? †EutriconodontaЧас існування: Пізній юрський період — крейдяний період 167-70 млн років тому | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||
Підгрупи | ||||||
Посилання | ||||||
|
Eutriconodonta — ряд викопних ссавців інфракласу Allotheria. Група існувала в Азії, Європі, Північній і Південній Америці у юрському періоду і в крейдяному періодах. Традиційно розглядалися як класичні мезозойські дрібні комахоїдні ссавці, відкриття протягом багатьох років показали, що вони найбільш різноманітні серед ссавців у цей період часу, включаючи величезну різноманітність будови тіла, екологічних ніш і методів пересування. Як і багато інших ранніх ссавців мезозою, евтриконодонти зберегли класичні синапоморфії ссавців, такі як надлобкові кістки (і, ймовірно, пов’язані з ними репродуктивні звуження), отруйні шпори та розтягнуті кінцівки. Однак анатомія передніх кінцівок і плечей принаймні деяких видів, таких як Jeholodens, подібна до анатомії більш пізніх ссавців, хоча задні кінцівки залишаються більш консервативними. Евтриконодонти мали сучасну анатомію вуха, головна відмінність від сучасних ссавців полягала в тому, що вушні кісточки все ще були певною мірою з’єднані з щелепою через меккелевий хрящ. Унікальні серед ссавців цієї групи гобіконодонтиди замінили свої моляріформні зуби зубами більшої складності, тоді як в інших ссавців менш складні заміни є нормою. Деякі евтриконодонти, такі як Spinolestes і Volaticotherium, дуже добре збереглися, збереглися віжбитки хутра, закам’янілості внутрішніх органів. У закам’янілостях тварин роду Spinolestes простежується шерсть, схожа на шерсть нинішніх ссавців із складеними волосяними фолікулами з первинними і вторинними волосинами, навіть зберігаючи сліди інфекції пор. Цей вид мав чітку грудну діафрагму, як у сучасних ссавців, а також шипи, шкірні щитки та окостенілий меккелів хрящ. Крім того, закам’янілості Spinolestes мають ознаки дерматофітії, що свідчить про те, що гобіконодонтіди, як і сучасні ссавці, були вразливі до цього типу грибкової інфекції. Закам’янілості тварини роду триконодон були предметом краніальних ендокастових досліджень, які виявили унікальну анатомію мозку. Більшість, якщо не всі, евтриконодонти були в першу чергу м’ясоїдними, враховуючи наявність довгих гострих іклів, премолярів із загостреними головними горбками, які добре підходили для хапання та проколювання здобичі, сильний розвиток абдукторної мускулатури нижньої щелепи, здатність до дроблення кісток принаймні у деяких видів і кілька інших особливостей. Відомо, що зуби евтриконодонтів мали будову, що дозволяла тварині роздирати плоть, подібно до сучасних хижів ссавців. Дослідження пріакодонів показує, що щелепа була більш пасивною, ніж для сучасних м’ясоїдних ссавців. Евтриконодонти часто є одними з найбільших ссавців у мезозойській фауні, демонструючи широкий діапазон розмірів від маленьких комахоїдних, схожих на землерийку, до великих форм, таких як Repenomamus, Gobiconodon, Triconodon і Jugulator. Вони були одними з перших ссавців, які спеціалізувалися на здобич хребетних, і, ймовірно, займали найвищі трофічні рівні серед ссавців у своїх фауністичних спільнотах. Деякі евтриконодонти були одними з найбільш спеціалізованих ссавців мезозою. Кілька таксонів, як-от Astroconodon, Dyskritodon та Ichthyoconodon, можуть виявляти пристосування до живлення рибою і могли бути гідробіонтами – їхні корінні зуби порівнюють із зубами тюленів і китоподібних. Однак у цих порівняннях рекомендується бути обережними; як відзначили багато дослідників, як-от Зофія Кілан-Яворовська, корінні зуби евтриконодонта функціонально більш схожі на корінні зуби наземних м’ясоїдних, ніж на зуби ластоногих та китоподібних. Однак зуби Dyskritodon та Ichthyoconodon не демонструють ерозії, пов’язаної з водним середовищем. Дослідження Liaoconodon показують, що цей вид мав пристосування до водного способу життя, маючи бочкоподібне тіло та веслоподібні кінцівки, а аналіз закам’янілостей виду роду Yanoconodon показує адаптацію до багатьох форм пересування, міг бути і деревним, і водним і напівводним. Крім того, Volaticotherium і Argentoconodon демонструють пристосування до польоту як способу пересування. Обидва роди тісно пов’язані між собою, що свідчить про довготривалу лінію планерних ссавців. Принаймні Спінолестес мав ксенартрозні хребці та кісткові щитки, що схожі на сучасні ксенартрани та меншою мірою у землерийки. Цей рід, можливо, демонстрував екологічну роль, подібну до ролі сучасних мурахоїдів, панголінів та єхидн, будучи другим відомим мезозойським ссавцем після Fruitafossor, який перейшов до такого способу життя.
Філогенія ред.
Кладограма за Averianov & Lopatin, 2011:
Кладограма за Gao et al., 2010 та Meng, Wang & Li, 2011:
| Holotheria |
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Примітки ред.
- Kermack, K.A.; Mussett, F.; Rigney, H.W. (1973). The lower jaw of Morganucodon. Zoological Journal of the Linnean Society 53 (2): 87–175. OCLC 4650939832. doi:10.1111/j.1096-3642.1973.tb00786.x.
- A. O. Averianov and A. V. Lopatin (2011). Phylogeny of Triconodonts and Symmetrodonts and the Origin of Extant Mammals. Doklady Biological Sciences 436 (1): 32–35. doi:10.1134/s0012496611010042.
- Chun-Ling Gao, Gregory P. Wilson, Zhe-Xi Luo, A. Murat Maga, Qingjin Meng and Xuri Wang (2010). . Proceedings of the Royal Society B: Biological sciences 277 (1679): 237–246. PMC 2842676. PMID 19726475. doi:10.1098/rspb.2009.1014. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 5 лютого 2015.
- Jin Meng, Yuanqing Wang and Chuankui Li (2011). Transitional mammalian middle ear from a new Cretaceous Jehol eutriconodont. Nature 472 (7342): 181–185. PMID 21490668. doi:10.1038/nature09921.
| Це незавершена стаття з палеонтології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |