Радіопостановка — одна з форм художнього радіомовлення, передача по радіо запису п'єси або інсценування літературних творів. Створено також ряд оригінальних творів для радіо. Різновидом радіопостановки вважають радіодраму (або радіоп'єсу).
Особливості ред.
У радіопостановках широко застосовуються описові елементи; важливе місце займає ведучий (читець, виступаючий від імені автора або героя твору). Будучи «незримим спектаклем», радіопостановка дає необмежений простір слухачеві для роботи уяви — кожен «бачить» те, що відбувається по-своєму і таким чином чутне стає «зримим». Основні виразні засоби радіопостановки — звучна мова, музика, та різноманітні шуми. Тому велике значення надається в радіопостановках звуко-голосової характеристиці образу, створенню звуко-шумової атмосфери дії (вітер, гарматні залпи, шум мотора, кроки і таке інше), знаходження акустичного середовища (запис з щитами, стереофонія звуку, запис з ревербератором). При сучасній техніці запису режисери все частіше починають використовувати магнітофонні апарати, записуючи окремо на них текст, музику, шуми і досягаючи потім шляхом багатократних «накладень» бажаних результатів.
З історії ред.
Радіомистецтво виникло на початку 1920-х р. 15 січня 1924 року лондонська радіостанція передала в ефір першу у світі радіодраму Річарда Х'юза «Небезпека». Цей твір поставити на звичайній сцені практично неможливо. Події відбуваються в темряві, троє шахтарів очікують порятунок у затопленій через аварію шахті. П'єса показала силу звукового театру, стала його зразком. «Симфонія шумів» викликала культурний шок у її перших слухачів.
Одна з найвідоміших — радіопостановка «Війна світів» за однойменним романом Герберта Веллса, здійснена Орсоном Веллсом в 1938 році, яка стала причиною паніки в Сполучених Штатах.
Для оригінальних радіовистав створювалися і спеціальні п'єси або інсценування відомих літературних творів. Для радіо писали Бертольт Брехт («Політ Ліндбергів» і «Допит Лукул»), Фрідріх Дюрренматт («Нічна розмова», «Експедиція „Вега“», «Аварія», «Двійник», «Сторінковий і національний герой»), Станіслав Лем («Місячна ніч», «Прийомні години професора Тарантога»), Макс Фріш («Бідерман і палії»), Хідеакі Анно і багато інших.
Деякі автори радіоп'єс ред.
- Хідеакі Анно — «Shinsentai Evangelion»
- Дюрренматт Фрідріх — «Нічна розмова», „Експедиція «Вега»“, «Аварія», «Двійник»
- Станіслав Лем — «Місячна ніч», «Прийомні години професора Тарантоги»
- Орсон Веллс — «Війна світів»
Відомі радіопостановки ред.
- «Буратіно» (1951)
- «Маленький принц» за Сент-Екзюпері (1961)
- «Перший вчитель» за Айтматовим (1962)
- «Золотий кошіль» (1963)
- «Десять днів, що потрясли світ» за Джоном Рідом (1963)
- «На цій стороні» (1964)
- «Клуб знаменитих капітанів» (1945)
Примітки ред.
- . Архів оригіналу за 27 жовтня 2017. Процитовано 26 жовтня 2017.
Джерела ред.
Посилання ред.
- Літературний театр // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 574.
- Радіотеатр // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 301.