Юсти́н II (Флавій Юстин Молодший Август, лат. Flavius Iustinus Iunior Augustus, грец. Ιουστίνος Β', бл. 520–578) — імператор Східної Римської імперії (565–578), племінник Юстиніана I і чоловік племінниці його дружини.
| Юстин II грец. Ιουστίνος Β' лат. Flavius Iustinus Iunior Augustus | |
| 14 листопада 565 — 5 жовтня 578 | |
|---|---|
| Попередник: | Юстиніан I Великий |
| Наступник: | Тиберій II |
| Народження: | 520 Константинополь |
| Смерть: | 4 жовтня 578 або 5 жовтня 578 Константинополь |
| Країна: | Візантійська імперія |
| Релігія: | християнство |
| Рід: | Justinian dynastyd |
| Мати: | Vigilantiad |
| Шлюб: | Елія Софія |
| Діти: | Arabiad і Тиберій II Констянтин |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Відразу ж після приходу до влади усунув свого найближчого конкурента — Юстина, сина Германа. Потім робив заходи з підвищення своєї популярності. Попри важке становище скарбниці, пробачив нестачі. Потім розпорядився спалити всі розписки лихварів і відібрати у них всі застави. Намагався примирити православних з монофізитами, але марно. Припинив відкрите заступництво венетам (цирковій партії «зелених»). Проводив широке будівництво в Константинополі.
У зовнішніх справах Юстин не мав успіху. Якщо на Сході вдавалося утримувати персів загалом в колишніх межах, то на Заході велика частина завоювань Юстиніана була втрачена. Італія (окрім частини узбережжя) була захоплена лангобардами. Втрачено було багато міст в Іспанії та Північній Африці.
Останніми роками життя бездітний Юстин, хворий на психічну хворобу, за порадою дружини Елії Софії призначив співправителем і наступником воєначальника Тиберія Констянтина.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- Jones, Arnold Hugh Martin; Martindale, J. R.; Morris, John (1971). The Prosopography of the Later Roman Empire: Volume 2, AD 395-527 (англ.). Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-20159-9.
Література Редагувати
- Ю. А. Кулаковский, «История Византии».