Leiocephalus — єдиний рід у родині Leiocephalidae. Ендемік Вест-Індії. Однією з визначальних особливостей цих ящірок є те, що їхній хвіст часто скручується. Раніше їх вважали членами підродини Leiocephalinae у родині Tropiduridae. Наразі відомо 29 видів, усі входять до роду Leiocephalus.
| Curly-tailed lizard | |
|---|---|
| Leiocephalus carinatus | |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клас: | Плазуни (Reptilia) |
| Ряд: | Лускаті (Squamata) |
| Підряд: | Ігуаноподібні (Iguania) |
| Клада: | Pleurodonta |
| Родина: | Leiocephalidae Frost & Etheridge, 1989 |
| Рід: | Leiocephalus Gray, 1827 |
| Вікісховище: Leiocephalus |
Розповсюдження ред.
Leiocephalus є рідними для Вест-Індії, а сучасні види живуть на Багамах, Теркс і Кайкос, Кайманових островах, Кубі, Еспаньйолі (Гаїті та Домініканська Республіка) і прилеглих невеликих островах. Крім того, Leiocephalus carinatus і Leiocephalus schreibersii були завезені до Флориди.
Leiocephalus раніше мали значно ширший ареал, поширюючись на південь до Ямайки та на схід до Пуерто-Рико та кількох Малих Антильських островів. Вони вимерли на більшій частині цього ареалу під час четвертинного вимирання (декотрі, такі як ямайський таксон L. jamaicensis, вимерли під час пізнього плейстоцену, задовго до прибуття перших індіанців у цей район), але деякі представники радіації Малих Антильських островів збереглися до пізніших часів, можливо, залишаючись широко поширеними до європейської колонізації. Останні вцілілі представники радіації Малих Антильських островів, L. herminieri з Гваделупи та L. roquetus з Мартініки, вимерли на початку-середині 19 століття.
Загальна анатомія ред.
Розмір Leiocephalus залежить від виду, але зазвичай вони мають довжину від морди до живота приблизно 9 см. Ці ящірки не мають стегнових пір, крилоподібних і піднебінних зубів. Крім того, спостерігають, що луски цих ящірок перекриваються.
Поведінка ред.
Leiocephalus здебільшого харчуються членистоногими, наприклад комахами, але також зазвичай їдять квіти та фрукти. Великі особини їдять дрібних хребетних, у тому числі анолісів.
Більшість видів цієї родини часто піднімають хвіст і скручують його. Це робиться як за наявності потенційного хижака, так і за його відсутності, хоча у деяких видів Leiocephalus це збільшується за наявності хижака. Це привертає увагу до хвоста, що збільшує шанси ящірки на втечу. Хоча було припущено, що він також функціонує як територіальний показ, дослідження не змогли знайти підтвердження цьому, оскільки завивання хвоста не змінюється, коли присутній інший представник того самого виду.
Види ред.
- Leiocephalus barahonensis
- Leiocephalus carinatus
- Leiocephalus cubensis
- Leiocephalus endomychus
- †Leiocephalus eremitus
- Leiocephalus greenwayi
- †Leiocephalus herminieri
- Leiocephalus inaguae
- Leiocephalus loxogrammus
- Leiocephalus lunatus
- Leiocephalus macropus
- Leiocephalus melanochlorus
- Leiocephalus onaneyi
- Leiocephalus personatus
- Leiocephalus pratensis
- Leiocephalus psammodromus
- Leiocephalus punctatus
- Leiocephalus raviceps
- Leiocephalus rhutidira
- †Leiocephalus roquetus
- Leiocephalus schreibersii
- Leiocephalus semilineatus
- Leiocephalus sixtoi
- Leiocephalus stictigaster
- Leiocephalus varius
- Leiocephalus vinculum
викопні:
- Leiocephalus cuneus
- Leiocephalus etheridgei
- Leiocephalus jamaicensis
- Leiocephalus partitus
Примітки ред.
- "Leiocepalus ". Dahms Tierleben. www.dahmstierleben.de.
- ↑ J., Vitt, Laurie (2014). Herpetology : an introductory biology of amphibians and reptiles. Caldwell, Janalee P. (вид. 4th). Amsterdam. ISBN 9780123869197. OCLC 839312807.
- Hedges, B. All Islands. CaribHerp. Процитовано 02.07.2019.
- ↑ Conant, R.; J.T. Collins (1998). A Field Guide to the Reptiles and Amphibians of Eastern and Central North America (вид. 3). с. 244–246. ISBN 978-0395904527.
- Search results | The Reptile Database. reptile-database.reptarium.cz. Процитовано 01.03.2021.
- Leiocephalus jamaicensis. The Reptile Database. Процитовано 01.03.2021.
- Bochaton, Corentin; Charles, Laurent; Lenoble, Arnaud (15 лютого 2021). Historical and fossil evidence of an extinct endemic species of Leiocephalus (Squamata: Leiocephalidae) from the Guadeloupe Islands. Zootaxa (англ.) 4927 (3): 383–409. ISSN 1175-5334. PMID 33756701. doi:10.11646/zootaxa.4927.3.4.
- ↑ Kircher, B.L.; C.D. Robinson; M.A. Johnson (2014). Herbivory in the Northern Curly-tailed Lizard (Leiocephalus carinatus). Caribbean Herpetology 50: 1–2. doi:10.31611/ch.50.
- Steinberg; Losos; Schoener; Spiller; Kolbe; Leal (2004). Predation-associated modulation of movement-based signals by a Bahamian lizard. PNAS 11 (25): 9187–9192. PMC 4078856. PMID 24843163. doi:10.1073/pnas.1407190111.
- Cooper, W.E. (2007). Escape and its relationship to pursuit‐deterrent signaling in the Cuban curly‐tailed lizard Leiocephalus carinatus. Herpetologica 63 (2): 144–150. doi:10.1655/0018-0831(2007)63[144:EAIRTP]2.0.CO;2.
- ↑ Kircher, B.K.; M.A. Johnson (2017). Why do curly tail lizards (genus Leiocephalus) curl their tails? An assessment of displays toward conspecifics and predators. Ethology 123 (5): 342–347. doi:10.1111/eth.12603.