Navistar, Inc (до 2020 року Navistar International) — північноамериканський виробник автобусів IC і вантажівок International. Головний офіс у західному передмісті Чикаго — місті Лайл.
| Тип | Товариство з обмеженою відповідальністю |
|---|---|
| Форма власності | Delaware corporationd |
| Галузь | Автомобільна промисловість |
| Попередник(и) | Marmon Motor Companyd |
| Засновано | 1986 |
| Штаб-квартира | Лісле, штат Іллінойс, США |
| Виторг | 1 000 000 000 $ (2012) |
| Власник(и) | Volkswagen AG |
| Співробітники | 14 800[джерело?] |
| Холдингова компанія | Traton |
| Дочірні компанії | Internationald |
| офіційний сайт | |
| Нагороди | |
| Navistar у Вікісховищі |
16 500 працівників[джерело?].
Історія ред.
На початку 1980-х американська група International Harvester постала перед фінансовими труднощами після розширення по всьому світу. Сільськогосподарський підрозділ було продано Tenneco в 1984 році та об’єднано з Case Corporation, утворивши Case-IH. Придбані компанії DAF, ENASA, Seddon Atkinson і Pacific довелося знову продати. У 1986 році необхідна реорганізація призвела до створення Navistar International Transport Corporation.
У 2005 році Navistar заснувала спільне підприємство Mahindra International з Mahindra & Mahindra Limited в Індії для виробництва вантажівок і автобусів для індійського ринку. Також у 2005 році Navistar придбала GVW Parts, компанію GVW Group з Хайленд-Парку, штат Іллінойс, яка продає запасні частини та аксесуари для OES для вантажівок, автобусів і транспортних засобів для відпочинку. Navistar також придбала Workhorse Custom Chassis, спеціаліста з шасі RV, автобусів і комерційних автомобілів на базі GM, зокрема у GVW. У співпраці з дочірньою компанією GVW UCBC компанія розробила Walk-In Van, алюмінієвий фургон, спеціально розроблений для потреб компаній, що здійснюють доставку від дверей до дверей, і служб посилок, таких як Federal Express або UPS.
На 2010 рік були заплановані більш суворі правила США щодо викидів вантажівок, які суворо обмежили певні показники, такі як викиди оксиду азоту. Усі конкуренти — крім Navistar — використовували як розчин селективне каталітичне відновлення (SCR) для своїх дизельних двигунів. Передбачалося повернути вихлопні гази у двигун, охолодити їх там і таким чином зменшити викиди («рециркуляція вихлопних газів» — EGR). Однак на практиці це не спрацювало. Зменшився пробіг, зросла витрата пального транспортними засобами. У результаті транспортні засоби з цією ж технікою перевізники повертали масово. Частка Navistar на ринку США скоротилася вдвічі з 2010 року до 11 відсотків у 2016 році. За ці роки ціна акцій впала на 80 відсотків.
У 2012 році Комісія з цінних паперів і бірж США почала розслідування компанії. Компанію Navistar звинуватили в навмисному введенні в оману інвесторів, стверджуючи, що вона може відповідати новим на той час нормам щодо викидів. Управління з охорони навколишнього середовища також наклало штраф у розмірі майже 2000 доларів за двигун за недотримання норм викидів. Тим часом група домовилася з екологічним органом про виплату однозначної мільйонної суми.
Оскільки розвиток загрожував існуванню групи, тодішнього генерального директора було звільнено та замінено Льюїсом Кемпбеллом з конгломерату Textron. Виробництво вантажівок EGR було припинено та покладалося на каталізатор, як і у всіх інших постачальників. Крім того, було звільнено чверть робочої сили, яка тоді становила лише близько 14 000 осіб.
Щоб сприяти світовому розширенню підрозділу комерційних автомобілів, Volkswagen Truck & Bus і американський виробник комерційних автомобілів Navistar International Corporation оголосили у 2016 році про те, що вони уклали великий альянс. Спочатку це передбачало, що Volkswagen отримає 16,6 відсотка Navistar за 230 мільйонів євро в рамках збільшення капіталу, а обидві компанії створять спільне підприємство для купівлі. У липні 2021 року дочірня компанія Volkswagen Traton придбала Navistar приблизно за 3,7 мільярда доларів, зробивши її єдиним власником Navistar.
Примітки ред.
- SIPRI Arms Industry Database — Стокгольмський інститут дослідження проблем миру.
Посилання ред.
- Офіційний сайт компанії [ 8 квітня 2000 у Wayback Machine.]