| Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. |
Якутська лайка — давня аборигенна порода собак, виведена корінними народами Північного Сходу Росії, на так званих «собачих річках».
| Якутська лайка | |
|---|---|
| Походження | Якутія |
| Характеристики | |
| Зріст самців | 55—59 см |
| Зріст самиць | 53—57 см |
| Класифікація МКФ: | |
| № FCI | 365 |
| Стандарти породи | |
| FCI | [5 стандарт] |
| AKC | [Foundation Stock Service стандарт] |
| Пес свійський (Canis lupus familiaris) |
У різний час і різні дослідники (Геденштром, О. Ф. Міддендорф , В. Л. Серошевський , Л. П. Сабанєєв, Н. В. Слюнін, Р. К. Маак, А. А. Ширинский-Шихматов, Іохельсон, Пфіценмайер, Е. Г. Орлов, М. Дмитрієва-Сулімова та інші) описували якутську лайку під різними назвами (Анюйського лайка, арктична лайка, Верхоянска лайка, гіжіганська лайка, Зашіверського лайка, Колима-Індігирська лайка, ламутська лайка, Омолонського лайка, Омсукчанська лайка, Охотська лайка, полярна лайка, тунгуська лайка, Ходинська лайка, чувичанська лайка, юкагірська лайка, Евенська лайка, янська лайка і т. д.).
У центральній і західній частині Якутії місцеве якутське населення використовувало загальну назву для всіх собак «Саха ита», що перекладається з якутської мови як «Якутська собака». В даний час група ентузіастів веде роботу зі створення породи «Саха ита» і написання власного стандарту породи.
Історія породи ред.
У Сибіру 17-го століття річки поділялися на собачі і оленячі. На річках, багатих рибою, можна було легко заготовити в'ялену рибу для собак, це річки собачі — Яна, Індігірка, Анадир, Омолон, Великий Анюй, Малий Анюй, Колима, Алазея і т. д. Там же, де риби не було або її було мало, пересуватися на собаках було важко. Там для транспорту поряд з собаками використовувався і північний олень.
З 1635 року в чолобитних (казках) козаків першопрохідців Семена Дежньова, Михайла Стадухина, Івана Реброва, Іллі Перфільева, Дмитра Оркіна (Зирян), Семена Іванова (Мотора) та інших, згадуються собаки, які живуть уздовж «собачих річок».
У 1692 році в Амстердамі опублікована книга голландського вченого-мандрівника, географа і етнографа Ніколас-Корнеліссон Вітсен «Noord en Oost Tartarye» («Північна та Східна Тартария»). У цій книзі були опубліковані гравюри «Способи пересування Якутії взимку», на яких показані способи використання собак як тяглового транспорту. Це перше зображення якутських собак. Також на цих гравюрах зображена буксирування лижника собаками, (скіджоринг — від англ. Skijoring races, тобто буксирування лижника — зимовий вид спорту) .
У 1698 році на складеної Семеном Ремезова карті «Креслення Сибіру», на гравюрі, що включає річки Колима, Яна і Індігірка, з'явилося зображення собак, що живуть уздовж «собачих річок».
У 1730 році Вітус Беринг почав споряджати розширену 2-у Камчатську експедицію. Експедиція на Півночі Росії тривала 10 років і за своїми результатами названа Великою Північною експедицією. Її учасниками були росіяни полярні дослідники Дмитро Якович Лаптєв, Харитон Прокопович Лаптєв, Семен Іванович Челюскін і інші. В результаті було зібрано величезний матеріал про природу північних морів, покладені на карту тисячі кілометрів узбережжя Північного Льодовитого океану, досліджені і описані території Півночі Росії, життя і побут народів Півночі. Під час цих експедицій було досліджено узбережжя від Олени до Колими, півострів Таймир, відкрито найпівнічніша місце континентальної Євразії, яке пізніше було названо мисом Челюскін. У всіх цих експедиціях активно використовувалися собаки заполярної Якутії. Це були перші географічні експедиції, в яких використовувалися собаки.
У 1982 — 1983 роках шість упряжок полярних лайок зробили найтриваліший перехід в історії арктичних подорожей, подолавши в ході полярної експедиції газети «Радянська Росія» 10 000 км від Уелена до Мурманська. в 1998 році Дьячков Володимир Зіновійович з Арбугаєвим Германом Прокопович підняли питання про відновлення популяції Якутської Лайки.
У 2004 році вийшла книга Олексія Гавриловича Чікачова «Їздове собаківництво в Якутії». Ця книга присвячена історії їздового собаківництва і їздовим собакам Якутії .
У 2004 Голова Якутської Республіканської Асоціації Собаківників, суддя FCI — РКФ Городилов Станіслав Валентинович спільно з суддею РКФ Сидорової Оленою Інокентіївна, представили стандарт породи Якутська Лайка в РКФ для затвердження.
2005 році у Віснику РКФ № 5 (57) опублікований затверджений Російська кінологічна федерація стандарт породи Якутська Лайка.
З 2005 року собаки породи Якутська лайка стала брати участі у виставках і змаганнях за робочими якостями, які проводить РКФ .
2 жовтня 2005 року, суддя Міжнародної кінологічної федерації від Білорусі Вербицький В'ячеслав Сигизмундович перший в історії кінології присудив титул «Краща Собака Виставки» (best in show) Якутській Лайці, Хард (вл. Нісковскіх Л.) 24 лютого 2008 року в Москві на міжнародній виставці «Євразія-2008» відбулася перша презентація породи Якутська Лайка. Першим чемпіонам Євразії став Тугріг (вл. Арбугаев Г. П.).
11 Ноября 2008 року РКФ присвоїв перший титул «Чемпіон Росії» Якутській лайки.
26 квітня 2009 року в м Якутську відбулася перша Монопородна виставка породи Якутська лайка. < Першим Чемпіоном і переможцям Монопородна виставки Якутських Лайок став Алтин Тумар Боотур (вл. Смирнова М. С.)
в 2011 році Російська кінологічна федерація (РКФ) наділила статусом Національного Клубу Породи Якутська Лайка (НКП-РКФ) Породний клуб Якутська лайка Республіки Саха (Якутії)
27 березня 2012 року Якутська лайка, АРКТУР ПІВНІЧНА ЗІРКА, вл. Харитонов А. (Новосибірськ) виграла конкурс серед порід не визнаних FCI на найбільшій міжнародній виставки собак Росії «Євразія 2012»
У 2013 році Герман Арбугаєв з собаками породи Якутська лайка пройшли арктичним маршрутом на Новосибірські острови 1500 км. Ця експедиція була приурочена до 100-річчя рятувальної експедиції лейтенанта Колчака.
24 червня 2013 Президія Російської кінологічної федерації (РКФ) задовольнила клопотання Комісії РКФ зі стандартів і затвердив нову редакцію стандарту породи «Якутська лайка» відповідно до моделі ФЦИ. Рішення вступило в силу з 25 липня 2013 року.
Породу визнано Російською кінологічною федерацією. Породу не визнано Міжнародною кінологічною федерацією.
1 березня 2014 року Якутська лайка Арагорн стає переможцем екстремальної гонки «Baikal Race 2014» в дисципліні скіджоринг на дистанції 100 км, 1 березня 2015 рік стає переможцем екстремальної гонки «Baikal Race-2015» в дисципліні
скіджоринг на дистанції 100 км. У 2015 році отримує звання чемпіона Росії і чемпіона РКФ.
22 березня 2014 року на міжнародній виставці собак в місті Москві «Євразія 2014» Якутська лайка Чімгі Тура Буранбай стала переможцем конкурсу «Гордість Росії» і кращої собакою серед невизнаних порід FCI .
17 березня 2017 року на міжнародній виставці собак в місті Москві «Євразія 2017» Якутська лайка Вільна Зграя Ямал стала переможцем конкурсу «Гордість Росії» і кращої собакою серед невизнаних порід FCI.
У серпні 2017 Американський клуб собаківництва включив якутську лайку в список чистопорідний рідкісних собак.
4 вересня 2019 року генеральний комітет FCI попередньо визнав породу Якутська лаку і включив її в класифікацію FCI в 5 групу.
14 вересня 2019 вперше собака породи Якутська лайка виграла титул «Кращий собака виставки» на міжнародній виставці FCI в м Серпухові (Росія).
Собака в міфах і традиціях народів Якутії ред.
Згідно якутськими віруваннями, собаки створені добрими божествами айии . Айии створили землю красивою і рівною, але злий дух Абасов затоптав і подряпав її. Сліди його діянь залишилися у вигляді річок, озер і гір. Слідом за створенням землі Юрюнг Айии Тойон створив людину. Для цього він зробив статуї людей і помістив їх у кам'яний будинок, біля якого поставив сторожа і велів йому не пускати в будинок злого духа. Останній підкупив сторожа, пообіцявши дати йому теплу шубу. Увійшовши до будинку, злий дух забруднив нечистотами статуї людей. Юрюнг Айии Тойон, побачивши скоєне, перетворив сторожа в собаку, а статуї вивернув навиворіт. З тих пір люди всередині повні бруду.
У кожного виду домашньої тварини буває свій Айиисит — богиня-покровителька. З них Айиисит Норулуйа богиня-покровителька собак і лисиць може дарувати дітей жінці. Щоб привернути розташування Айиисит Норулуйа, жінка повинна добре поводитися з собакою при її пологах, годувати і пестити її.
У міфах стверджувалося, що шамани могли приймати вигляд звірів і птахів, наприклад, показуватися у вигляді ведмедів, собак, літати, ставши орлом, соколом, вороном і т. ін.
На ритуальної одязі якутських шаманів зустрічаються металеві зображення духів-помічників у вигляді собаки. Цей дух вважався собакою шамана і посилався їм на розвідку. Юкагири і якути вважали, що тіні померлих людей знаходяться на нижній землі. Через деякий час тіні повертаються на середню землю, щоб знову знайти тіло.
У народів північно-східного Сибіру дорогим подарунком був щеня — потенційний годувальник сім'ї, оскільки з нього могла вирости хороша мисливська собака. Дорослу мисливську собаку дарували рідко, тільки у виняткових випадках, так як в тайговій життя роль собаки була дуже велика. Якщо людина подарувала іншому собаку, той натомість мусив віддати якутський ніж і нічого іншого з надією, що зуби у собаки будуть такі ж гострі, як якутський ніж.
Якутська лайка міцна, з добре розвиненою мускулатурою середнього розміру, компактна, помірно високонога собака, з товстою, але без ознак вогкості шкірою. Шерстний покрив добре розвинений і має бути достатнім для проживання і роботи в суворих арктичних умовах. Статевий тип добре виражений, пси сильніше і міцніші від сук.
Якутська лайка активна, жвава, допитлива собака, має доброзичливий і поступливий характер, дуже товариська і абсолютно не агресивна. Головне використання собаки для їздовий роботи і допомогу в полюванні на нерпу, песця, ведмедя і навіть гусей.
Характеристики ред.
Якутська лайка міцна, з добре розвиненою мускулатурою середнього розміру, компактна, помірно високонога собака, з товстою, але без ознак вогкості шкірою. Шерстний покрив добре розвинений і має бути достатнім для проживання і роботи в суворих арктичних умовах. Статевий тип добре виражений, пси міцніші сук.
Якутська лайка активна, жвава, допитлива собака, має доброзичливий і поступливий характер, дуже товариська і абсолютно не агресивна. Головне використання собаки для їздової роботи і допомоги в полюванні на нерпу, песця, ведмедя і навіть гусей.
Очі: прямо або широко посаджені, мигдалеподібної форми, не опуклі, і не глибоко посаджені. Блакитного, чорного або карого кольору, різноокі (одне око блакитне, інше коричневе). Віка сухі, з окантовкою чорного кольору в колір мочки носа, допускається знебарвлення повік на білому тлі. Недоліки: великі, круглі очі.
Шерсть: Шерсть густа з добре розвиненим підшерстям, блискуча, пряма, груба на дотик. Грива на шиї добре розвинена. Хвіст густий, пухнастий. Недоліки: недостатньо густа і пухнаста шерсть. Вади: хвиляста шерсть, дуже м'яка шерсть.
Забарвлення: плямисте забарвлення (біло-чорний, чорно-білий, сіро-білий, біло-сірий) чорно-білий з рудими мітками, чорний з рудими плямами, рудо білий, біло-рудий. Вади: будь-яке однотонне забарвлення крім білого.
Примітки ред.
- . yakutian-laika.com. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
- http://yakutian-laika.com/ru/content/стандарт-породы [ 14 червня 2020 у Wayback Machine.] Выдержка из стандарта породы Якутская лайка. Сайт НКП «Якутская Лайка»
Посилання ред.
- Історія породи [ 6 червня 2010 у Wayback Machine.]