н. е. Феаген намагався розповсюдити свій вплив і на сусідні Афіни. Він, зокрема, надав підтримку своєму зятю — афінянину Кілону, відомому своєю перемогою на Олімпійських іграх. Кілон намагався встановити в Афінах тиранію за мегарським зразком і Феаген надіслав йому озброєний загін, з яким заколотники захопили акрополь. Але це їм не допомогло. Путч був жорстоко придушений, а Афіни розпочали з Мегарами війну. Врешті-решт Феаген втратив підтримку у власному місті і народ, підбурюваний його супротивниками, вигнав тирана з Мегар.
«Поміркованому» уряду, сформованому після звільнення від тиранії, вдалося здобути кілька перемог над афінянами, у тому числі на морі, і змусити їх на законодавчому рівні відмовитися від зазіхань на Саламін. Але це лише загострило невдоволення пересічних громадян, які тепер вимагали такої ж участі в громадянських справах, як і у захисті міста. Зрештою «поміркованих» теж усунули від керма, влада від аристократичної ради перейшла до народних зборів і в Мегарах був встановлений режим «необмеженої свободи» (грец. άκρατος έλευθερία).
«Необмежена свобода»
Жертвами стрімкої «демократизації» стали насамперед представники аристократії і великі власники, частина яких змушена була залишити місто, а їхнє майно одразу конфіскували. Тих, хто залишився, теж змушували «ділитися» власністю і годувати за свій рахунок інших громадян. Новий уряд втягнув державу і до зовнішньополітичних авантюр, однією з яких була війна з Перинфом і його метрополією — Самосом (602 р. до н. е.), що завершилася цілковитим розгромом мегарського флоту. У полон потрапили майже шістьсот громадян (які, щоправда, і в Самосі влаштували «демократизацію», допомігши усунути від влади геоморів). Скориставшись поразкою мегарців, афіняни швидким ударом захопили Саламін (600 р. до н. е.).
Повернення додому клерухів, яких афіняни змусили залишити острів, призвело до ще більшого зростання соціальної напруги в Мегарах. Уряд оголосив про проведення (грец. πάλιντοκία) — тобто повернення відсотків, вже виплачених боржниками кредиторам. Але ті, хто вимагав повної , і цим були незадоволені. Ситуація вийшла з-під контролю. Уряд не зміг навіть покарати тих, хто напав на , що прямувало через Мегариду з Пелопоннеса до Дельф. Внаслідок цього Мегари посварилися з усією Грецією, а посередництво Спарти у суперечці навколо Саламіна завершилося тим, що острів віддали Афінам.
Водночас, запекла політична боротьба сприяла розвитку в Мегарах літератури і театрального мистецтва. З коротких сценок з політичним підтекстом виросла комедія, засновником якої вважають Сусаріона з Триподиска, який саме в цей час мешкав у Мегарах. Автором пристрасних елегій, сповнених ненависті до режиму «необмеженої свободи», був Теогнід, який змушений був залишити рідне місто і творити в середовищі близької до нього аристократичної еміграції.
Зрозумівши, що підтримка з боку містян тане, уряд демократів врешті вдався до крайньої міри, надавши громадянські права усім вільним мешканцям Мегариди. Це дозволило згодом зібрати нове військо і таки відвоювати Саламін. Але ненадовго. У 565 р. до н. е. Пісістрат вже назавжди приєднав острів до Афін і висадився в безпосередній близькості до самих Мегар. Коли афіняни зайняли Нісею, режим «необмеженої свободи» був повалений самими мегарцями. До міста повернулися вигнанці, і разом з ними — «поміркована» олігархія. Мегари навіть відновили колонізацію — у 560 р. до н. е. була заснована Гераклея Понтійська (до якої були відправлені, зокрема позбавлені своїх ділянок сала мінські клерухи і визнані небезпечними у метрополії прихильники демократії), у 540 р. до н. е. — Каллатіда, у 527 р. до н. е. — Херсонес Таврійський і нарешті у 510 р. до н. е. — Месембрія.
Між Афінами і Спартою
Хоча олігархічний режим у Мегарах був відновлений за сприяння Афін, нова влада з підозрою ставилася до східного сусіда і віддавала перевагу зближенню зі Спартою, що завдяки своїй військовій потузі і послідовній боротьбі проти тираній перетворювалася на фактичного гегемона материкової Греції. В середині VI ст. до н. е. Мегари приєдналися до Пелопоннеського союзу, в якому, завдяки своєму флоту, мали статус привілейованого союзника.
З початком греко-перських війн мегарська олігархія дотримувалася нейтральної позиції, і лише вторгнення Ксеркса до Еллади змусило її змінити політику. Мегарські кораблі брали участь в битві при Артемісії, 20 суден — билися проти персів у Саламінській протоці (флотилія мегарців поступалася лише афінянам і коринфянам). У битві при Платеях мегаряни виставили 3 000 гоплітів.
Проте до Делоського союзу Мегари не приєдналися. Місцева олігархія з підозрою ставилася до успіхів афінських демократів на чолі з Ефіальтом і Периклом, остерігаючись відновлення режиму «необмеженої свободи». В самих Мегарах влада була зосереджена в руках олігархічної ради і есимнетів, що, на відміну від VIII—VII ст. до н. е., відстоювали насамперед інтереси торговельно-промислової верхівки, яка увібрала до себе залишки земельної аристократії.
Власне, саме інтереси мегарських купців викликали в середині 60-х рр.. до н. е. гострий конфлікт із Коринфом — військовим союзником і водночас головним торговельним конкурентом Мегар. Оскільки коринфян підтримали спартанці, мегарці у 460 р. до н. е. вийшли із Пелопоннеського союзу і звернулися за допомогою до давніх супротивників — афінян, взявши з них обіцянку не втручатися у внутрішні справи Мегар. Олігархічний режим і справді був збережений, проте нові союзники все одно вели себе як вдома — увівши свої гарнізони в усі міста і порти Мегариди. Зусиллями сусідських будівельників Мегари були з'єднані «довгими мурами» з Нісеєю, що дозволило місту витримувати тривалі облоги. Будівництво виявивилося дуже доречним, адже Коринф і підбурювана ним Спарта невдовзі розпочали проти Афін війну. За кілька років пелопонесці спустошили Мегариду, але так і не оволоділи нею і змушені були у 451 р. до н. е. укласти мир, визнавши афінську окупацію краю.
З іншого боку, перетворення союзників на господарів не влаштовувало самих мегарців. У 446 р. до н. е. вони таємно замирилися із коринфянами і сікіонцями, перебили афінський гарнізон і знову приєдналися до Пелопоннесского союзу. У несподіваному для себе конфлікті окупанти зазнали поразки і змушені були підписати новий мир на 30 років, за умовами якого повинні були очистити всю Мегариду і залишити Нісею, в якій трималися до останнього.
Афіняни, щоправда, не втрачали надії на реванш. У 432 р. до н. е. за ініціативою Перикла була ухвалена так звана «мегарська псефізма» (грец. Μεγαρικό ψήφισμα), яка забороняла громадянам Мегар під страхом смерті торгувати і проживати в містах і гаванях держав, що входили до Афінського морського союзу. Ця заборона фактично дорівнювала знищенню усієї мегарської торгівлі. Не дивно, що мегарці звернулися за допомогою до союзників, доклавши тим самим руку до розв'язування Пелопоннеської війни (431 р. до н. е.).
Військові дії стали для містян черговим випробуванням. Афіняни спустошували їхні поля, заважаючи водночас постачанню харчів морем. Оволодіти Нісеєю їм, щоправда, не вдалося, натомість вони захопили острівець Міноя, що блокував вхід до її гавані. Невдоволенням громадян скористалася внутрішня опозиція. У 426 р. до н. е. внаслідок державного перевороту в Мегарах була встановлена демократія. Щоправда, нові очільники міста швидко пересварилися між собою. Частина лідерів увійшла в змову із афінянами і у 424 р. до н. е. вночі впустила їхній загін всередину «довгих мурів», а той швидким ударом захопив Нісею. Містяни, однак, не квапилися відкривати ворота самих Мегар. Тим часом підійшов із спартанським військом Брасид. Проафінські «демократи» швидко втекли до Нісеї, сотню найактивніших прихильників демократії, які залишилися, стратили, а в місті був відновлений режим олігархії. За допомогою спартанців мегарці захопили і зруйнували «довгі мури», проте Нісея залишилася в руках афінян навіть після укладання у 421 р. до н. е., Нікієва мира. Містяни, обурені такою «зрадою» спартанців, підписувати договір відмовилися.
У 414 р. до н. е. бойові дії відновилися і війна врешті-решт завершилася цілковитою поразкою Афін (404 р. до н. е.). Мегари повернулися до своїх довоєнних кордонів, але іншої користі від перемоги не отримали. Швидше навпаки — остаточно перетворилися на другорядну державу, залежну від сусідів. Утім, місцева олігархія і не бачила для себе інших завдань, окрім відновлення внутрішньої стабільності.
На маргінесі
Надалі Мегари намагалися дотримуватися нейтралітету у міждержавних конфліктах. Місто не брало участі навіть у Коринфській і війнах, дозволивши військам суперників вільно проходити через свої володіння. Така прагматична політика забезпечувала мегарській владі підтримку з боку громади — коли прихильники демократії на межі 70-60 рр. IV ст. до н. е. організували заколот, його вдалося придушити вже у зародку. Мегаряни не брали участі і в третій Священній війні (356 — 346 рр. до н. е.). Натомість напруга у відносинах з Афінами таки вилилася у збройний конфлікт (352 — 350 рр. до н. е.). На допомогу прийшли коринфяни, проте Мегари все одно зазнали поразки.
Після Філократового миру (346 р. до н. е.) в місті активізувалися прихильники Македонії. У 344 році до н. е. вони влаштували путч, з яким уряд, однак, впорався власними силами. У 340 р. до н. е. заколотники звернулися за допомогою безпосередньо до Філіпа Македонського, який в той час перебував у Фокіді, проте урядовці, заздалегідь дізнавшись про змову, закликали афінян, що надіслали загін під проводом Фокіона. Той не лише попередив захоплення міста македонянами, але й відновив «довгі мури» між Мегарою і Нісеєю. Щоправда, в битві при Херонеї, а потім і в Ламійській війні мегарці участі не брали, урешті-решт добровільно визнавши зверхність Македонії.
Залишитися осторонь конфліктів між діадохами, щоправда, мегарці не змогли. У 307 до н. е. Деметрій Поліоркет взяв місто штурмом, оголосив його вільним і… зруйнував міські мури. Влада Македонії над містом, втім, була швидко відновлена. Лише у 243 р. до н. е. македоняни залишили Мегари, які відтак увійшли (хоча їх про це не дуже питали) до Ахейського союзу. У 223 р. до н. е. ахейців змінили беотійці, в 192 р. до н. е. — повернулися ахейці. Щоправда союзником Мегари виявилися не надто стійким. Під час останньої війни з римлянами, десятитисячне військо ахейців намагалося зупинити на кордонах Мегариди, проте з огляду на настрої місцевого населення було змушене відступити, а мегарці без битви передали своє місто новим володарям. Це дозволило місту уникнути руйнування (на відміну від сусіднього Коринфа), проте не зупинило його подальший занепад — у тіні Афін і відродженого через століття Коринфа. Навіть велике будівництво в Мегарах було відновлено лише за часів Адріана. Але до того часу вони перетворилися на маленьке провінційне містечко.
У 395 році Мегари були майже повністю зруйновані вестготами на чолі з Аларіхом і відновлювалися за візантійських часів дуже повільно. Після здобуття Константинополя хрестоносцями (1204) відійшли до створеного ними Афінського герцогства. У 1311 р. Мегари опинилися під контролем каталонських найманців, що передали владу над герцогством Арагону. У 1378 році місто прєднав до своїх володінь господар Коринфа Неріо I Аччаюолі. Він перетворив місто на потужну фортецю. У 1390 р. Аччаюолі зрадницьки — під час перемовин — захопили , а Мегари зайняли венеційці. Врешті-решт Аччаюолі звільнили і у 1394 році він повернув собі Мегари в обмін на Аргос. Після смерті Неріо місто дісталося у спадок володарю Кефалонії , який використовував його як базу для рейдів до Аттики і Арголіди.
У 1397 р. Мегари вперше захоплюють османи. Проте тоді турки вирішили не залишатися в Мегариді, а віддати її своєму васалу , невдовзі оголошеному афінським герцогом. Лише після ліквідації незалежності Афін Мегари — точніше руїни, які на той час залишилися від міста, — остаточно переходять під османську владу (1456).
Колонії Мегар
Відомі мегарці
- Бізант — засновик міста Віза́нтія (пізніше Константинополь, Стамбул).
- Теогнід — давньогрецький поет.
- Сусаріон — поет, «батько» давньогрецької комедії.
- Евпалін — давньогрецький інженер, спорудив, так званий, тунель Евпаліна на острові Самос.
- Евклід Мегарський — давньогрецький філософ, учень Сократа.
- — давньогрецький філософ, представник мегарської філософської школи.
- — давньогрецький філософ, кінік.
- — давньогрецький філософ, вчитель, лікар, кінік.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мегара |
Примітки
- Δείτε τη Διοικητική Διαίρεση. Міністерство внутрішніх справ, децентралізації та електронного управління Греції (гр.) . www.ypes.gr. Процитовано 9 вересня 2009.
- Діоген Лаертський, VI, 34,
- Гесіод. Suid. s. v
- . Архів оригіналу за 11 вересня 2010. Процитовано 13 вересня 2009.
Джерела
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Megara Megari grec Megara dav gr Megareis grecke misto u davninu odne z najviznachnishih mist derzhav Elladi Roztashovane u nomi Zahidna Attika na uzberezhzhi Saronichnoyi zatoki za 42 km vid Afin Megara MegaraMegaraKoordinati 38 00 pn sh 23 20 sh d 38 000 pn sh 23 333 sh d 38 000 23 333KrayinaGreciyaDecentr administraciyaAdministraciya AttikiPeriferiyaAttikaPerif odinicyaZahidna AttikaKolishni admin odinici RegionCentralna Greciya NomZahidna AttikaRoztashuvannya na mapi nomuUryad merDimitrios G StratiotisPlosha Povna 322 210 km Visota nad r m 4 m Naselennya 2001 Usogo 28 195Chasovij poyas EET EEST UTC 2 3 Poshtovij kod 191 00Telefonnij kod i 22960Vebsajt www megara grU Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Megara znachennya IstoriyaLegendarna doba Akropoli starodavnih Megar pravoruch Alkafos livoruch Kariya suchasnij viglyad Miscevist navkolo mista yaka zdavna jmenuyetsya Megaridoyu bula zaselena z neolitichnoyi dobi Pershi poselennya na misci Megar mozhut buti datovani pochatkom II tis do n e Za perekazami spochatku cej kraj naselyali karijci mozhlivo rodichi anatolijskih karijciv hocha zhodnih pidtverdzhen cogo zv yazku nemaye potim lelegi Zgadki pro ci chasi zbereglisya u nazvi najdavnishogo akropolya Megar Kariyi grec Karia Zgodom pershoposelenciv vitisnili greki shvidshe za vse ionijci blizki ahejcyam Vid mikenskih chasiv na megarskomu akropoli zalishilisya fragmenti muriv harakternoyi ciklopichnoyi kladki Shopravda zhodnih zgadok pro mikenski Megari u zagalnogreckih mifah nemaye Za chasiv Troyanskoyi vijni cya teritoriya nalezhala do volodin Agamemnona sina yakogo Giperiona piznishe nazivali ostannim megarskim carem vlasne vin cilkom mig buti ostannim carem pered prihodom dorijciv Zagibel Skirona Zobrazhennya na attichnomu chervonofigurnomu kelihu 500 490 rr do n e Luvr Za arhayichnih chasiv za argosskimi zrazkami bula skladena genealogiya megarskih cariv legendarnoyi dobi yaka shopravda viglyadaye dovoli fantastichnoyu Zgidno z neyu pershim carem mista buv Kar sin Foroneya carya argoskih pelasgiv Potim mistom ovolodili lelegi sho z yavilisya z Yegiptu a pravnuka pershogo carya lelegiv Skirona pozbaviv vladi Nis sin skironovoyi sestri i afinskogo carya Pandiona toj svogo chasu perebuvav v Megarah u vimushenij emigraciyi Cej Nis rozbuduvav megarsku gavan sho na jogo chest bula nazvana Niseyeyu ale zaginuv pid chas oblogi mista krityanami pid provodom Minosa Minos pid stinami Megar gravyura XVII storichchya Pislya zvilnennya vid krityan carem v Megarah stav zyat Nisa Megarej z beotijskogo mista Onhesta Nastupnikom Megareya stav jogo zyat Alkafoj sho prijshov z Elidi Alkafoj nibito zbuduvav v Megarah novij akropol zamist zrujnovanogo krityanami starogo akropolya zasnuvav novij Vladu pislya smerti Alkafoya mig uspadkuvati vzhe jogo zyat Telamon car Salamina Ale toj do togo chasu pomer tozh prestol distavsya jogo sinu i onuku Alkafoya Ayaksu a vid togo kuzenu Giperionu obidva buli pravnukami Pelopa Legendi stverdzhuyut sho dorijci prijshli do Megaridi z pivdnya shvidshe za vse z Argolidi i oblashtuvalisya tut pislya togo yak zaznali porazki v borotbi za Attiku Z miscevoyu ionijskoyu verhivkoyu bulo dosyagnuto kompromisu vona viznala vladu dorijskoyi dinastiyi natomist yiyi predstavniki razom z doryanami uvijshli do miskoyi radi ochilnikiv yakoyi na ionijskij lad nazivali esimnetami Protyagom IX stolittya do n e navkolo Megar ob yednalisya navkolishni mistechka i selisha verhivka yakih takozh bula inkorporovana do vuzkogo kola megarskoyi aristokratiyi Vidchuvshi svoyu silu znat pochala obmezhuvati vladu carya Zokrema zbereglasya legenda sho za poserednictvom salaminciv bulo virisheno sho vijskom komanduvatime ne car a obranij radoyu polemarh pershim z yakih perekazi nazivayut Skirona Do kincya IX stolittya do n e carska vlada v Megarah bula faktichno likvidovana povnovazhennya basileya buli obmezheni funkciyami zhercya Protyagom nastupnogo stolittya i termin jogo povnovazhen buv skorochenij z pozhittyevogo do odnorichnogo Visha vlada perejshla do radi na choli z 8 vibornimi esimnetami vijskom zamist odnogo polemarha keruvala kolegiya z 5 strategiv a gromadskimi spravami kolegiya z 5 Panuvannya aristokratiyi i borotba z Korinfom Egosfeni port Megar u Korinfskij zatoci Prirodni umovi Megaridi ne spriyali rozvitku zemlerobstva Vodnochas vigidne roztashuvannya mista na perehresti shlyahiv iz Peloponnesa do Serednoyi Greciyi z Ionijskogo morya do Egejskogo spriyalo rozvitku torgivli tim bilshe sho do okrim vlasnogo portu Niseyi u Saronichnij zatoci u mista bulo she dvi gavani u Korinfskij zatoci Pagi i Egosfeni Shopravda Megaram dosit shvidko dovelosya zishtovhnutisya iz konkurenciyeyu susidnogo Korinfa U 770 760 rr do n e sutichki pererostayut u zbrojnij konflikt rezultat yakogo buv ne na korist megaryan Korinf priyednuye do svoyih volodin kolis megarskij Krommion Perahoru i vidsuvaye kordon mizh dvoma derzhavami majzhe do samih Megar Na znak osoblivogo prinizhennya peremozheni she j musili nadsilati plakalnikiv na pohoroni korinfskih cariv zvidki z yavilasya prikazka pro megarski slozi grec Megarewn dakrya Diogen Laertskij vidnosit slozi megaryan do pohoroniv cariv Megar yih zgaduye i Gesiod prote ne poyasnyuye prichini poyavi ciyeyi prikazki Shopravda nevdovzi ce zobov yazannya vzhe ne potribno bulo vikonuvati adzhe u Korinfi carska vlada bula skasovana natomist vstanovivsya rezhim Bakhiadiv Z tretoyi chverti VIII stolittya do n e Megari ogovtuyutsya vid porazok i navit rozpochinayut stvorennya vlasnih kolonij Ekspediciya na choli z u 732 r do n e virushila do Siciliyi de zasnuvala koloniyu Zgodom shopravda kolonistam dovelosya yiyi zalishiti i pidselitisya do meshkanciv Leontin z yakimi voni vreshti ne znajshli spilnoyi movi znovu pereselilisya do Trotila potim zasnuvali koloniyu i nareshti na zaproshennya miscevogo volodarya pereselilisya na de vinikla koloniya Megari Giblejski 727 r do n e Megarski koloniyi Pid chas Lelantskoyi vijni 720 660 rr do n e megarci pidtrimali konkurentiv korinfyan eretrijciv Korinfskih poslanciv z ganboyu vignali z mista a zagin na choli z olimpionikom Orsippom perejshov u nastup i chastkovo vidvoyuvav kolis vtracheni zemli Uspihi buli zakripleni pislya ukladannya soyuzu iz she odnim suprotivnikom Korinfa argoskim carem Fidonom Megarci pochuvayutsya nastilki vpevneno sho vidnovlyuyut kolonizaciyu v toj chas yak evbejski mista yiyi faktichno pripinyayut Koristuyuchis tim sho eretrijci i miletyani yak soyuzniki volili z Megarami ne svaritisya voni zasnovuyut Astak 711 r do n e Kalhedon 685 r do n e Selimbriyu bilya 670 r do n e i Vizantij 660 r do n e Tiraniya Feagena Zolota serezhka znajdena u Megari 630 r do n e Luvr Tim chasom problemi u Megar vinikayut z nespodivanogo boku Susidi afinyani zahoplili Elevsin yakij meshkanci mista vvazhali svoyeyu istorichnoyu votchinoyu zgidno z miscevimi legendami navit Skiron zaginuv zahishayuchi same Elevsin Zagostryuyutsya i vnutrishni protirichchya vseredini miskoyi gromadi Mistyani buli nevdovoleni tim sho dohodi vid morskoyi torgivli privlasnyuyut sobi perevazhdno predstavniki aristokratiyi selyani vimagali nadannya yim gromadyanskih prav Cimi nastroyami skorestavsya voyenachalnik mozhlivo navit polemarh chinnij abo kolishnij Feagen Razom iz spilnikami vin vlashtuvav svoyeridnu demonstraciyu perebivshi hudobu sho nalezhala megarskij znati na pasovisku bilya richki Yapis yakoyu teper prohodiv kordon mizh Megarami i Afinami Ce stalo signalom dlya perevorotu i vstanovlennya tiraniyi Feagena priblizno 645 630 rr do n e Zalishki shtuchnoyi vodojmi fontanu zbudovanoyi Feagenom v seredmisti Na pochatku svogo pravlinnya Feagen koristuvavsya neabiyakoyu populyarnistyu i namagavsya yiyi zmicniti Vidomo sho vin zbuduvav kritu vodojmu sho zabezpechuvala mistyan pitnoyu vodoyu i prikrasiv Megari inshimi budivlyami Tiran takozh vidomij organizaciyeyu kleruhiyi na ostrovi Salamin Mozhlivo same vin i priyednav ostriv do Megar hocha ne mozhna viklyuchati sho Salamin nalezhav megaryanam she z VIII stolittya do n e Feagen namagavsya rozpovsyuditi svij vpliv i na susidni Afini Vin zokrema nadav pidtrimku svoyemu zyatyu afinyaninu Kilonu vidomomu svoyeyu peremogoyu na Olimpijskih igrah Kilon namagavsya vstanoviti v Afinah tiraniyu za megarskim zrazkom i Feagen nadislav jomu ozbroyenij zagin z yakim zakolotniki zahopili akropol Ale ce yim ne dopomoglo Putch buv zhorstoko pridushenij a Afini rozpochali z Megarami vijnu Vreshti resht Feagen vtrativ pidtrimku u vlasnomu misti i narod pidburyuvanij jogo suprotivnikami vignav tirana z Megar Megari u VII VI st do n e Pomirkovanomu uryadu sformovanomu pislya zvilnennya vid tiraniyi vdalosya zdobuti kilka peremog nad afinyanami u tomu chisli na mori i zmusiti yih na zakonodavchomu rivni vidmovitisya vid zazihan na Salamin Ale ce lishe zagostrilo nevdovolennya peresichnih gromadyan yaki teper vimagali takoyi zh uchasti v gromadyanskih spravah yak i u zahisti mista Zreshtoyu pomirkovanih tezh usunuli vid kerma vlada vid aristokratichnoyi radi perejshla do narodnih zboriv i v Megarah buv vstanovlenij rezhim neobmezhenoyi svobodi grec akratos eley8eria Neobmezhena svoboda Dokladnishe Neobmezhena svoboda Plosha Geroyiv v Megari roztashovana na misci starodavnoyi agori Zhertvami strimkoyi demokratizaciyi stali nasampered predstavniki aristokratiyi i veliki vlasniki chastina yakih zmushena bula zalishiti misto a yihnye majno odrazu konfiskuvali Tih hto zalishivsya tezh zmushuvali dilitisya vlasnistyu i goduvati za svij rahunok inshih gromadyan Novij uryad vtyagnuv derzhavu i do zovnishnopolitichnih avantyur odniyeyu z yakih bula vijna z Perinfom i jogo metropoliyeyu Samosom 602 r do n e sho zavershilasya cilkovitim rozgromom megarskogo flotu U polon potrapili majzhe shistsot gromadyan yaki shopravda i v Samosi vlashtuvali demokratizaciyu dopomigshi usunuti vid vladi geomoriv Skoristavshis porazkoyu megarciv afinyani shvidkim udarom zahopili Salamin 600 r do n e Povernennya dodomu kleruhiv yakih afinyani zmusili zalishiti ostriv prizvelo do she bilshogo zrostannya socialnoyi naprugi v Megarah Uryad ogolosiv pro provedennya grec palintokia tobto povernennya vidsotkiv vzhe viplachenih borzhnikami kreditoram Ale ti hto vimagav povnoyi i cim buli nezadovoleni Situaciya vijshla z pid kontrolyu Uryad ne zmig navit pokarati tih hto napav na sho pryamuvalo cherez Megaridu z Peloponnesa do Delf Vnaslidok cogo Megari posvarilisya z usiyeyu Greciyeyu a poserednictvo Sparti u superechci navkolo Salamina zavershilosya tim sho ostriv viddali Afinam Vodnochas zapekla politichna borotba spriyala rozvitku v Megarah literaturi i teatralnogo mistectva Z korotkih scenok z politichnim pidtekstom virosla komediya zasnovnikom yakoyi vvazhayut Susariona z Tripodiska yakij same v cej chas meshkav u Megarah Avtorom pristrasnih elegij spovnenih nenavisti do rezhimu neobmezhenoyi svobodi buv Teognid yakij zmushenij buv zalishiti ridne misto i tvoriti v seredovishi blizkoyi do nogo aristokratichnoyi emigraciyi Fronton Skarbnici megarciv v Olimpiyi 520 do n e Arheologichnij muzej Olimpiyi Zrozumivshi sho pidtrimka z boku mistyan tane uryad demokrativ vreshti vdavsya do krajnoyi miri nadavshi gromadyanski prava usim vilnim meshkancyam Megaridi Ce dozvolilo zgodom zibrati nove vijsko i taki vidvoyuvati Salamin Ale nenadovgo U 565 r do n e Pisistrat vzhe nazavzhdi priyednav ostriv do Afin i visadivsya v bezposerednij blizkosti do samih Megar Koli afinyani zajnyali Niseyu rezhim neobmezhenoyi svobodi buv povalenij samimi megarcyami Do mista povernulisya vignanci i razom z nimi pomirkovana oligarhiya Megari navit vidnovili kolonizaciyu u 560 r do n e bula zasnovana Gerakleya Pontijska do yakoyi buli vidpravleni zokrema pozbavleni svoyih dilyanok sala minski kleruhi i viznani nebezpechnimi u metropoliyi prihilniki demokratiyi u 540 r do n e Kallatida u 527 r do n e Hersones Tavrijskij i nareshti u 510 r do n e Mesembriya Mizh Afinami i Spartoyu Hocha oligarhichnij rezhim u Megarah buv vidnovlenij za spriyannya Afin nova vlada z pidozroyu stavilasya do shidnogo susida i viddavala perevagu zblizhennyu zi Spartoyu sho zavdyaki svoyij vijskovij potuzi i poslidovnij borotbi proti tiranij peretvoryuvalasya na faktichnogo gegemona materikovoyi Greciyi V seredini VI st do n e Megari priyednalisya do Peloponneskogo soyuzu v yakomu zavdyaki svoyemu flotu mali status privilejovanogo soyuznika Pohovalna stela iz zobrazhennyam megarskogo goplita Kolekciya Villi Getti Z pochatkom greko perskih vijn megarska oligarhiya dotrimuvalasya nejtralnoyi poziciyi i lishe vtorgnennya Kserksa do Elladi zmusilo yiyi zminiti politiku Megarski korabli brali uchast v bitvi pri Artemisiyi 20 suden bilisya proti persiv u Salaminskij protoci flotiliya megarciv postupalasya lishe afinyanam i korinfyanam U bitvi pri Plateyah megaryani vistavili 3 000 goplitiv Prote do Deloskogo soyuzu Megari ne priyednalisya Misceva oligarhiya z pidozroyu stavilasya do uspihiv afinskih demokrativ na choli z Efialtom i Periklom osterigayuchis vidnovlennya rezhimu neobmezhenoyi svobodi V samih Megarah vlada bula zoseredzhena v rukah oligarhichnoyi radi i esimnetiv sho na vidminu vid VIII VII st do n e vidstoyuvali nasampered interesi torgovelno promislovoyi verhivki yaka uvibrala do sebe zalishki zemelnoyi aristokratiyi Benket Stela IV ct do n e Vlasne same interesi megarskih kupciv viklikali v seredini 60 h rr do n e gostrij konflikt iz Korinfom vijskovim soyuznikom i vodnochas golovnim torgovelnim konkurentom Megar Oskilki korinfyan pidtrimali spartanci megarci u 460 r do n e vijshli iz Peloponneskogo soyuzu i zvernulisya za dopomogoyu do davnih suprotivnikiv afinyan vzyavshi z nih obicyanku ne vtruchatisya u vnutrishni spravi Megar Oligarhichnij rezhim i spravdi buv zberezhenij prote novi soyuzniki vse odno veli sebe yak vdoma uvivshi svoyi garnizoni v usi mista i porti Megaridi Zusillyami susidskih budivelnikiv Megari buli z yednani dovgimi murami z Niseyeyu sho dozvolilo mistu vitrimuvati trivali oblogi Budivnictvo viyavivilosya duzhe dorechnim adzhe Korinf i pidburyuvana nim Sparta nevdovzi rozpochali proti Afin vijnu Za kilka rokiv peloponesci spustoshili Megaridu ale tak i ne ovolodili neyu i zmusheni buli u 451 r do n e uklasti mir viznavshi afinsku okupaciyu krayu Z inshogo boku peretvorennya soyuznikiv na gospodariv ne vlashtovuvalo samih megarciv U 446 r do n e voni tayemno zamirilisya iz korinfyanami i sikioncyami perebili afinskij garnizon i znovu priyednalisya do Peloponnesskogo soyuzu U nespodivanomu dlya sebe konflikti okupanti zaznali porazki i zmusheni buli pidpisati novij mir na 30 rokiv za umovami yakogo povinni buli ochistiti vsyu Megaridu i zalishiti Niseyu v yakij trimalisya do ostannogo Afinskij morskij soyuz u 431 do n e teritoriya na yakij za iniciativoyu Perikla megarcyam bulo zaboroneno vesti torgivlyu Afinyani shopravda ne vtrachali nadiyi na revansh U 432 r do n e za iniciativoyu Perikla bula uhvalena tak zvana megarska psefizma grec Megariko pshfisma yaka zaboronyala gromadyanam Megar pid strahom smerti torguvati i prozhivati v mistah i gavanyah derzhav sho vhodili do Afinskogo morskogo soyuzu Cya zaborona faktichno dorivnyuvala znishennyu usiyeyi megarskoyi torgivli Ne divno sho megarci zvernulisya za dopomogoyu do soyuznikiv doklavshi tim samim ruku do rozv yazuvannya Peloponneskoyi vijni 431 r do n e Vijskovi diyi stali dlya mistyan chergovim viprobuvannyam Afinyani spustoshuvali yihni polya zavazhayuchi vodnochas postachannyu harchiv morem Ovoloditi Niseyeyu yim shopravda ne vdalosya natomist voni zahopili ostrivec Minoya sho blokuvav vhid do yiyi gavani Nevdovolennyam gromadyan skoristalasya vnutrishnya opoziciya U 426 r do n e vnaslidok derzhavnogo perevorotu v Megarah bula vstanovlena demokratiya Shopravda novi ochilniki mista shvidko peresvarilisya mizh soboyu Chastina lideriv uvijshla v zmovu iz afinyanami i u 424 r do n e vnochi vpustila yihnij zagin vseredinu dovgih muriv a toj shvidkim udarom zahopiv Niseyu Mistyani odnak ne kvapilisya vidkrivati vorota samih Megar Tim chasom pidijshov iz spartanskim vijskom Brasid Proafinski demokrati shvidko vtekli do Niseyi sotnyu najaktivnishih prihilnikiv demokratiyi yaki zalishilisya stratili a v misti buv vidnovlenij rezhim oligarhiyi Za dopomogoyu spartanciv megarci zahopili i zrujnuvali dovgi muri prote Niseya zalishilasya v rukah afinyan navit pislya ukladannya u 421 r do n e Nikiyeva mira Mistyani obureni takoyu zradoyu spartanciv pidpisuvati dogovir vidmovilisya Povernennya vershnika Stela IV ct do n e U 414 r do n e bojovi diyi vidnovilisya i vijna vreshti resht zavershilasya cilkovitoyu porazkoyu Afin 404 r do n e Megari povernulisya do svoyih dovoyennih kordoniv ale inshoyi koristi vid peremogi ne otrimali Shvidshe navpaki ostatochno peretvorilisya na drugoryadnu derzhavu zalezhnu vid susidiv Utim misceva oligarhiya i ne bachila dlya sebe inshih zavdan okrim vidnovlennya vnutrishnoyi stabilnosti Na marginesi Nadali Megari namagalisya dotrimuvatisya nejtralitetu u mizhderzhavnih konfliktah Misto ne bralo uchasti navit u Korinfskij i vijnah dozvolivshi vijskam supernikiv vilno prohoditi cherez svoyi volodinnya Taka pragmatichna politika zabezpechuvala megarskij vladi pidtrimku z boku gromadi koli prihilniki demokratiyi na mezhi 70 60 rr IV st do n e organizuvali zakolot jogo vdalosya pridushiti vzhe u zarodku Megaryani ne brali uchasti i v tretij Svyashennij vijni 356 346 rr do n e Natomist napruga u vidnosinah z Afinami taki vililasya u zbrojnij konflikt 352 350 rr do n e Na dopomogu prijshli korinfyani prote Megari vse odno zaznali porazki Pislya Filokratovogo miru 346 r do n e v misti aktivizuvalisya prihilniki Makedoniyi U 344 roci do n e voni vlashtuvali putch z yakim uryad odnak vporavsya vlasnimi silami U 340 r do n e zakolotniki zvernulisya za dopomogoyu bezposeredno do Filipa Makedonskogo yakij v toj chas perebuvav u Fokidi prote uryadovci zazdalegid diznavshis pro zmovu zaklikali afinyan sho nadislali zagin pid provodom Fokiona Toj ne lishe poperediv zahoplennya mista makedonyanami ale j vidnoviv dovgi muri mizh Megaroyu i Niseyeyu Shopravda v bitvi pri Heroneyi a potim i v Lamijskij vijni megarci uchasti ne brali ureshti resht dobrovilno viznavshi zverhnist Makedoniyi Statuya rimskogo imperatora znajdena v Megarah Zalishitisya ostoron konfliktiv mizh diadohami shopravda megarci ne zmogli U 307 do n e Demetrij Poliorket vzyav misto shturmom ogolosiv jogo vilnim i zrujnuvav miski muri Vlada Makedoniyi nad mistom vtim bula shvidko vidnovlena Lishe u 243 r do n e makedonyani zalishili Megari yaki vidtak uvijshli hocha yih pro ce ne duzhe pitali do Ahejskogo soyuzu U 223 r do n e ahejciv zminili beotijci v 192 r do n e povernulisya ahejci Shopravda soyuznikom Megari viyavilisya ne nadto stijkim Pid chas ostannoyi vijni z rimlyanami desyatitisyachne vijsko ahejciv namagalosya zupiniti na kordonah Megaridi prote z oglyadu na nastroyi miscevogo naselennya bulo zmushene vidstupiti a megarci bez bitvi peredali svoye misto novim volodaryam Ce dozvolilo mistu uniknuti rujnuvannya na vidminu vid susidnogo Korinfa prote ne zupinilo jogo podalshij zanepad u tini Afin i vidrodzhenogo cherez stolittya Korinfa Navit velike budivnictvo v Megarah bulo vidnovleno lishe za chasiv Adriana Ale do togo chasu voni peretvorilisya na malenke provincijne mistechko Megari na gollandskij karti kincya XVII st U 395 roci Megari buli majzhe povnistyu zrujnovani vestgotami na choli z Alarihom i vidnovlyuvalisya za vizantijskih chasiv duzhe povilno Pislya zdobuttya Konstantinopolya hrestonoscyami 1204 vidijshli do stvorenogo nimi Afinskogo gercogstva U 1311 r Megari opinilisya pid kontrolem katalonskih najmanciv sho peredali vladu nad gercogstvom Aragonu U 1378 roci misto pryednav do svoyih volodin gospodar Korinfa Nerio I Achchayuoli Vin peretvoriv misto na potuzhnu fortecyu U 1390 r Achchayuoli zradnicki pid chas peremovin zahopili a Megari zajnyali venecijci Vreshti resht Achchayuoli zvilnili i u 1394 roci vin povernuv sobi Megari v obmin na Argos Pislya smerti Nerio misto distalosya u spadok volodaryu Kefaloniyi yakij vikoristovuvav jogo yak bazu dlya rejdiv do Attiki i Argolidi U 1397 r Megari vpershe zahoplyuyut osmani Prote todi turki virishili ne zalishatisya v Megaridi a viddati yiyi svoyemu vasalu nevdovzi ogoloshenomu afinskim gercogom Lishe pislya likvidaciyi nezalezhnosti Afin Megari tochnishe ruyini yaki na toj chas zalishilisya vid mista ostatochno perehodyat pid osmansku vladu 1456 Koloniyi MegarMegari Giblejski Selinunt Astak Kalhedon Selimbriya Vizantij Gerakleya Pontijska Kallatida Hersones Tavrijskij Mesembriya Bizona NavlohVidomi megarciBizant zasnovik mista Viza ntiya piznishe Konstantinopol Stambul Teognid davnogreckij poet Susarion poet batko davnogreckoyi komediyi Evpalin davnogreckij inzhener sporudiv tak zvanij tunel Evpalina na ostrovi Samos Evklid Megarskij davnogreckij filosof uchen Sokrata davnogreckij filosof predstavnik megarskoyi filosofskoyi shkoli davnogreckij filosof kinik davnogreckij filosof vchitel likar kinik Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu MegaraPrimitkiDeite th Dioikhtikh Diairesh Ministerstvo vnutrishnih sprav decentralizaciyi ta elektronnogo upravlinnya Greciyi gr www ypes gr Procitovano 9 veresnya 2009 Diogen Laertskij VI 34 Gesiod Suid s v Arhiv originalu za 11 veresnya 2010 Procitovano 13 veresnya 2009 DzherelaEnciklopedichnij slovnik Brokgauza i Yefrona