Я буду плакати завтра (англ. I'll Cry Tomorrow) — американський біографічний фільм, драма режисера Деніела Манна 1955 року.
| Я буду плакати завтра | |
|---|---|
| I'll Cry Tomorrow | |
| | |
| Жанр | біографічний фільм, драма |
| Режисер | Деніел Манн |
| Продюсер | Лоуренс Вайнгартен |
| Сценарист | Хелен Дьютч, Джей Річард Кеннеді |
| У головних ролях | Річард Конте |
| Оператор | Артур І. Арлінг |
| Композитор | Алекс Норт |
| Монтаж | Гарольд Ф. Кресс |
| Художник | Малкольм Браун, Седрік Гіббонс |
| Кінокомпанія | Metro-Goldwyn-Mayer |
| Дистриб'ютор | Metro-Goldwyn-Mayer і Netflix |
| Тривалість | 117 хв. |
| Мова | англійська |
| Країна | США |
| Рік | 1955 |
| Кошторис | $2,147,000 |
| Касові збори | $7,727,000 |
| IMDb | ID 0048191 |
| Я буду плакати завтра у Вікісховищі |
Сюжет ред.
Позбавлена нормального дитинства її честолюбною матір'ю, Кеті, Лілліан Рот стає зіркою Бродвею і Голлівуду, коли їй не виповнилося й двадцяти років. Напередодні весілля, Девід Тредман, закоханий в неї з дитинства, помирає в лікарні, і Лілліан робить свій перший ковток алкоголю. Перший з багатьох в майбутньому, які зробили з неї алкоголіка. Вона набуває недовгий шлюб з інфантильним курсантом авіашколи, Уоллі, що пішов за цим розлучення. Новий шлюб з садистом і доречним Тоні Бардеманом. Після невдалої спроби самогубства Берт МакГір, з товариства Анонімних Алкоголіків, приходить їй на допомогу і допомагає знайти дорогу назад, на щастя, після шістнадцяти років життя в світі алкогольного кошмару, не рахуючи перші двадцять з її матір'ю.
У ролях ред.
- Сьюзен Гейворд — Лілліан Рот
- Річард Конте — Тоні Бардеман
- Едді Альберт — Берт МакГір
- Джо Ван Фліт — Кеті Рот
- Дон Тейлор — Уоллі
- Рей Дентон — Девід Тредман
- Марго — Сельма
- Вірджинія Грегг — Еллен
- Дон Беррі — Джеррі
- Девід Касдей — Девід / дитина
- Керол Енн Кемпбелл — Лілліан / дитина
- Пітер Лідз — Річард
Посилання ред.
- I'll Cry Tomorrow на сайті Internet Movie Database
- I'll Cry Tomorrow на сайті TCM Movie Database