Шишков Юрій Миколайович Шишко в Ю рій Микола йович 30 травня 1927 19270530 15 травня 1989 Київ радянський український ху

Шишко́в Ю́рій Микола́йович (30 травня 1927(19270530) — 15 травня 1989, Київ) — радянський, український художник. Був членом Спілки кінематографістів України.

Шишков Юрій Миколайович
Народився	30 травня 1927(1927-05-30)
Помер	15 травня 1989(1989-05-15) (61 рік) Київ, Українська РСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	художник, художник-монументаліст, художник-постановник
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна (1961)
Заклад	Кіностудія ім. О. Довженка, Укртелефільм і Київська кіностудія науково-популярних фільмів
Членство	НСКУ
IMDb	ID 0794446

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Шишков.

Народився 30 травня 1927(19270530) р. Закінчив Ленінградський інститут живопису, скульптури та архітектури ім. І. Рєпіна (1961).

Працював художником-монументалістом, художником-постановником Київської кіностудії ім. О. П. Довженка й «Укртелефільму». З 1976 р. був художником «Київнаукфільму».

Помер 15 травня 1989 р. в Києві.

Фільмографія ред.

Оформив стрічки:

«Люди землі моєї»,
«Свіччине весілля» (1962),
«Фараони» (1964),
«Хочу вірити» (1965),
«Сторінки життя»,
«Концерт для Монреалю»,
«Новорічний сюрприз»,
«Чужий дім» (1967),
«Виправленому вірити»,
«30 хвилин мовчання»,
«У неділю рано зілля копала»,
«Альбом для малювання»,
«Місто гасить вогні» (1968),
«Циганка Аза»,
«Великий Дніпро» (1969),
«Лиха доля» (1969),
«Поступися місцем»,
«В степах України»,
«Кассандра» (1970),
«Рідна Буковина»,
«У ритмі танцю»,
«Золоті литаври»,
«Здрастуй, Прип'ять!»,
«Для домашнього вогнища» (1970),
«Івасик-Телесик» (1971),
«Рим, 17...»,
«Спасибі тобі, моє кохання» (1972),
«Хореографічні мініатюри»,
«Голоси Еллади»,
«Танцює Алла Лагода» (1973),
«Платон Кречет» (1974),
«Краків'яни і гуралі»,
«Літо в Журавлиному» (1975),
«Джек — бойовий коник» (1976),
«Альошка і Валет»,
«Небезпечний сон» (1977),
«Діалектика життя» (1978),
«Виховання потреб»,
«Лобо» (1979),
«Підліток на транспорті»,
«Людина здатна» (1981)
«Бродяги Півночі» (1983),
«Димка» (1985) та ін.

Література ред.

Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 171.

Посилання ред.

Юрій Шишков на сайті IMDb (англ.)
ЮРИЙ ШИШКОВ. Кино-Театр.РУ (рос.). оригіналу за 2 квітня 2015.

Це незавершена стаття про українського художника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.