Шептицький Петро Миколайович Петро Микола йович Шепти цький 14 серпня 1975 19750814 17 лютого 2015 солдат Збройних сил У

Закінчив Тульчинський ветеринарний технікум з відзнакою. Працював ветеринаром у селах Рижавка, Потоки (Жмеринський район), Слобода-Дашковецька (Вінницький район). Після розпаду колгоспу працював монтером, бригадиром з ремонту, майстром вінницького трамвайно–тролейбусного депо. Будував хату для сім'ї.

Мобілізований 21 серпня 2014-го, солдат, старший стрілець-кулеметник, 30-та окрема гвардійська механізована бригада.

Загинув 17 лютого 2015-го під час артилерійського обстрілу при зміні позиції біля села Кам'янка під Дебальцевим. В тому ж часі поліг Олександр Красноголовець.

Без Петра лишилися батьки, дружина, доньки — Богдана 2003 р.н. і 2005 р.н. Катерина.

Похований 23 лютого 2015-го в Могилівці.

Нагороди та вшанування ред.

Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
14 серпня 2015-го в селі Могилівка на будівлі ЗОШ, де навчався Герой, відкрито меморіальну дошку його честі
у Вінниці на території трамвайно-тролейбусного депо біля пам'ятного знаку загиблим працівникам в роки Другої світової війни встановлено меморіальну дошку Петру Шептицькому.
Один із службових вагонів №Р-1 Служби колії КП "Вінницька транспорта компанія" названо на честь Петра Шептицького.
його ім'ям названо вулицю села Могилівка.

Примітки ред.

Указ Президента України від 22 вересня року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела ред.

Шептицький Петро Миколайович [ 25 червня 2017 у Wayback Machine.]
Український Меморіал

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 22 вересня року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»