Януш Сухивільк, гербу Гржимала (нар. бл. 1310 — пом. 5 квітня 1382, Жнін) — польський римсько-католицький і державний діяч, дипломат XIV століття; пробст ґнєзненський, декан краківський, архієпископ Ґнєзненський (1374–1382); канцлер руський (1356), канцлер краківський (1357–1373).
Януш Сухивільк пол. Janusz Suchywilk | ||
| ||
---|---|---|
1374 — 1382 | ||
Церква: | Римо-католицька церква | |
Попередник: | [pl] | |
Наступник: | [pl] | |
Альма-матер: | Болонський університет | |
Діяльність: | дипломат, католицький священник, державний діяч, католицький єпископ | |
Народження: | 1310 | |
Смерть: | 5 квітня 1382 Жнін, Ґміна Жнін, Жнінський повіт, Куявсько-Поморське воєводство, Республіка Польща | |
Похований: | Базиліка Небовзяття Пресвятої Діви Марії (Гнєзно) | |
Батько: | Прецлав (Пакослав) | |
Посада: | канонік вроцлавський, влоцлавський, познанський, ґнєзненський, краківський; капелан надвірний, пробст ґнєзненський, декан краківський; королівський писар, канцлер руський, краківський | |
Януш Сухивільк у Вікісховищі |
Життєпис
Народився Януш близько 1310 року. У старішій польській історіографії усталився погляд, що його батьком був воєвода каліський [pl], але ця теза була спростована дослідником А. Мажецем. На думку останнього, батьком Януша був Пакослав або Прецлав із Янушевиць. Його матір'ю була рідна сестра архієпископа Ґнєзненського [pl]. Януш мав також брата Чтана (пол. Cztan), племінників-синів останнього Якуша-Вільчка, Пйтора та Миколая; а також, імовірно, ще одного брата невідомого імені, синами якого були Мрочек і Ян.
Носив родове прізвисько «Сухивільк» (від пол. suchy wilk — сухий вовк), яке, мабуть, отримав якийсь із його предків через свою худорлявість.
Протягом 1336–1347 років він навчався на юридичному факультеті Болонського університету, здобув ступінь доктора декретів.
Політична кар'єра
З 1336 року Януш був королівським нотаріусом (писарем).
Януш Сухивільк працював над складанням Статутів короля Казимира. Протягом 1352-1356 років він залишив Краків і перебував у Великопольщі, та, ймовірно, саме в цей час працював над Статутом Великопольським. Закінчення роботи над Статутом на межі 1356-1357 років стало переломним моментом у політичній кар'єрі Сухивілька, який звідтоді постійно перебував у близькому оточенні короля.
У середині 1356 року король Казимир III призначив його на посаду канцлера руського. Найімовірніше, Руська канцелярія була спеціально створено для того, щоб Сухивілька ввести до кола королівських радників, серед яких були й канцлери. Після нього посада руського канцлера ніколи й ніким більше не займалася.
Після смерті Збіґнєва зі Щижиця наприкінці 1356 року, король призначив Януша Сухивілька на посаду краківського канцлера. Протягом 1357–1370 років він був одним із найближчих соратників і радників короля Казимира Великого, належав до його Королівської Ради.
1358 року Януш Сухивільк був одним із головних перемовників щодо порозуміння з Литвою, брав участь у перемовинах короля із князем мазовецьким Земовитом III. Під час чесько-угорського конфлікту 1362 року канцлер супроводжував короля у військовому поході до моравського кордону, брав участь в укладанні двох угод короля з Рудольфом IV Габсбургом.
Ймовірно, канцлер був співавтором установчого документа Краківського університету 1364 року. 1366 року, перебуваючи з королем у Володимирі, він заповів свої маєтки своїм племінникам, за винятком жіночої лінії, таким чином утворивши першу родову Ординацію у Польщі. Король Казимир Великий підтвердив той документ. 1368 року проводив переговори щодо кордонів із Бранденбургом. У квітні цього ж року був оголошений Статут соляних жуп, у підготовці якого брав участь, зокрема, канцлер Януш. Імовірно, він був співавтором концепції усиновлення королем Казимиром князя [pl], королівського онука.
3 листопада 1370 року король Казимир, після поранення на полюванні, продиктував свій заповіт, призначивши його виконавцем Януша Сухивілька. Після смерті короля він за завданням коронної ради їздив разом із краківським єпископом Флоріаном Мокрським до Вишеграду для запрошення Людовика Угорського на престол. Януш Сухивільк зберіг свою посаду канцлера за нового короля. У історіографії він вважається лідером опозиції проти короля Людовика, метою якої було сходження на польський престол після його смерті Казимира слупського. Однак тлумачення його ставлення до правління у Польщі Анжуйської династії є неоднозначним.
1373 року заснував на німецькому праві у своєму дідичному ключі кобилянському село (тепер — місто) Дуклю.
Духовна кар'єра
Ще перед початком навчання Януш Сухивільк отримав королівську супліку та папську провізію на каноніка вроцлавського, з титулами доктора та каноніка він виступає у документах 1347-1348 років. Був також каноніком влоцлавським, познанським, ґнєзненським. 1351 року він згадується як королівський капелан, тоді ж став пробстом ґнєзненським (1351-1356), з 1355 року згадується як канонік краківський. 1356 року король сприяв отриманню ним уряду декана краківської катедри в обмін на пробство ґнєзненське. Також, невдовзі він став каноніком ґнєзненським, яким був до 1374 року.
1374 року, після відмови його дядька, Ярослава Боґорії, від архієпископства через втрату зору, Януш Сухивільк залишив посаду канцлера краківського та, за підтримки імператора Карла IV та короля Людовіка Угорського, отримав у Авіньйоні від папи Григорія XI 16 квітня єпископське свячення та 28 квітня став архієпископом Ґнєзненським.
10 лютого 1375 року архієпископ відбув генеральну нараду з капітулою ґнєзненською, на якій були прийняті статути для цієї капітули, які регулювали церковні стосунки та запобігали зловживанням, а водночас прагнули піднести духовенство і «принести блиск» митрополії. Він разом із єпископами плоцьким і краківським увійшов до апостольської комісії щодо організації церковної ієрархії на новоприєднаних землях Русі. 13 лютого 1375 року папа Григорій XI оголосив, що головні церкви в Галичі, Перемишлі, Володимирі та Холмі є відтепер катедральними костелами, і, вивівши їх з-під юрисдикції Любуських єпископів, підніс Галицьку дієцезію до гідності митрополії, підпорядкувавши їй три інших суфраганії: Перемишльську, Володимирську та Холмську. А місцевих православних єпископів, «як недостойних», усунув, залишив собі право призначення на їх місце католицьких єпископів. Також, за сприяння архієпископа Януша, було повернуто статус єпископської катедри відновленому костелу у Києві.
1377 року архієпископ фінансово підтримав військовий похід короля на Литву щодо несплати жолду. З час свого правління він організував і провів 3 синоди — у 1376 (Унеюв), 1378 (Каліш) та 1380 роках.
1376 року через непотизм віддав управління замками в Опатувку й Унеюві (власність єпископів ґнєзненських) своїм племінникам Пйотрові та Миколаєві, що після його смерті призвело до гострого конфлікту, через відмову повернути управління замками.
Помер Януш Сухивільк 5 квітня 1382 року у Жніні, був похований у Ґнєзненській катедрі.
Примітки
- Archbishop Janusz Suchywilk. Catholic Hierarchy.
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 10.
- Adam Szweda. W kręgu synowców arcybiskupa Janusza Suchegowilka [w:] „Społeczeństwo Polski średniowiecznej”, Tom VIII (2), 1999, s. 176-178.
- Adam Szweda. W kręgu synowców arcybiskupa Janusza Suchegowilka [w:] „Społeczeństwo Polski średniowiecznej”, Tom VIII (2), 1999, s. 179.
- Adam Szweda. W kręgu synowców arcybiskupa Janusza Suchegowilka [w:] „Społeczeństwo Polski średniowiecznej”, Tom VIII (2), 1999, s. 183.
- Konstanty Hoszowski. Jan ze Strzelec Suchywilk zwany, kanclerz w. koronny Królestwa Polskiego i arcybiskup gnieźnieński, niegdyś jego fundacya i rezydencya w Krakowie, jak niemniej innych zasłużonych kapitularnych następców, Kraków, 1883, s. 4, 11-12.
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 18.
- Jerzy Wyrozumski, Arcybiskupi Gnieżnieńscy XIII i XIV wieku [w:] FOLIA HISTORICA CRACOVIENSIA, Vol. 4 -5, 1997—1998, s. 54.
- Konstanty Hoszowski. Jan ze Strzelec Suchywilk zwany, kanclerz w. koronny Królestwa Polskiego i arcybiskup gnieźnieński, niegdyś jego fundacya i rezydencya w Krakowie, jak niemniej innych zasłużonych kapitularnych następców, Kraków, 1883, s. 5.
- Lidia Korczak. Kazimierz Wielki - inicjator Statutów wiślickich [w:] Studia z Dziejow Panstwa i Prawa Polskiego, 1999, T. 3, s. 47 (PDF).
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 20-21.
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 27.
- Andrzej Marzec, Kariery polityczne na rusi czerwonej za panowania kazimierza wielkiego (1340—1370) // СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. Випуск 4. — 2004. — с. 15.
- Andrzej Marzec. Rada królewska w monarchii Kazimierza Wielkiego [w:] Narodziny Rzeczypospolitej. Studia z dziejów średniowiecza i czasów wczesnonowożytnych, t. 2, red. W. Bukowski, T. Jurek, Kraków 2012, s. 806 (PDF).
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 30.
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 31-32.
- Konstanty Hoszowski. Jan ze Strzelec Suchywilk zwany, kanclerz w. koronny Królestwa Polskiego i arcybiskup gnieźnieński, niegdyś jego fundacya i rezydencya w Krakowie, jak niemniej innych zasłużonych kapitularnych następców, Kraków, 1883, s. 6.
- Jan Korytkowski, Arcybiskupi gnieźnieńscy, Arcybiskupi gnieźnieńscy: prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskim. T. 1 / wg źródeł archiwalnych oprac. Jan Korytkowski, Poznań : Druk. Kuryera Poznańskiego, 1888, s. 654.
- Andrzej Marzec. Rada królewska w monarchii Kazimierza Wielkiego [w:] Narodziny Rzeczypospolitej. Studia z dziejów średniowiecza i czasów wczesnonowożytnych, t. 2, red. W. Bukowski, T. Jurek, Kraków 2012, s. 824 (PDF).
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 38.
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 39.
- Jan Korytkowski, Arcybiskupi gnieźnieńscy, Arcybiskupi gnieźnieńscy: prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskim. T. 1 / wg źródeł archiwalnych oprac. Jan Korytkowski, Poznań : Druk. Kuryera Poznańskiego, 1888, s. 655.
- Konstanty Hoszowski. Jan ze Strzelec Suchywilk zwany, kanclerz w. koronny Królestwa Polskiego i arcybiskup gnieźnieński, niegdyś jego fundacya i rezydencya w Krakowie, jak niemniej innych zasłużonych kapitularnych następców, Kraków, 1883, s. 4.
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 16.
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 18-19.
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374) [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 20.
- Jan Korytkowski, Arcybiskupi gnieźnieńscy, Arcybiskupi gnieźnieńscy: prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskim. T. 1 / wg źródeł archiwalnych oprac. Jan Korytkowski, Poznań : Druk. Kuryera Poznańskiego, 1888, s. 652.
- Jan Korytkowski, Arcybiskupi gnieźnieńscy, Arcybiskupi gnieźnieńscy: prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskim. T. 1 / wg źródeł archiwalnych oprac. Jan Korytkowski, Poznań : Druk. Kuryera Poznańskiego, 1888, s. 653.
- Janina Łojowska. Arcybiskup Suchywilk w historii Kościoła w Polsce [w:] Collectanea Theologica 20/1, 1939, s. 6 (PDF).
- Janina Łojowska. Arcybiskup Suchywilk w historii Kościoła w Polsce [w:] Collectanea Theologica 20/1, 1939, s. 33-34 (PDF).
- Janina Łojowska. Arcybiskup Suchywilk w historii Kościoła w Polsce [w:] Collectanea Theologica 20/1, 1939, s. 35 (PDF).
- Jan Korytkowski, Arcybiskupi gnieźnieńscy, Arcybiskupi gnieźnieńscy: prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 aż do roku 1821 czyli do połączenia arcybiskupstwa gnieźnieńskiego z biskupstwem poznańskim. T. 1 / wg źródeł archiwalnych oprac. Jan Korytkowski, Poznań : Druk. Kuryera Poznańskiego, 1888, s. 671.
- Janina Łojowska. Arcybiskup Suchywilk w historii Kościoła w Polsce [w:] Collectanea Theologica 20/1, 1939, s. 38-43 (PDF).
- Ks. Jan Korytowski, Dzieje prymasów Polski, Poznań 2002, tom V, s. 13.
- Janusz Suchywilk. Archidiecezja Gnieźnieńska.
Джерела
- Andrzej Marzec, «Sapientior inter proceres Poloniae». Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymała (1336—1374), [w:] Polska i jej sąsiedzi w późnym średniowieczu, red. K. Ożóg, S. Szczur, Kraków 2000, s. 9 — 53.
- Antoni Gąsiorowski, Jerzy Topolski [red.]: Wielkopolski Słownik Biograficzny, Warszawa-Poznań, Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1981, s. 288—289, .
- Marceli Kosman, Między ołtarzem a tronem: poczet prymasów Polski, Poznań, Oficyna Wydawnicza G & P, 2000, .
- A. Strzelecka, Janusz Suchywilk [w:] Polski Słownik Biograficzny, Tom 10, 1962—1964, s. 583—585.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет
Yanush Suhivilk gerbu Grzhimala nar bl 1310 pom 5 kvitnya 1382 Zhnin polskij rimsko katolickij i derzhavnij diyach diplomat XIV stolittya probst gnyeznenskij dekan krakivskij arhiyepiskop Gnyeznenskij 1374 1382 kancler ruskij 1356 kancler krakivskij 1357 1373 Yanush Suhivilk pol Janusz Suchywilk Gerb Arhiyepiskop Gnyeznenskij 1374 1382 Cerkva Rimo katolicka cerkva Poperednik pl Nastupnik pl Alma mater Bolonskij universitet Diyalnist diplomat katolickij svyashennik derzhavnij diyach katolickij yepiskop Narodzhennya 1310 Smert 5 kvitnya 1382 Zhnin Gmina Zhnin Zhninskij povit Kuyavsko Pomorske voyevodstvo Respublika Polsha Pohovanij Bazilika Nebovzyattya Presvyatoyi Divi Mariyi Gnyezno Batko Preclav Pakoslav Posada kanonik vroclavskij vloclavskij poznanskij gnyeznenskij krakivskij kapelan nadvirnij probst gnyeznenskij dekan krakivskij korolivskij pisar kancler ruskij krakivskij Yanush Suhivilk u VikishovishiZhittyepisNarodivsya Yanush blizko 1310 roku U starishij polskij istoriografiyi ustalivsya poglyad sho jogo batkom buv voyevoda kaliskij pl ale cya teza bula sprostovana doslidnikom A Mazhecem Na dumku ostannogo batkom Yanusha buv Pakoslav abo Preclav iz Yanushevic Jogo matir yu bula ridna sestra arhiyepiskopa Gnyeznenskogo pl Yanush mav takozh brata Chtana pol Cztan pleminnikiv siniv ostannogo Yakusha Vilchka Pjtora ta Mikolaya a takozh imovirno she odnogo brata nevidomogo imeni sinami yakogo buli Mrochek i Yan Nosiv rodove prizvisko Suhivilk vid pol suchy wilk suhij vovk yake mabut otrimav yakijs iz jogo predkiv cherez svoyu hudorlyavist Protyagom 1336 1347 rokiv vin navchavsya na yuridichnomu fakulteti Bolonskogo universitetu zdobuv stupin doktora dekretiv Politichna kar yera Z 1336 roku Yanush buv korolivskim notariusom pisarem Yanush Suhivilk pracyuvav nad skladannyam Statutiv korolya Kazimira Protyagom 1352 1356 rokiv vin zalishiv Krakiv i perebuvav u Velikopolshi ta jmovirno same v cej chas pracyuvav nad Statutom Velikopolskim Zakinchennya roboti nad Statutom na mezhi 1356 1357 rokiv stalo perelomnim momentom u politichnij kar yeri Suhivilka yakij zvidtodi postijno perebuvav u blizkomu otochenni korolya U seredini 1356 roku korol Kazimir III priznachiv jogo na posadu kanclera ruskogo Najimovirnishe Ruska kancelyariya bula specialno stvoreno dlya togo shob Suhivilka vvesti do kola korolivskih radnikiv sered yakih buli j kancleri Pislya nogo posada ruskogo kanclera nikoli j nikim bilshe ne zajmalasya Pislya smerti Zbignyeva zi Shizhicya naprikinci 1356 roku korol priznachiv Yanusha Suhivilka na posadu krakivskogo kanclera Protyagom 1357 1370 rokiv vin buv odnim iz najblizhchih soratnikiv i radnikiv korolya Kazimira Velikogo nalezhav do jogo Korolivskoyi Radi 1358 roku Yanush Suhivilk buv odnim iz golovnih peremovnikiv shodo porozuminnya z Litvoyu brav uchast u peremovinah korolya iz knyazem mazoveckim Zemovitom III Pid chas chesko ugorskogo konfliktu 1362 roku kancler suprovodzhuvav korolya u vijskovomu pohodi do moravskogo kordonu brav uchast v ukladanni dvoh ugod korolya z Rudolfom IV Gabsburgom Jmovirno kancler buv spivavtorom ustanovchogo dokumenta Krakivskogo universitetu 1364 roku 1366 roku perebuvayuchi z korolem u Volodimiri vin zapoviv svoyi mayetki svoyim pleminnikam za vinyatkom zhinochoyi liniyi takim chinom utvorivshi pershu rodovu Ordinaciyu u Polshi Korol Kazimir Velikij pidtverdiv toj dokument 1368 roku provodiv peregovori shodo kordoniv iz Brandenburgom U kvitni cogo zh roku buv ogoloshenij Statut solyanih zhup u pidgotovci yakogo brav uchast zokrema kancler Yanush Imovirno vin buv spivavtorom koncepciyi usinovlennya korolem Kazimirom knyazya pl korolivskogo onuka 3 listopada 1370 roku korol Kazimir pislya poranennya na polyuvanni prodiktuvav svij zapovit priznachivshi jogo vikonavcem Yanusha Suhivilka Pislya smerti korolya vin za zavdannyam koronnoyi radi yizdiv razom iz krakivskim yepiskopom Florianom Mokrskim do Vishegradu dlya zaproshennya Lyudovika Ugorskogo na prestol Yanush Suhivilk zberig svoyu posadu kanclera za novogo korolya U istoriografiyi vin vvazhayetsya liderom opoziciyi proti korolya Lyudovika metoyu yakoyi bulo shodzhennya na polskij prestol pislya jogo smerti Kazimira slupskogo Odnak tlumachennya jogo stavlennya do pravlinnya u Polshi Anzhujskoyi dinastiyi ye neodnoznachnim 1373 roku zasnuvav na nimeckomu pravi u svoyemu didichnomu klyuchi kobilyanskomu selo teper misto Duklyu Duhovna kar yera She pered pochatkom navchannya Yanush Suhivilk otrimav korolivsku supliku ta papsku proviziyu na kanonika vroclavskogo z titulami doktora ta kanonika vin vistupaye u dokumentah 1347 1348 rokiv Buv takozh kanonikom vloclavskim poznanskim gnyeznenskim 1351 roku vin zgaduyetsya yak korolivskij kapelan todi zh stav probstom gnyeznenskim 1351 1356 z 1355 roku zgaduyetsya yak kanonik krakivskij 1356 roku korol spriyav otrimannyu nim uryadu dekana krakivskoyi katedri v obmin na probstvo gnyeznenske Takozh nevdovzi vin stav kanonikom gnyeznenskim yakim buv do 1374 roku 1374 roku pislya vidmovi jogo dyadka Yaroslava Bogoriyi vid arhiyepiskopstva cherez vtratu zoru Yanush Suhivilk zalishiv posadu kanclera krakivskogo ta za pidtrimki imperatora Karla IV ta korolya Lyudovika Ugorskogo otrimav u Avinjoni vid papi Grigoriya XI 16 kvitnya yepiskopske svyachennya ta 28 kvitnya stav arhiyepiskopom Gnyeznenskim 10 lyutogo 1375 roku arhiyepiskop vidbuv generalnu naradu z kapituloyu gnyeznenskoyu na yakij buli prijnyati statuti dlya ciyeyi kapituli yaki regulyuvali cerkovni stosunki ta zapobigali zlovzhivannyam a vodnochas pragnuli pidnesti duhovenstvo i prinesti blisk mitropoliyi Vin razom iz yepiskopami plockim i krakivskim uvijshov do apostolskoyi komisiyi shodo organizaciyi cerkovnoyi iyerarhiyi na novopriyednanih zemlyah Rusi 13 lyutogo 1375 roku papa Grigorij XI ogolosiv sho golovni cerkvi v Galichi Peremishli Volodimiri ta Holmi ye vidteper katedralnimi kostelami i vivivshi yih z pid yurisdikciyi Lyubuskih yepiskopiv pidnis Galicku diyeceziyu do gidnosti mitropoliyi pidporyadkuvavshi yij tri inshih sufraganiyi Peremishlsku Volodimirsku ta Holmsku A miscevih pravoslavnih yepiskopiv yak nedostojnih usunuv zalishiv sobi pravo priznachennya na yih misce katolickih yepiskopiv Takozh za spriyannya arhiyepiskopa Yanusha bulo povernuto status yepiskopskoyi katedri vidnovlenomu kostelu u Kiyevi 1377 roku arhiyepiskop finansovo pidtrimav vijskovij pohid korolya na Litvu shodo nesplati zholdu Z chas svogo pravlinnya vin organizuvav i proviv 3 sinodi u 1376 Uneyuv 1378 Kalish ta 1380 rokah 1376 roku cherez nepotizm viddav upravlinnya zamkami v Opatuvku j Uneyuvi vlasnist yepiskopiv gnyeznenskih svoyim pleminnikam Pjotrovi ta Mikolayevi sho pislya jogo smerti prizvelo do gostrogo konfliktu cherez vidmovu povernuti upravlinnya zamkami Pomer Yanush Suhivilk 5 kvitnya 1382 roku u Zhnini buv pohovanij u Gnyeznenskij katedri PrimitkiArchbishop Janusz Suchywilk Catholic Hierarchy Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 10 Adam Szweda W kregu synowcow arcybiskupa Janusza Suchegowilka w Spoleczenstwo Polski sredniowiecznej Tom VIII 2 1999 s 176 178 Adam Szweda W kregu synowcow arcybiskupa Janusza Suchegowilka w Spoleczenstwo Polski sredniowiecznej Tom VIII 2 1999 s 179 Adam Szweda W kregu synowcow arcybiskupa Janusza Suchegowilka w Spoleczenstwo Polski sredniowiecznej Tom VIII 2 1999 s 183 Konstanty Hoszowski Jan ze Strzelec Suchywilk zwany kanclerz w koronny Krolestwa Polskiego i arcybiskup gnieznienski niegdys jego fundacya i rezydencya w Krakowie jak niemniej innych zasluzonych kapitularnych nastepcow Krakow 1883 s 4 11 12 Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 18 Jerzy Wyrozumski Arcybiskupi Gnieznienscy XIII i XIV wieku w FOLIA HISTORICA CRACOVIENSIA Vol 4 5 1997 1998 s 54 Konstanty Hoszowski Jan ze Strzelec Suchywilk zwany kanclerz w koronny Krolestwa Polskiego i arcybiskup gnieznienski niegdys jego fundacya i rezydencya w Krakowie jak niemniej innych zasluzonych kapitularnych nastepcow Krakow 1883 s 5 Lidia Korczak Kazimierz Wielki inicjator Statutow wislickich w Studia z Dziejow Panstwa i Prawa Polskiego 1999 T 3 s 47 PDF Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 20 21 Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 27 Andrzej Marzec Kariery polityczne na rusi czerwonej za panowania kazimierza wielkiego 1340 1370 SOCIUM Almanah socialnoyi istoriyi Vipusk 4 2004 s 15 Andrzej Marzec Rada krolewska w monarchii Kazimierza Wielkiego w Narodziny Rzeczypospolitej Studia z dziejow sredniowiecza i czasow wczesnonowozytnych t 2 red W Bukowski T Jurek Krakow 2012 s 806 PDF Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 30 Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 31 32 Konstanty Hoszowski Jan ze Strzelec Suchywilk zwany kanclerz w koronny Krolestwa Polskiego i arcybiskup gnieznienski niegdys jego fundacya i rezydencya w Krakowie jak niemniej innych zasluzonych kapitularnych nastepcow Krakow 1883 s 6 Jan Korytkowski Arcybiskupi gnieznienscy Arcybiskupi gnieznienscy prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 az do roku 1821 czyli do polaczenia arcybiskupstwa gnieznienskiego z biskupstwem poznanskim T 1 wg zrodel archiwalnych oprac Jan Korytkowski Poznan Druk Kuryera Poznanskiego 1888 s 654 Andrzej Marzec Rada krolewska w monarchii Kazimierza Wielkiego w Narodziny Rzeczypospolitej Studia z dziejow sredniowiecza i czasow wczesnonowozytnych t 2 red W Bukowski T Jurek Krakow 2012 s 824 PDF Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 38 Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 39 Jan Korytkowski Arcybiskupi gnieznienscy Arcybiskupi gnieznienscy prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 az do roku 1821 czyli do polaczenia arcybiskupstwa gnieznienskiego z biskupstwem poznanskim T 1 wg zrodel archiwalnych oprac Jan Korytkowski Poznan Druk Kuryera Poznanskiego 1888 s 655 Konstanty Hoszowski Jan ze Strzelec Suchywilk zwany kanclerz w koronny Krolestwa Polskiego i arcybiskup gnieznienski niegdys jego fundacya i rezydencya w Krakowie jak niemniej innych zasluzonych kapitularnych nastepcow Krakow 1883 s 4 Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 16 Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 18 19 Andrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 20 Jan Korytkowski Arcybiskupi gnieznienscy Arcybiskupi gnieznienscy prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 az do roku 1821 czyli do polaczenia arcybiskupstwa gnieznienskiego z biskupstwem poznanskim T 1 wg zrodel archiwalnych oprac Jan Korytkowski Poznan Druk Kuryera Poznanskiego 1888 s 652 Jan Korytkowski Arcybiskupi gnieznienscy Arcybiskupi gnieznienscy prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 az do roku 1821 czyli do polaczenia arcybiskupstwa gnieznienskiego z biskupstwem poznanskim T 1 wg zrodel archiwalnych oprac Jan Korytkowski Poznan Druk Kuryera Poznanskiego 1888 s 653 Janina Lojowska Arcybiskup Suchywilk w historii Kosciola w Polsce w Collectanea Theologica 20 1 1939 s 6 PDF Janina Lojowska Arcybiskup Suchywilk w historii Kosciola w Polsce w Collectanea Theologica 20 1 1939 s 33 34 PDF Janina Lojowska Arcybiskup Suchywilk w historii Kosciola w Polsce w Collectanea Theologica 20 1 1939 s 35 PDF Jan Korytkowski Arcybiskupi gnieznienscy Arcybiskupi gnieznienscy prymasowie i metropolici polscy od roku 1000 az do roku 1821 czyli do polaczenia arcybiskupstwa gnieznienskiego z biskupstwem poznanskim T 1 wg zrodel archiwalnych oprac Jan Korytkowski Poznan Druk Kuryera Poznanskiego 1888 s 671 Janina Lojowska Arcybiskup Suchywilk w historii Kosciola w Polsce w Collectanea Theologica 20 1 1939 s 38 43 PDF Ks Jan Korytowski Dzieje prymasow Polski Poznan 2002 tom V s 13 Janusz Suchywilk Archidiecezja Gnieznienska DzherelaAndrzej Marzec Sapientior inter proceres Poloniae Kariera polityczna Janusza Suchywilka herbu Grzymala 1336 1374 w Polska i jej sasiedzi w poznym sredniowieczu red K Ozog S Szczur Krakow 2000 s 9 53 Antoni Gasiorowski Jerzy Topolski red Wielkopolski Slownik Biograficzny Warszawa Poznan Panstwowe Wydawnictwo Naukowe 1981 s 288 289 ISBN 83 01 02722 3 Marceli Kosman Miedzy oltarzem a tronem poczet prymasow Polski Poznan Oficyna Wydawnicza G amp P 2000 ISBN 83 7272 017 7 A Strzelecka Janusz Suchywilk w Polski Slownik Biograficzny Tom 10 1962 1964 s 583 585