? Зигомікотові гриби | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Мукор на хлібі | ||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||
Підвідділи | ||||||||||||
| ||||||||||||
Посилання | ||||||||||||
|
Зигомікотові гриби (Zygomycota) — тип грибів, що об'єднує 10 порядків, 27 родин, близько 170 родів і понад 1000 видів. Відрізняються розвинутим ценоцитним міцелієм непостійної товщини, у якому септи утворюються лише для відділення репродуктивних органів. Майже всі представники цього типу є одноклітинними, що ведуть наземний спосіб життя.
Систематика ред.
Зигомікотові гриби вважаються парафілетичною або поліфілетичною групою, точне систематичне положення їх не встановлено. Поділ на класи не визночено, тип поділяють на 10 порядків, які умовно розділяють між 4 підтипами:
- Enthomophthoromyconina
- Ентомофторові(Entomophthorales)
- Kickxellomycotina
- Аселларові (Asellariales)
- Димаргаритові (Dimargaritales)
- Харпеллові (Harpellales)
- Кікселлові (Kickxellales)
- Mucoromycotina
- Ендогонові (Endogonales)
- Мортіереллові (Mortierellales)
- Мукорові (Mucorales)
- Zoopagomycotina
- Зоопагові (Zoopagales)
Для трьох родів приналежність до родин і порядків не визначено:
- Densospora
- Nothadelphia
- Spirogyromyces
Раніше тип поділяли на два класи — Zygomycetes (власне зигоміцети) і Trichomycetes (трихоміцети). Клас трихоміцетів складався з 4 порядків, відтак 2 з них (Аселларові і Харпеллові) було віднесено до підтипу Kickxellomycotina, а ще двох (Еккринові (Eccrinales) і Амебідові (Amoebidiales)) було перенесено до царства напростійших (Protozoa).
2007 року групою з 48 дослідників з США, Великої Британії, Німеччини, Швеції, Китаю та інших країн було запропоновано систему грибів, у якій тип Zygomycota є виключеним. Вказані вище підтипи розглядаються як такі, що не мають визначеного систематичного положення у царстві Гриби.
Життєвий цикл ред.
Розмножуються статевим, нестатевим і вегетативним шляхами. Усі стадії розвитку, окрім зиготи, є гаплоїдними.
Міцелій зигоміцетів має два знаки («+» і «-»). При контакті протилежних міцеліїв (зливанні клітин на їх кінцях — зигогамії), формується зигота, що після мейозу дає зачатковий міцелій зі спорангієм, у якому розвиваються спори, що дають міцелій різних знаків.
Для нестатевого розвитку на ньому утворюються спорангії або спораніолі (численні спорангії з 2-3 спорами), в яких розвиваються спори, що дають нові вегетативні міцелії.
Вегетативно поширюються столонами — гіфами, що викидаються у повітряне середовище, що знаходять потрібний субстрат і випускають ризоїди, даючи початок новій колонії
Представники ред.
Порядок Zoopagales охоплює хижі гриби, що мають клейкі гіфи та ловецькі кільця, і харчуються найпростішими, нематодами та маленькими личинками комах.
Екологія ред.
Типові ґрунтові гриби, багато з них утворюють мікоризу. В основному є сапротрофами, хоча багато з них можуть розвиватися на живих ослаблених рослинах як паразити, а Spinellus паразитує на базадіоміцетах. Порядок Entomophthorales — патогени комах, деякі зигоміцети здатні викликати вторинні інфекції людини. Тропічні роди можуть викликати синдром Вегенера.
Використання людиною ред.
Використовуються як продуценти різних речовин, найбільш інтенсивно — в Японії. Rhizopus stolonifer використовується для отримання фумарової кислоти, Rhizopus oryzae — спиртів, Blakeslea trispora — β-каротину, Phycomyces blakesleanus і різні види Rhizopus використовуються для отримання медичних препаратів.
Примітки ред.
- [[https://web.archive.org/web/20161206235925/http://bioweb.franko.lviv.ua/botany/mikologia.htm Архівовано 6 грудня 2016 у Wayback Machine.] Робоча навчальна програма. Основи мікології // Львівський національний університет імені Івана Франка]
- Kirk P. M., Cannon P. F. et al.