Nanosiren garciae — вимерлий сиренський дюгонь, який мешкав у теплих мілководних морях приблизно 11.610—3.6 млн років тому в міоцені та пліоцені.
| Nanosiren | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Сирени (Sirenia) |
| Родина: | Дюгоневі (Dugongidae) |
| Підродина: | Dugonginae |
| Рід: | †Nanosiren Domning, 2001 |
| Вид: | †N. garciae |
| Біноміальна назва | |
| †Nanosiren garciae Domning, 2001 |
У своїй книзі «Екологія та збереження Сирен: дюгоні та ламантини» автори Хелена Марш, Томас Дж. О'Ші та Джон Е. Рейнольдс III описують еволюцію Nanosiren garciae з лінії Crenatosiren і стверджують, що їхній малий розмір дозволив вони мають доступ до значного мілководдя, недоступного для великих морських ссавців.
Опис ред.
Nanosiren garciae, вимерла сирена, була класифікована та названа в 2008 році на основі скам'янілостей, знайдених у формації Bone Valley поблизу Тампи, штат Флорида. Це найменша з відомих пост-еоценових сирен, з довжиною тіла близько 2 метрів і вагою близько 150 кг. Новонароджені могли важити лише 6,8 кг. Невеликий розмір дав підставу назвати рід Nanosiren, що з грецької означає «карликова сирена». Ці ссавці мали невелику осадку та мали невеликі конічні бивні, що свідчить про те, що вони шукали їжу в мілководді. Nanosiren, ймовірно, харчувався меншими морськими травами поблизу берегової лінії. Вони процвітали приблизно 5 мільйонів років тому.
Мапу місць, де були створені скам'янілості Nanosiren garciae, від Чилі та Перу в Південній Америці до Сполучених Штатів, можна знайти в Глобальному інформаційному фонді біорізноманіття.
Вид був описаний і названий Дерілом П. Домнінгом з Університету Говарда та Орангелем А. Агілерою з Національного експериментального університету Франсіско де Міранда, Венесуела, у 2008 році разом із другим вірогідним видом Nanosiren sanchezi. Цю назву було обрано на честь відомого флоридського палеонтолога Френка А. Гарсіа, який виявив багато зразків скам’янілостей вимерлого ссавця з фосфатних копалень Боун-Веллі в Центральній Флориді.
Примітки ред.
- ↑ Daryl P. Domning; Orangel A. Aguilera (2008). Fossil Sirenia of the West Atlantic and Caribbean Region. VIII. Nanosiren garciae, gen. et sp. nov. and Nanosiren sanchezi, sp. nov.. Journal of Vertebrate Paleontology 28 (2): 479–500. doi:10.1671/0272-4634(2008)28[479:FSOTWA]2.0.CO;2.
- Marsh, O'Shea; Reynolds III (2012). Ecology and Conservation of the Sirenia: Dugongs and Manatees. Cambridge, UK: Cambridge University Press. с. 70–71. ISBN 978-0-521-88828-8.
- GBIF. Occurrence Overview, Nanosiren. Global Biodiversity Information Facility. Процитовано 17.03.2013.