Шарль Едуар Гійом (фр. Charles Édouard Guillaume; 15 лютого 1861, Флер'є[en], Швейцарія — 13 червня 1938, Севр, Франція) — швейцарсько-французький фізик. Лауреат Нобелівської премії 1920 року за відкриття сплавів з аномальною поведінкою коефіцієнта теплового розширення: Інвару і елінвару.
| Шарль Едуар Гійом | |
|---|---|
| фр. Charles Édouard Guillaume | |
| | |
| Народився | 15 лютого 1861[…] Фльор'єd |
| Помер | 13 червня 1938[…] (77 років) Севр |
| Поховання | Cimetière de Fleurierd |
| Країна | Швейцарія |
| Діяльність | фізик, дослідник |
| Alma mater | Федеральна вища технічна школа Цюриха |
| Галузь | фізика |
| Заклад | Міжнародне бюро мір і ваг |
| Членство | Академія наук СРСР Шведська королівська академія наук Zofingiad Російська академія наук |
| У шлюбі з | A.M. Tauffliebd |
| Нагороди | |
Шарль-Едуар Гійом у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Шарль Гійом народився 15 лютого 1861 року в місті Флер, у сім'ї годинникаря. У 17 років Гійом вступив до «Федерального технологічного інституту» в Цюриху, де вивчав природничі науки, а також німецьку та французьку літературу. 1882 року він захистив дисертацію про електролітичні конденсатори і здобув докторський ступінь.
Після служби в армії офіцером артилерії, Гійом працював асистентом у «Міжнародному бюро мір і ваг» у Севрі. 1902 року він став заступником директора, а потім і директором цього бюро і залишався тривалий час на цій посаді.
Перша практична діяльність Гійома в бюро була пов'язана з визначенням точності ртутного термометра. Гійом розробив систему корекцій для точного вимірювання температури в залежності від коливань обсягу балончика з ртуттю під час нагрівання.
Результати своїх обчислень Гійом виклав у «Трактаті по термометрії» 1889 року.
Роботи Гійома стосуються, головним чином, метрології. Він надав нового значення обсягом 1 л, вивчав сплави нікелю і постійні, створив інвар, елінвар та інші сплави, що використовуються для виготовлення високоточних інструментів і в системі вимірювальних стандартів (1899) .
Гійому був необхідний сплав, який можна було б використовувати в місцевих метрологічних лабораторіях як доступну і надійну заміну дуже дорогого платина-іридієвого, з якого спочатку був виготовлений еталон метра. Кожна з країн, яка брала участь у Конференції з мір та ваг 1889 року, мала зразок еталону. Мірні стрижні використовувалися за польових умов і різних температур, а калібровані в місцевих метрологічних лабораторіях за стандартами метра, які зберігалися там при умовах фіксованої температури. Низька якість місцевих еталонів, розбіжність у показниках температур еталону в приміщенні і на відкритому повітрі давали систематичні помилки у вимірах.
Досліджуючи сплави, Гійом зауважив, що постійні з високим вмістом нікелю мають аномально низький коефіцієнт теплового розширення. Це спостереження привело до створення сталі, яка містить 36 % нікелю, 0,4 — марганцю, 0,1 — вуглецю і 63 % заліза з коефіцієнтом розширення, нижче 0,1 від коефіцієнта розширення заліза. Цей сплав було названо інвар.
Гійом помер 13 червня 1938 у місті Севр.
Примітки ред.
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- база даних Léonore — ministère de la Culture.
- SNAC — 2010.
- Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- NobelPrize.org — Nobel Foundation.
- . Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
- . Архів оригіналу за 21 липня 2015. Процитовано 17 липня 2015.
Посилання ред.
- Інформація з сайту Нобелівського комітету [Архівовано 22 червня 2012 у WebCite] (англ.)
- Шарль-Едуард Гійом [ 25 лютого 2016 у Wayback Machine.] на сайті «Сьогодні в історії»