Enhydrocyon — вимерлий рід підродини Hesperocyoninae ранніх псових, які населяли Північну Америку в олігоцені та ранньому міоцені, 30.8–20.4 Ma.
| Enhydrocyon | |
|---|---|
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Хижі (Carnivora) |
| Родина: | Псові (Canidae) |
| Підродина: | †Hesperocyoninae |
| Рід: | †Enhydrocyon Cope, 1879 |
| Типовий вид | |
| †Enhydrocyon stenocephalus | |
| Види | |
| див. текст | |
| Діапазон скам'янілостей Enhydrocyon |
Опис ред.
Зубний ряд свідчить про те, що ця тварина була гіперм'ясоїдною. Види Enhydrocyon були відносно великими, потужними м'ясоїдами з короткою мордою і глибокими щелепами, що нагадують ягуара. Ці особливості надають черепу форму, що нагадує форму морської видри (Enhydra), що й зумовила наукову назву. З приблизною вагою 10 кілограмів це був найперший рід псових, пристосований бути спеціалізованим хижаком.
Види ред.
- †Enhydrocyon basilatus Cope 1879
- †E. crassidens Matthew 1907
- †E. pahinsintewakpa Macdonald 1963
- †E. sectorius Cope 1883
- †E. stenocephalus Cope 1879
Примітки ред.
- [1] [ 12 грудня 2021 у Wayback Machine.] Enhydrocyon at fossilworks
- R. M. Nowak. 1991. Walker's Mammals of the World. Maryland, Johns Hopkins University Press (edited volume) II
- David Macdonald. The Velvet Claw: A Natural History of the Carnivores. BBC Books: London; 1992. p 83.
- ↑ Wang, Xiaoming; Tedford, Richard H. (2008). Dogs, Their Fossil Relatives and Evolutionary History. Columbia. с. 27. ISBN 978-0-231-13528-3.