Мет Гала (англ. The Met Gala; офіційно має назву «Бал Інституту костюма музею Метрополітен») — щорічний захід, що є однією з найвідоміших модних подій у Нью-Йорку за участю світових зірок. Також це найочікуваніша ніч року для модних дизайнерів, стилістів та модниць, що з 1995 року проходить під керівництвом головної редакторки американського журналу «Vogue» Анни Вінтур. Захід відвідують відомі гості, серед яких представники модної індустрії та попсцени тощо.
Історія створення Редагувати
Уперше бал Інституту костюма MET Gala відбувся — 1948 року в Нью-Йорку. Його засновницею була Елеонор Ламберт. Вона відразу ж охрестила бал MET Gala «головною вечіркою року», хоча тоді бал був світською вечерею, з лотереєю і скетчами, потрапити на яку міг кожен охочий всього за $50. До вартості входила також оренда сукні, яку гості могли вибрати з фонду музею. Крім того перший бал влаштували у грудні, і якийсь час дата свята не була визначеною і могла бути приурочена до якоїсь події.
Сучасна історія балу розпочинається 1974 року. Саме тоді він перетворився зі зборів домогосподарок на розкішний бал і найбільш очікувану подію модної індустрії, що затьмарює навіть тематичну виставку в Метрополітен-музеї. Сьогодні список гостей на Met Gala затверджується під строгим керівництвом Анни Вінтур, ціна за вхідний квиток стартує від 30 000$, а за оренду столиків — від 275 000$.
З погляду сучасності Редагувати
Нині ця подія відбувається щороку в перший понеділок травня і збирає під одним дахом весь світ модної індустрії та попкультури. Дрес-код заходу щороку визначається темою виставки. Головною подією вечора стає саме момент прибуття гостей, коли публіка може побачити вбрання усіх присутніх. Після цього їм влаштовують ексклюзивний огляд виставки, а потім бенкет. Іноді в програмі вечора заявлений виступ якоїсь зірки. Наприклад, 2015 року нею стала Ріанна, 2016 — репер Nas і The Weeknd, а 2017 року на сцену вийшли Кеті Перрі та Migos. Зазвичай все, що відбувається після червоної доріжки, приховано від очей широкої публіки, утім гості можуть викладати невеликі спойлери в соцмережах (до прикладу, селфі з дамської кімнати)
Цікаві факти Редагувати
- Захід також дає можливість підтримувати існування Інституту костюма музею Метрополітен за рахунок зібраних в урочистий вечір коштів, адже у нього немає сторонніх джерел фінансування.
- Крім того, це можливість для дизайнерів показати свої роботи широкій аудиторії. А для деяких Met Gala є шансом вийти за межі локального ринку — (сукня Ріанни 2015 року змусила весь світ говорити про китайського дизайнера Го Пий).
- Якщо хтось зазначений у списку гостей, платити йому не доведеться. Бренди часто запрошують знаменитостей до себе за стіл, а Анна Вінтур — молодих перспективних дизайнерів, щоб підтримати їх таким чином.
- Організовує захід Анна Вінтур — одна з найвпливовіших жінок індустрії моди і головний редактор Vogue US. Вона займається усіма аспектами організації свята від переговорів з дизайнерами до розсадження гостей. 1995 року запроваджені суворіші критерії відбору, ніж раніше — на захід тепер можуть бути запрошені не більше 600 гостей.
- Підготовка до Met Gala починається за декілька місяців до балу. Дизайнери і зірки найчастіше розглядають кілька пропозицій, з ким і в чому піти на бал. Також дизайнери заздалегідь знають, хто буде сидіти з ними за одним столом. Це допомагає уникнути схожості суконь. Важливо, щоб усі вони були різних кольорів. Потім бренд вирішує — чи буде він дотримуватися теми балу чи ні.
- Анна Вінтур пред'являє величезну кількість вимог організаторам. Наприклад, до цього списку входить заборона на подання у стравах петрушки, цибулі та часнику на бенкеті. Закуски, як-от брускета, також повинні бути виключені з меню, через те, що вони можуть забруднити чиюсь сукню. Проте інсайдери повідомляють, що на бенкеті зазвичай ніхто не їсть, і практично вся їжа залишається не спожитою.
- 2015 року Анна Вінтур заборонила користуватися соціальними медіа будь-якого роду під час заходу.
Найяскравіші теми шоу минулих років Редагувати
- 1974—1975 — «Романтичний і гламурний голлівудський дизайн»
- 1976—1977 — «Во славу російського костюма»
- 1983—1984 — «Ів Сен-Лоран: 25 років у дизайні»
- 1995—1996 — «Висока мода»
- 1996—1997 — Крістіан Діор
- 1997—1998 — Джанні Версаче
- 1999—2000 — «У стилі рок»
- 2003 — «Богиня: класичний образ»
- 2004 — «Небезпечні зв'язки: мода і декор в XVIII столітті»
- 2005 — будинок Chanel
- 2006 — «Англоманія: традиція і трансгресія в британській моді»
- 2008 — «Супергерої: мода і фантазія»
- 2009 — «Модель як муза, що уособлює моду»
- 2011 — «Олександр Макквін: дика краса»
- 2014 — «Чарльз Джеймс: поза модою»
- 2015 — «Китай: у задзеркаллі»
- 2016 — «Manus Х Machina»
- 2017 — Rei Kawakubo/Comme des Garçons (Дрес-код avant-garde black tie)
- 2018 — «Божественні тіла: мода і католицизм»
- 2019 — «Кемп: записки про моду»
- 2020 — «Про час: мода і тривалість» (скасований)
- 2021 — «В Америці: модний лексикон»
- 2022 — «Позолочений гламур»