? Мишак уральський | ||
|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||
| Sylvaemus uralensis (Pallas, 1811) | ||
Ареал виду | ||
Посилання | ||
|
Мишак уральський, або «миша лісова мала» (Sylvaemus uralensis) — невелика тварина з родини Мишові ряду Гризуни.
Історія опису ред.
Вид описано як Mus sylvaticus ver. Uralensis (Pallas, 1811), і упродовж 170 років цей таксон залишався визнаним у ранзі підвиду «лісової миші». 1952 року чеські дослідники Й. Кратохвіл та Й. Росицький описали за матеріалами з Чехословаччини новий для Європи вид — Apodemus microps. Згодом, лише у 1980 році цей вид був відмічений на заході України Н. Полушиною за матеріалами зі Львівщини, а потім і О. Корчинським для Закарпаття. Подальша ревізія зразків з різних регіонів колишнього СРСР дозволила ідентифікувати вид у низці нових місцезнаходжень і, врешті, визнати, що більшість описів «лісової миші» з СРСР відноситься не до Sylvaemus sylvaticus, а до цього нового виду, Apodemus microps, який має бути переназваним (за правилом пріоритету назв) як Sylvaemus uralensis Pallas, 1811. Власне «лісова миша», надалі для уникнення плутанини було названо українською як «мишак європейський», як вдалося з'ясувати, є значно менш поширеним видом, найсхідніші знахідки якого сягають східних областей України і окремих районів прилеглих областей РФ. У сучасній російськомовній літературі назва «лісова» збережено для позначення дрібних Sylvaemus, власне для Sylvaemus uralensis (див. інтервікі).
Опис тварини ред.
Довжина тіла до 10 см. Хвіст приблизно дорівнює довжині тіла. Забарвлення верхньої частини тіла рудовато-сірий, черевце світле. На грудці у деяких представників може бути невелика жовта пляма.
Проживання ред.
Мешкають в основному в широколистяних та мішаних лісах східної Європи, Туреччини, на Кавказі, північно-східному Казахстані, на Алтаї та в північно-західному Китаї (Сіньцзян-Уйгурський автономний район). Надають перевагу відкритим ділянкам лісу. Крім лісів живуть також в степових та альпійських біотопах, на кам'янистих розсипах та культурних полях. На Памірі зустрічаються до висоти 3,5 км. Селяться в природні схованки, але можуть також рити нірки.
Харчування ред.
Харчуються як рослинною (насіння, зелені частини рослин), так і тваринною (комахи) їжею. Залежно від пори року в раціоні переважають той чи інший тип корму.
Значення ред.
Завдають серйозної шкоди, поїдаючи насіння та паростки дерев. Особливо сильно шкодять у садах та лісосмугах. Резервуар збудників кліщового енцефаліту, бруцельозу, туляремії, сибірки та деяких інших хвороб.
Примітки ред.
- Загороднюк И. В. Обзор рецентных таксонов Muroidea (Mammalia), описанных с территории Украины (1777—1990) [ 7 січня 2018 у Wayback Machine.] // Вестник зоологии. — 1992. — Том 26, № 2. — С. 39–48.
- Загороднюк И. В. Идентификация восточноевропейских форм Sylvaemus sylvaticus (Rodentia) и их географическое распространение [ 25 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // Вестник зоологии. — 1993. — Том 27, № 6. — С. 37–47.
Посилання ред.
- Don E. Wilson & DeeAnn M. Reeder (Hrsg.): Mammal Species of the World. 3. Ausgabe. The Johns Hopkins University Press, Baltimore 2005, S. 745—752, ISBN 0-8018-8221-4 [ 13 вересня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
- Хребетні тварини Росії [ 25 листопада 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
- Kryštufek, B., Sozen, M. & Bukhnikashvili, A. 2008. Apodemus uralensis. У: IUCN 2013 [ 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
Література ред.
- Полная иллюстрированная энциклопедия. «Млекопитающие» Кн. 2 = The New Encyclopedia of Mammals / под ред. Д. Макдональда. — М.: «Омега», 2007. — С. 449. — 3000 экз. — ISBN 978-5-465-01346-8 (рос.)
- Энциклопедия природы России. — М.: ABF. В. Л. Динец, Е. В. Ротшильд. 1998. (рос.)
- Громов И. М., Ербаева М. А. Млекопитающие фауны России и сопредельных территорий. Зайцеобразные и грызуны. — СПб., 1995. — С. 287—290. — 522 с. (рос.)
| Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |