| Гурамішвілі Давид Георгійович | |
|---|---|
| груз. დავით გურამიშვილი | |
| | |
| Народився | 1705 Саґурамо (Горісубані), Царство Картлі |
| Помер | 21 липня (1 серпня) 1792 Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Миргород :
|
| Громадянство | Російська імперія |
| Національність | картвел |
| Діяльність | поет |
| Мова творів | грузинська |
| Напрямок | предромантизм |
| Жанр | поезія |
| Magnum opus | Q16367977? |
| | |
| Гурамішвілі Давид Георгійович у Вікісховищі |
Дави́д Гео́ргійович Гурамішві́лі (груз. დავით გურამიშვილი, 1705, село Саґурамо поблизу Мцхети, Сакартвелло — 21 липня (1 серпня) 1792, Миргород, Полтавська губернія, Російська імперія) — грузинський поет.
Біографія ред.
Народився в багатодітній родині князя Георгія Гурамішвілі. Коли в 1723—1724-му Суґурамо зруйнували лезгини, хлопець оселився в родичів у Ламіскані. Звідти близько 1727 року Давида захопили в полон лезгини, коли набирав воду із джерела. Вивезли в Дагестан — у гори поблизу Осколо, маючи намір продати туркам. Та він зумів утекти й у верхів'ї Терека знайшов прихисток у російських поселенців. Через Астрахань Волгою дістався до Москви. У той час там перебував грузинський цар Вахтанг VI Багратіоні, якого перси позбавили трону. Сподіваючись на захист від імператора, цар разом із кількома тисячами земляків прибув туди й заснував грузинську колонію.
Та невдовзі Петро І помер, а більше чекати допомоги було ні від кого. Отож прибульці мусили обживати нові місця. Цар Вахтанг добре знав Георгія Гурамішвілі й одразу призначив Давида на високу посаду — джабадар-баші, тобто начальника арсеналу. Вже тоді Давид писав сатиричні вірші, експромти.
Після смерті Вахтанга VI Давид Гурамішвілі 1737 року разом з оточенням прийняв російське підданство й пішов служити у військо. У 1738 році сформувалася гусарська сотня. Згодом її реорганізували в полк, у якому він воював. У 1739 році, коли почалася війна з турками, брав штурмом фортецю Хотин. У 1742 році бився проти шведів поблизу Фрідріхсгофена та Гельсінфорса. У 1748 році став прапорщиком, а в 1755 — підпоручиком. У 1757 році вирушив на Семилітню війну з Пруссією. Біля Кюстрина потрапив у полон і опинився в Магдебурзькій фортеці. Звідти його визволили в 1759 році.
Наступного року князь подав прохання про відставку: «… въ голове ломъ и зрѣніе слабое, правою рукою владѣю несвободно, въ правомъ плече отъ упаду съ лошади происходитъ ломъ…». Зберігся медичний висновок комісії від 25 лютого 1760 року: «Подпоручикъ князь Давидъ Гурамовъ въ Медицинской канцеляріи осматриванъ комісіей, которой объявилъ себе отъ роду пятьдесятъ шѣсть лѣтъ… (…) Въ лѣвомъ боку, около селезенки, усмотрено твердость, почему въ томъ боку и боль чувствуетъ; и всѣмъ тѣломъ пожелтелъ и въ слабости находится…».
За особливі заслуги цар подарував йому земельний наділ в Україні — (20 дворів у Миргороді та 10 дворів у Зубівці).
Гурамішвілі помер 1792 року і похований в миргородській Вознесенській церкві; в 1949 році на могилі поета споруджено пам'ятник.
Творчість ред.
«Давитіані» (груз. დავითიანი — «Давидове») — великий цикл автобіографічної лірики, у перекладі Миколи Бажана. На творчість Гурамішвілі вплинули український фольклор та спілкування з Григорієм Сковородою. Вірші «Скарга на швидкоплинний світ», поема «Весела весна» (описи українського побуту). Павло Тичина перекладав «Давитіані» Д. Гурамішвілі, досліджував його творчість.
Твори, присвячені Давидові Гурамішвілі ред.
- «Україна Давида Гурамішвілі» — вірш Григола Абашидзе
- «Давидові Гурамішвілі» — вірш Олександра Абашелі
- «Портрет Давида Гурамішвілі» (1969) — вірш Миколи Обезюка
- «Пісня про Давида Гурамішвілі» — поема Симона Чиковані (українською переклали Микола Бажан і Гаїна Коваленко
- «Давид Гурамішвілі» (1955) — симфонічна поема Гліба Таранова
- Пам'ятник Д. Гурамішвілі в Миргороді (1969) робóти Андрія Німенка і співавторів
Пам'ять ред.
У Миргороді є музей Давида Гурамішвілі — єдиний розташований за межами Грузії культурологічний заклад, присвячений поетові. Щороку в дні пам'яті поета до Миргорода приїздять представники Посольства Грузії в Україні та грузинської діаспори.
В експозиції та фондах музею зосереджені матеріали про життя і творчість грузинського поета, про сучасну Грузію, Україну, зокрема, Миргородщину. Тут є видання творів поета і книги про нього, речі народного побуту Грузії й України XVIII століття, зразки зброї, твори образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва, вироби місцевих майстрів, подарунки та інше.
На могилі Давида Гурамішвілі та біля входу в його літературно-меморіальний музей встановлені пам'ятники поету.
У 1946 році на студії Грузія-фільм було знято біографічну художню кінострічку «Давид Гурамішвілі».
2005 року Національний банк України випустив пам'ятну монету «300 років Давиду Гурамішвілі» номіналом 2 гривні, присвячену дню народження поета.
У місті Київ є вулиця Давида Гурамішвілі. Також вулиця Гурамішвілі є у містах Миргород, Чернівці.
Провулок Давида Гурамішвілі у містах Полтава, Кременчук та Миргород.
Література ред.
- Барамидзе А. Г., Давид Гурамишвили, Краткий очерк жизни и творчества. — Тб., 1955. (рос.)
- Тичина Павло. Зібрання творів у дванадцяти томах. — Т. 6: Поезії / Упоряд. М. Л. Гончарук. — Київ: Наукова думка, 1985.
Посилання ред.
- Гурамішвілі Давид // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 418. — ISBN 966-692-578-8.
- Гурамішвілі Давид Георгійович // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
Примітки ред.
- Оксана Зайцева (08.01.2014). . www.gurt.org.ua. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 15 серпня 2014.
- Частина Грузії на Полтавщині: військові поселення, що подарували Україні талановитих митців - ipoltavets.com (укр.). 13 липня 2022. Процитовано 27 липня 2022.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Давид Гурамішвілі |