Шлаковата, також шлакова вата — волокнистий матеріал, одержуваний з розплаву металургійних шлаків, наприклад доменного. Один з різновидів мінеральної вати. Використовується у вигляді плит та інших виробів як звукоізоляційний і теплоізоляційний матеріал.
Історія ред.
Виробництво шлаковати вперше було розпочате у 1840 році в Уельсі за пропозицією Едварда Паррі, однак воно було визнане шкідливим для робітників і тому воно було припинене приблизно на 30 років, поки не відновилося у 1871 році у Німеччині на заводі Георгсмарієнгютте (Georgsmarienhütte) в місті Оснабрюк. У 1870-х роках шлаковату пропонувалося використовувати для теплоізоляції парових котлів, паропроводів, водопроводів гарячої води, льодовень, а також для фільтрації хімічних речовин. У США виробництво шлаковати з комерційною метою було розпочате у 1897 році.
У Західній Європі з середини 1940-х років виробництво шлаковати поступово витиснилося виробництвом кам'яної вати. У США, навпаки, протягом 1900-1930-х років домінувало виробництво кам'яної вати, але потім заводи, що виробляли мінеральну вату, перейшли на використання переважно шлаку через те, що шлак був дешевшою сировиною.
Властивості ред.
На відміну від кам'яної мінеральної вати, шлаковата разом з волокнистим продуктом складається зі значної кількості неволокнистого продукту — дрібних часточок, доля якого може становити від 20 до 50 %. Така складова має погані ізолюючі властивості й не робить внесок у цінність продукту. Щільність — 142—188,9 кг/м³. Діаметр волокон — 3,5-7 мкм. Хімічний склад шлаковати визначається хімічним складом шлаку, з якого вона виготовляється. Сучасна шлаковата складається в основному з оксидів CaO, MgO, SiO2, Al2O3, що утворюють силікати кальцію, магнію й алюмінію (алюмосилікати). Крім того, шлаковата містить незначну кількість деяких інших оксидів. Коефіцієнт теплопровідності — 0,08 Вт/(м·K).
Складові шлаковати | SiO2 | TiO2 | Al2O3 | CaO | MgO | Na2O | K2O | SO3 | MnO |
Вміст, % | 38,4 | 0,50 | 10,60 | 38,0 | 9,9 | 0,4 | 0,5 | 1,8 | 0,7 |
Виробництво ред.
Шлаковата виготовляється з рідкого шлаку, що є побічним продуктом, наприклад, доменного процесу. При зливанні рідкого гарячого шлаку з ковша крізь нього продувається пара або повітря, внаслідок чого утворюються волокна, що мають некристалічну (склоподібну) структуру завдяки швидкому охолодженню.
У Західній Європі обсяги виробництва шлаковати поступаються обсягам виробництва кам'яної вати, натомість у США виробництво шлаковати домінує над виробництвом кам'яної вати (дані 2001 року).
Посилання ред.
- Шлакова вата // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 214. — ISBN 978-966-7407-83-4.
Примітки ред.
- Wool, Mineral. // The New International Encyclopædia. — Volume XX. — 1905. P. 643. (англ.)
- Swapna Mukherjee. Applied Mineralogy: Applications in Industry and Environment. — Delhi: Springer, 2012. P. 4. ISBN 978-94-007-1161-7 (англ.)
- Van Nostrand's Eclectic Engineering Magazine [ 27 листопада 2014 у Wayback Machine.]. Volume 18. 1878. P. 130. (англ.)
- ↑ Clinical Environmental Health and Toxic Exposures. / Editors John Burke Sullivan, Gary R. Krieger. — Second edition. — Philadelphia, Lippincott Williams & Wilkins, 2001. P. 1228. (англ.)
- ↑ Man-made Vitreous Fibres. / IARC Working Group on the Evaluation of Carcinogenic Risks to Humans — Volume 81. — Lyon, France, World Health Organization, 2002. P. 53. ISBN 92 832 12811 9 (англ.)
- Handbook of Applied Thermal Design. / Eric C. Guyer, editor in chief — Castlton, Hamilton Printing Co, 1999. P. 36. (англ.)
- ↑ Review of the U.S. Navy's Exposure Standard for Manufactured Vitreous Fibers. — National Academies Press, 2000. P. 15-16. ISBN 0-309-56330-5 (англ.)
- Rajendra Karwa. Heat and Mass Transfer. — Jodhpur: Springer, 2015. P. 107. ISBN 978-981-10-1556-4 ISBN 978-981-10-1557-1 (eBook) (англ.)
- B. Sirok, B. Blagojevic, P. Bullen. Mineral Wool: Production and Properties. — Elsevier, 2008. P. 29. ISBN 978-1-84569-406-7 (англ.)