Якоб Понтуссон Делагарді (швед. Jakob de la Gardie; 20 червня 1583, Ревель — 22 серпня 1652, Стокгольм) — шведський військовий і державний діяч з роду Делагарді, граф, активний учасник подій Смутного часу. У 1608 році удостоєний звання генерал-лейтенанта, у 1620 — фельдмаршала. Батько Магнуса Габріеля Делагарді, ріксканцлера Швеції.
Якоб Понтуссон Делагарді швед. Jakob De la Gardie | |
Народження: | 20 червня 1583[…] Ревель, Швеція[…] |
---|---|
Смерть: | 12 серпня 1652 (69 років) Стокгольм, Швеція |
Поховання: | Veckholm Churchd |
Країна: | Швеція |
Рід: | Делагарді |
Батько: | Понтус Делаґарді[…] |
Мати: | Зофія Йохандоттер Джилленхільмd[…] |
Шлюб: | Ебба Браге |
Діти: | Магнус Габріель Делагарді, Maria Sofia De la Gardied, Аксель Юліус Делагарді, Jacob Casimir De la Gardied, Pontus Fredrik De la Gardied, Ebba Margareta de la Gardied і Christina Catharina De la Gardied |
Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в родині Понтуса Делагарді (1520—1585), шведського полководця і дипломата французького походження (Де ла Ґарді).
У лютому 1609 року очолив п'ятнадцятитисячний експедиційний корпус, відправлений шведським королем Карлом IX під час Смутного часу в Московському царстві на допомогу Василю Шуйському.
25 квітня 1609 біля с. Кам'янка неподалік Старої Руси на чолі 5-тисячного загону шведського експедиційного корпусу розбив 4-тисячний загін поляків і козаків Яна Керножицького.
11 та 13 липня 1609 року в битві біля Твері на чолі об'єднаного 25-тисячного війська (разом з військом Михайла Скопина-Шуйського) розбив 10-тисячний загін прибічника Лжедмитрія II Олександра Зборовського. У січні 1610 року деблокував Троїце-Сергієвий монастир. У березні 1610 року увійшов в Москву.
4 липня 1610 року експедиційний корпус Делагарді, московське військо, німецькі та французькі найманці (всього до 35 тис. чоловік) були розбиті важкою річпосполитською кавалерією Станіслава Жолкевського (приблизно 6,8 тис. чоловік) у битві під Клушином, після чого Делагарді приєднався до коронної армії. Того ж року вже в складі коронного війська обложив Тихвинський монастир, здобув його на початку 1611 року й утримував до 1613 року.
26 липня 1611 року військо Якоба Делагарді увійшло до Новгорода й новгородські бояри підписали угоду про підтримку кандидатури сина шведського короля на московський престол та виходу Новгородських земель з підпорядкування Москві.
У 1617 році брав участь в укладанні Столбовського мирного договору.
З 1619 року — шведський намісник в Ревелі, з 1622 року — генерал-губернатор Лівонії. У 1632—1644 роках — член регентської ради при королеві Христині. Отримав від короля у ленне володіння область навколо замку Ляско, який ґрунтовно перебудував.
Примітки Редагувати
- ↑ Jakob P. De la Gardie — 1917.
- Encyclopædia Britannica
- ↑ Elgenstierna G. Den introducerade svenska adelns ättartavlor — Norstedts förlag, 1926. — Т. 2. — С. 225–226. — 885 с.
- ↑ Форстен Г. В. Делагарди, Яков // Русский биографический словарь — СПб: 1905. — Т. 6. — С. 177–180.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #143454153 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- Г. Ф. Делагарди // Энциклопедический словарь — СПб: Брокгауз — Ефрон, 1893. — Т. X. — С. 329.
- Энциклопедический Словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона
- Повесть о победах московского государства(рос.)
- Тверь