Anderson Bruford Wakeman Howe (інколи використовується для їхнього позначення скорочення ABWH) — рок-гурт напрямку «прогресивний рок», що складається з деяких учасників гурту Yes. До складу гурту увійшли вокаліст Джон Андерсон, барабанщик Білл Бруфорд, клавішник Рік Вейкмен, та гітарист Стів Гау. Також у запису альбомів брав участь бас-гітарист Тоні Левін з King Crimson.
| Anderson Bruford Wakeman Howe | |
|---|---|
| Основна інформація | |
| Жанр | Прогресивний рок, Артрок |
| Роки | 1989 |
| Країна | Велика Британія |
| Місто | Лондон |
| Лейбл | Arista |
| Склад | Джон Андерсон Білл Бруфорд Рік Вейкмен Стів Гау Тоні Левін |
| www.yesworld.com |
Історія гурту Редагувати
Ці вихідці з Yes разом награли найпопулярніші записи гурту ще на початку 1970-х р. У 1989 р. гурт «Anderson Bruford Wakeman Howe» записав єдиний альбом з однойменною назвою. Записи наступних концертних турів склали основу для випуску «живого» альбому у 1993 р.
Хоча Андерсон задумав цей проект, як спробу возз'єднання Yes, однак решта учасників гурту прагнули дистанціюватися від назви Yes. В той же самий час цим ім'ям володіли Алан Уайт та Кріс Сквайр, до того ж Сквайр та Уайт продовжували бути учасниками Yes разом з Тревором Ребіном та Тоні Кейе, отже не могло бути і мови про застосування назви Yes для ABWH. Передбачаючи цю проблему вокаліст Джон Андерсон запропонував назву The Affirmative (англ. «позитивний»), але інші учасники гурту визнали, що це буде нещиро. Пропонувалася також і назва No, але врешті-решт вони вирішили просто назвати гурт іменами його учасників, на кшталт Emerson, Lake & Palmer, незважаючи на критику стосовно звучання, що нагадує назву якого-небудь балансового звіту або офіційної фірми. Під час турне Anderson Bruford Wakeman Howe назвали своє шоу «An Evening Of Yes Music Plus»; ця ж назва була використана для виданого надалі концертного альбому. Гурт Yes подав судовий позов на ABWH з метою запобігання будь-яких спроб згадування про Yes в матеріалах рекламних розкруток «ABWH». Очевидно, це сталося через угоду, що була укладена ще до випуску альбому «90125», між Yes (тоді ще з Андерсоном), Гау та Вейкменом стосовно використання імені Yes в промоції іншої діяльності.
Врешті-решт Yes та ABWH врегулювали ці розбіжності (які були більші ніж маленьке викручування рук компанії звукозапису), видавши альбом Yes з назвою «Union», до якого увійшли записи, що призначалися спочатку для окремих альбомів обох гуртів. Декілька пісень, що спочатку мали намір бути включені до другого альбому ABWH з орієнтовною назвою «Dialogue», з'явилися на андерграундівській бутлеґ-збірці «Yesoteric». Цей матеріал включав в себе демонстраційні записи Андерсона, але без участі інших трьох, які згодом увійшли до його альбомів «The Lost Tapes» (1996 р., набір з 20 CD) та «Watching the Flags That Fly» (2007 р.).
Багато прихильників схильні ставитися до ABWH як до Yes за винятком самої назви, а пісні з їхнього сольного альбому надалі були включені до збірок Yes.
Склад гурту Редагувати
- Джон Андерсон (Jon Anderson) — вокал, гітари
- Білл Бруфорд (Bill Bruford) — барабани
- Рік Вейкмен (Rick Wakeman) — клавішні
- Стів Гау (Steve Howe) — гітари, бас, вокал
- Тоні Левін (Tony Levin) — бас (учасник записаного альбому та турне)
Дискографія Редагувати
Студійні альбоми Редагувати
- 1989 «Anderson Bruford Wakeman Howe»
Концертні альбоми Редагувати
- 1993 «An Evening of Yes Music Plus» (версії CD та Відео/DVD)
Відео Редагувати
- 1989 «In The Big Dream»
Посилання Редагувати
- YesWorld.Com — Офіційний сайт «Yes» [ 23 вересня 2017 у Wayback Machine.] (англ.)
| Це незавершена стаття про музичний колектив. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |