Miniopterus schreibersii

Довгокри́л європейський, довгокрил західний, довгокрил звичайний (Miniopterus schreibersii) — кажан родини довгокрилових (Miniopteridae), один з 13 видів роду довгокрил (Miniopterus).

Довгокри́л за́хідний
Охоронний статус
Уразливий  (МСОП 3.1)
Біологічна класифікація
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клада:	Синапсиди (Synapsida)
Клас:	Ссавці (Mammalia)
Ряд:	Рукокрилі (Chiroptera)
Родина:	Довгокрилові (Miniopteridae)
Рід:	Довгокрил (Miniopterus)
Вид:	Довгокри́л за́хідний (M. schreibersii)
Біноміальна назва
Miniopterus schreibersii (Kuhl, 1817)

Таксономічна характеристика. Один з 13 видів роду; єдиний вид роду у фауні України, представлений номінативним підвидом. Вид довгий час іменували «звичайний», що було характерно для широко політипних видів у період до їх поділу на «малі» види. після виокремлення зі складу «звичайного» довгокрила низки нових видів за ним в українській мові закріплено назву «довгокрил західний».

Статус виду в Червоній книзі — II категорія.

Поширення. Крим та Закарпаття. Ареал охоплює також Пд. і Центр. Європу, Пн. Африку, Пд.-Сх. Азію, Австралію, острови — Мадагаскар, Цейлон, Філіппінські, Нова Гвінея та Японські; вид зустрічається на Кавказі, Закавказзі, у гірській системі Копетдаг, Пд. Далекого Сходу.

Місця перебування. Передгірні та гірські райони. Селиться в підземних схованках (печери, гроти, тунелі), влітку іноді трапляється на горищах.

Чисельність. Незначна. Невеликі колонії збереглись у Рахівському, Берегівському, Мукачівському і Тячівському районах Закарпат. обл. Спорадично знаходять у карстових печерах Угольського масиву Карпатського біосферного заповідника. В Криму зник у 60-х рр. 20 століття.

Причини зміни чисельності. Масове відловлювання тварин, руйнування схованок; спелеотуризм, забруднення природного середовища пестицидами.

Особливості біології. Перелітний вид. Зимує за межами України, окремі особини залишаються зимувати на Закарпатті, влаштовуючи схованки в теплих ділянках печер з температурою повітря бл. 7 — 10 °C, відносною вологістю 80 — 85 %. Живе колоніями; може утворювати мішані зграї з ін. видами кажанів (зокрема, з нічницею гостровухою та нічницею великою). їжу добуває через 35 — 50 хв після заходу сонця. Літає швидко і мінливо над узліссями, садами, виноградниками. Живиться дрібними комахами — жуками та лускокрилими, двокрилими та прямокрилими. Самка раз на рік (червень — липень) народжує одне маля.

Розмноження у неволі. Даних немає.

Заходи охорони. Занесено до Червоної книги України (1980, 1994, 2009). Охороняється довгокрил в Карпатському біосферному заповіднику. Слід обмежити відвідування печер спелеотуристами, створити нові заказники у Закарпатській області, зокрема на околиці с. Ділового Рахівського району (єдине місце зимівлі колоній виду в Україні, існувало до 2003 року).

Джерела інформації

Примітки

1. . Архів оригіналу за 5 травня 2021. Процитовано 28 березня 2021.
2. Загороднюк І. В. & Ємельянов І. Г. Таксономія і номенклатура ссавців України // Вісник Національного науково-природничого музею. — 2012. — Вип. 10. — С. 5–30.
3. Маркевич, О. П. Номенклатура // Маркевич О. П., Татарко К. І. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 169.
4. Загороднюк, І. В., І. Г. Ємельянов. 2012. Таксономія і номенклатура ссавців України [ 1 липня 2019 у Wayback Machine.]. Вісник Національного науково-природничого музею, 10: 5–30.

Джерела

• Абелєнцев В. І., Підоплічко І. Г., Попов Б. М., 1956;
• Татаринов К. А., 1956;
• Крочко Ю. І., 1964;
• Абелєнцев В. И., Колюшев И. И., Крочко Ю. И., Татаринов К. А., 1970;
• Дулицкий А. И., 1974.
• А. М. Волох, Ю. І. Крочко. (нарис у виданні «Червона крига України», 1994)
• Червона крига України [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
• Довгокрил звичайний в Червоній книзі України [ 24 вересня 2014 у Wayback Machine.]