Юзеф Бейм (пол. Józef Beim; 13 квітня 1937, Кляніни — 30 квітня 1987, Варшава) — польський генерал, головний комендант громадянської міліції у 1981—1987 роках. Видатний діяч органів правопорядку ПНР очолював громадянську міліцію у період соціально-політичної кризи та силового протистояння 1980-х років. Член ЦК та Центральної контрольно-ревізійної комісії ПОРП.
| Юзеф Бейм | |
| Народження: | 13 квітня 1937 Кляніни, Ґміна Осечна, Старогардський повіт, Поморське воєводство, Республіка Польща |
|---|---|
| Смерть: | 30 квітня 1987 (50 років) Варшава, Польська Народна Республіка |
| Поховання: | |
| Партія: | Польська об'єднана робітнича партія |
| Нагороди: | |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Походження й освіта ред.
Народився у селянській сім'ї із села у гміні Осечна. Закінчив економічний факультет Гданського університету з курсу управління промисловим виробництвом, проте за фахом не працював. Згодом здобув науковий ступінь доктора наук.
Міліцейська кар'єра ред.
У травні 1956 року Юзейф Бейм вступив на службу у моторизовану роту громадянської міліції Гданська. Пройшов навчання у Вищій школі міліції у Щитно.
З 1957 до 1960 рік служив у Гданській комендатурі цивільної міліції, у 1960—1962 роках — у комендатурі Пуцька. У 1962—1966 роках — у комендатурі Тчева, у 1967—1970 роках — у комендатурі Ельблонгу, у 1970—1973 — у комендатурі Гдині. У Тчеві, Ельблонзі та Гдині Юзеф Бейм очолював міліцейські управління повітського та міського рівнів. У період служби на балтійському узбережжі Бейм був підвищений від підпоручника до підполковника.
15 січня 1973 року Юзеф Бейм у званні полковника отримав посаду коменданта громадянської міліції Кракова — другого за величиною міста Польщі. Це означало серйозну позицію у силовій ієрархії ПНР. До 1978 року Бейм був заступником головного коменданта громадянської міліції Краківського воєводства. 15 травня 1978 року Бейм отримав призначення заступником головного коменданта громадянської міліції ПНР Станіслава Зачковського. З 1979 року мав звання генерала бригади.
З березня 1957 року Юзеф Бейм був членом урядущої компартії ПОРП. Був переконаним прихильником партійного режиму. У 1980—1981 роках виступав за силове придушення профспілки Солідарність. У середині серпня 1980 року — на тлі страйкової хвилі, яка розгорталася, — Бейм, поряд з генералом Служби безпеки (СБ) Владиславом Цястонем, став заступником генерала Богуслава Стахури в оперативному штабі МВС Lato 80.
Головний комендант ред.
25 листопада 1981 року генерал Бейм змінив генерала Зачковського на посаді головного коменданта громадянської міліції ПНР. Менш ніж через три тижні, 13 грудня 1981 року, у Польщі було введено воєнний стан. Наступні дні ознаменувалися масштабним насильством — захоплення підприємств, розгони демонстрацій, упокорення шахти «Вуек», численні інтернування й арешти. Громадянська міліція, особливо підрозділи ЗОМО, відіграла важливу роль у придушенні «Солідарності» та політичних репресіях. Поряд з іншими активістами, жорстким переслідуванням зазнавали члени незалежної профспілки працівників міліції.
Юзеф Бейм був одним із головних провідників репресивної політики, належав до найближчих сподвижників міністра внутрішніх справ Чеслава Кіщака, одного з керівників Військової ради національного порятунку. Жорстко репресивний курс проводили підлеглі Бейма у воєводських комендатурах — генерал Анджеєвський, полковник Верніковський, полковник Груба, полковник Коздра, полковник Урантувка. Попри приналежність до міліції, у перші тижні воєнного стану Бейм особисто інспектував армійські патрулі на вулицях Варшави. Громадянська міліція зберігала функції політичного тиску і після скасування воєнного стану у 1983 році.
На період комендантства Бейма припали загибель Гжегожа Пшемика після побиття ЗОМО та вбивство Єжи Попелушко, скоєне офіцерами СБ. У першому випадку Бейм усіляко прикривав винних. У другому підлеглі Бейма розслідували вбивство Попелушка та заарештували групу виконавців й організаторів, включно з генералом Цястоня. Як керівник міліції генерал Бейм відіграв певну роль у конфлікті на боці групи Ярузельського — Кіщака проти «партійного бетону» Мілевського.
27 вересня 1984 року Юзефу Бейму було надано звання генерала дивізії. З 1986 року Бейм — член ЦК ПОРП і Центральної контрольно-ревізійної комісії.
Смерть і похорон ред.
Юзеф Бейм раптово помер у віці 50 років. На посаді головного коменданта його змінив у травні 1987 року генерал Зенон Тшцинський, який виявився останнім керівником громадянської міліції ПНР.
Похований Юзеф Бейм на цвинтарі Військові Повонзки.
Примітки ред.
- ↑ Biuletyn Informacji Publicznej Instytutu Pamięci Narodowej. katalog.bip.ipn.gov.pl. Процитовано 17 серпня 2023.
- ↑ БЕЙМ Юзеф (Beim Józef). оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
- ↑ Умер «генерал-убийца» и «человек чести». оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
- APARAT BEZPIECZEŃSTWA W POLSCE. Kadra kierownicza / Tom III 1975—1990. Redakcja naukowa Paweł Piotrowski; Warszawa, 2008.
- Rzecznik IPN o roli władz PRL ws. śmierci Przemyka. оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
- Wojsko na ulicach. Generałowie brygady Józef Beim i Jerzy Ćwiek w rozmowie z wartownikami pełniącymi służbę przed Muzeum Wojska Polskiego w Al. Jerozolimskich. Warszawa, styczeń 1982. оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
- . Архів оригіналу за 19 березня 2018. Процитовано 19 березня 2018.
.JPG.Html){kind=link}