9-та Гвардійська повітряно-десантна Полтавська Червонопрапорна орденів Суворова 2-го ступеня і Кутузова 2-го ступеня дивізія — повітряно-десантна дивізія, військове з'єднання повітряно-десантних військ Радянського Союзу в часи німецько-радянської війни.
9-та гвардійська повітряно-десантна дивізія | |
---|---|
На службі | 15 грудня 1942 — 19 червня 1945 |
Країна | СРСР |
Вид | повітряно-десантні війська |
Тип | Червона армія |
Війни/битви | Німецько-радянська війна |
Почесні найменування |
Історія з'єднання Редагувати
Дивізія сформована 15 грудня 1942 року згідно з наказом ставки ВГК № 00253 від 8 грудня 1942 року в Московській області на базі 204-ї, 211-ї повітряно-десантних бригад і 1-ї маневренної повітряно-десантної бригади як 9-та гвардійська повітряно-десантна дивізія.
Всю війну бойові дії вела як стрілецьке з'єднання в складі військ 1-ї ударної, а з травня 1943 року — 5-ї гвардійської армії Північно-Західного, Степового, Воронезького, 2-го і 1-го Українських фронтів.
Брала участь в Староруській операції, битві на Курській дузі, у визволенні Лівобережної України, у Кіровоградській, Умансько-Ботошанській, Львівській-Сандомирській, Сандомирско-Сілезькій, Нижньосілезькій і Верхньосілезькій наступальних операціях, битві за Берлін і звільненні Праги.
З'єднання відзначилося в боях за визволення Полтави. Генерал армії Жадов згадував ці події:
В ознаменування здобутої перемоги наказом Верховного головнокомандувача від 23 вересня 1943 року № 22 9-та гвардійська повітряно-десантна дивізія полковника Сазонова удостоєна почесного найменування «Полтавська».
В березні 1944 року 9-та гвардійська Полтавська повітряно-десантна дивізія, форсувавши Південний Буг в районі Іванівки, 22 березня штурмом спільно з іншими з'єднаннями оволоділа містом Первомайськ, а в ніч на 13 квітня частини дивізії вийшли до Дністра, форсували його і звільнили місто Григоріополь. За мужність, виявлену при звільненні Первомайська, 9-та гвардійська дивізія нагороджена орденом Червоного Прапора.
За бойові заслуги дивізія нагороджена орденами Суворова 2-го ступеня і Кутузова 2-го ступеня дивізія. 9 тисяч її воїнів нагороджені орденами і медалями, одинадцяти присвоєно звання Герой Радянського Союзу.
У 1945 році дивізія переформована. На її базі 19 червня 1945 року була сформована 116-та гвардійська стрілецька дивізія.
Бойовий склад Редагувати
- 23-й гвардійський парашутно-десантний полк,
- 26-й гвардійський парашутно-десантний полк,
- 28-й гвардійський парашутно-десантний полк,
- 7-й гвардійський артилерійський полк,
- 10-й гвардійський окремий винищувальний протитанковий дивізіон,
- 8-ма гвардійська розвідувальна рота,
- 10-й гвардійський саперний батальйон,
- 1-ша гвардійська окрема рота зв'язку,
- 2-й медико-санітарний батальйон,
- 3-тя гвардійська окрема рота хімзахисту,
- 4-та автотранспортна рота,
- 5-та польова хлібопекарня,
- 14-й дивізійний ветеринарний лазарет,
- 2629-та польова поштова станція,
- 1821-ша польова каса Держбанку.
Командири Редагувати
Згідно з наказом ВГК від 8 грудня 1942 року № 00253 першим командиром дивізії мав стати генерал-майор Соловйов Ф. Я., але він в командування з'єднанням так і не вступив. Дивізією командували:
- гвардії полковник Грачов М. В. (10.12.1942 — 13.01.1943, виконував обов'язки);
- гвардії полковник Виндушев К. М. (13.01.1943 — 19.03.1943);
- гвардії полковник, з вересня 1943 року генерал-майор Сазонов О. М. (19.03.1943 — 06.03.1944);
- гвардії генерал-майор Пічугин І. П. (20.03.1944 — 06.08.1944)
- гвардії полковник Афанасьєв Ф. А.(12.08.1944 — 30.08.1944)
- гвардії полковник Шумєев П. І. (06.09.1944 — 01.05.1945)
- гвардії полковник Голуб Є. М. (02.05.1945 — 12.06.1945)
Примітки Редагувати
- ↑ Дані за: Приказ ВГК № 00253 от 8 декабря 1942 г. ЦАМО. ф. 4, оп. 11, д. 68, л. 425—426.
- ↑ Военный энциклопедический словарь. — под. ред. Н. В. Огаркова. — Москва : Военное издательство, 1983. — С. 574. — ISBN ББК 68я2 В63. (рос.)
- Жадов А. С. Четыре года войны. [ 20 січня 2012 у Wayback Machine.] — М.: Воениздат, 1978. — 334 с.
- Приказ Верховного Главнокомандующего от 23 сентября 1943 года № 22. Приказы Верховного Главнокомандующего в период Великой Отечественной войны Советского Союза: Сборник. — М.: Воениздат, 1975. С. 46-47. Електронна версія на сайті Бібліотеки Михайла Грачова [ 21 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
- История ВДВ (1941—1945). Воздушно-десантные войска в годы Великой Отечественной войны (1941—1945 гг.) [ 28 вересень 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
Література Редагувати
- Самчук И. А., Скачко П. Г. Атакуют десантники. Боевой путь 9-й гвардейской Краснознаменной, орденов Суворова и Кутузова Полтавской воздушно-десантной дивизии. — М. : Воениздат, 1975. — 179 с. (рос.)
- Лисов И. И. Десантники. — М. : Воениздат, 1968. (рос.)
- Жадов А. С. Четыре года войны. — М. : Воениздат, 1978. — 334 с. (рос.)