STS-72 — космічний політ МТКК «Індевор» за програмою «Спейс шатл».
| STS-72 (74 політ шатл, 10 політ «Індевор») | |
|---|---|
| Космічний корабель | Індевор OV-105 |
| Тип космічного корабля | спейс-шатл |
| Екіпаж | 6 |
| Місце запуску | Кеннеді LC-39B |
| Дата запуску | 11 січня 1996 09:41:00 UTC |
| Місце посадки | Кеннеді Runway 15 |
| Дата посадки | 30 січня 1996 07:41:41 UTC |
| Тривалість польоту | 8 діб 22 годин 1 хвилин |
| Кількість обертів | 142 |
| Апогей | 470 км |
| Перигей | 185 км |
| Орбітальний період | 91,1 |
| Нахил орбіти | 28,45 градусів |
| Пройдено відстань | 6 000 000 км |
| Пов'язані місії | |
Екіпаж ред.
- Брайан Даффі (англ. Brian Duffy) (3) — командир
- Джетт Брент (1) — пілот
- Лерой Чиао (2) — фахівець місії
- Даніель Баррі (1) — фахівець місії
- Уїнстон Скотт (1) — фахівець місії
- Коїті Ваката (1) — фахівець місії
Виходи у відкритий космос ред.
Опис польоту ред.
Основним завданням місії було захоплення на орбіті і повернення на Землю японського дослідницького супутника — Space Flyer Unit (SFU). Супутник SFU (вага: 3.577 кг) був запущений з японського космодрому Танегасіма, ракетою — H — II, 18 березня 1995 року.
На третій день польоту «Індевора», супутник SFU був захоплений краном-роботом і поміщений у вантажний відсік шатлу. Краном-роботом керував японський астронавт Коїті Ваката.
Був розгорнутий і випущений у вільний політ науково-дослідний супутник — OAST — Flyer (Office of Aeronautics and Space Technology Flyer). Цей супутник перебував у автономному польоті, приблизно 50 годин, і віддалявся від «Індевора» на відстань до 72 км. Потім цей супутник був захоплений роботом-краном і знову поміщений у вантажний відсік «Індевора».
Були здійснені два виходи у відкритий космос. Мета виходів — підготовка до складання на орбіті Міжнародної космічної станції. Під час першого виходу, астронавти Чиао і Баррі проводили різні технологічні експерименти з електричними і гідравлічними лініями. У другому виході брали участь астронавти Чиао і Скотт, які також проводили технологічні експерименти. Астронавт Скотт випробовував системи терморегулювання свого скафандра в особливо жорстких умовах (за температури до −75 °C).
Проводилися дослідження озонового шару атмосфери. Проводилися роботи по точному вимірюванню висоти польоту шатла над поверхнею Землі.
Проводилися також медичні і біологічні дослідження.