Шапур II Великий — цар царів (шахиншах) Ірану, правив у 309—379. З династії Сасанідів, син Ормізда II. У Вавилонському Талмуді його матір'ю названа юдейка Кушанку по імені Іфра Ормізд (Орімед).
| Шапур II парф. šhypwhr; пехл. šhpwr-y; вірм. Շապուհ (Шапух); дав.-гр. Σαπώρης (Сапурис); лат. Sapores, Sapor | |
| |
|---|---|
| 309 — 379 | |
| Народження: | 309 Фірузабад, Фарс, Іран |
| Смерть: | 379 Бішапур, Казерун[d], Фарс, Іран |
| Країна: | Держава Сасанідів |
| Релігія: | Зороастризм |
| Рід: | Дім Сасана |
| Батько: | Ормізд II |
| Мати: | Ifra Hormizdd |
| Діти: | Хорміздухтd, Шапур III, Zruanduxtd і Saint Govdelaasd |
| Медіафайли у Вікісховищі |
Життєпис Редагувати
Народився вже після смерті свого батька. Вступ його на престол проходив в складних обставинах. У 309 році були живі ще як мінімум двоє його старших братів: теж Шапур, згодом цар «Сакастан, Турестана і Індії до узбережжя моря», і Хормізда, але шахом став саме Шапур II.
Джерела повідомляють, що коли Шапур II досяг віку шістнадцяти років (325), він почав кампанію з метою приборкати арабські племена і забезпечити безпеку на кордонах імперії. Шапур II вперше атакував Аяду, яа знаходилась в Межиріччі. Потім він перетнув Перську затоку, досягнувши Аль Ḵaṭṭ, яка є прибережним регіоном Бахрейну та Катару. Він напав на Хаджар, населені племенами Taghlib, Bakr bin Wael і Abd al-Qays. Убивши велику частину населення, він також, наказав зруйнувати колодязі, змушуючи арабів потерпати через спрагу. Треба відзначити, що жорстокість войовничого Шапура II була однією з яскравих сторін його характеру. Араби прозвали його «Зу Аль-актаф» (Sābūr Dhū al-Aktāf), «власник лопаток», «той, хто пробиває плечі», «заплічників» (від «актаф», плечі) — в пам'ять про те, що він наказував пробивати полоненим лопатки і, протягнувши крізь отвори мотузку, підвішувати людей на деревах. В результаті цих завоювань арабські племена були витіснені в глибину Аравійського півострова і район Перської затоки залишився в руках Сасанідів. Наприкінці червня 363 року вщент розгромив римську армію під командуванням імператора Юліана (361—363). На думку дослідників, у боях 25—26 червня 363 р. біля Маранги та Туммару (на ріці Тигр) римляни втратили до 40 000 вояків; при цьому загинув і сам Юліан.
Після смерті Шапура II у 379 році трон спадкував Ардашир II.
Примітки Редагувати
Література Редагувати
- Вус О. В. Юлиан Апостат. Персидский поход и загадка битвы у Туммара 26 июня 363 г. // МАИАСП. 2019. Вып. 11. С. 271–299 https://cyberleninka.ru/article/n/yulian-apostat-persidskiy-pohod-i-zagadka-bitvy-u-tummara-26-iyunya-363-g/viewer [ 1 серпня 2021 у Wayback Machine.]
- Tafazzoli, Ahmad (1989). . Encyclopaedia Iranica, Vol. IV, Fasc. 4. Ahmad Tafazzoli. pp. 427. Архів оригіналу за 27 березня 2018. . Процитовано 5 листопада 2016.
- Daryaee, Touraj (2009). . Encyclopaedia Iranica. Архів оригіналу за 7 квітня 2018. . Процитовано 5 листопада 2016.
- Shahbazi, A. Shapur (2004). . Encyclopaedia Iranica, Vol. XII, Fasc. 5. pp. 461–462. Архів оригіналу за 17 листопада 2017. . Процитовано 5 листопада 2016.
- Tafazzoli, Ahmad (1983). . Encyclopaedia Iranica, Vol. I, Fasc. 5. pp. 477. Архів оригіналу за 3 травня 2018. . Процитовано 5 листопада 2016.
- Potts, Daniel T. (2012). . Encyclopaedia Iranica. Архів оригіналу за 17 травня 2018. . Процитовано 5 листопада 2016.
- Al-Tabari, Abu Ja'far Muhammad ibn Jarir (1991). У Yar-Shater, Ehsan. . Trans. Clifford Edmund Bosworth. Albany, NY: State University of New York Press. ISBN 0-7914-0493-5. Архів оригіналу за 19 січня 2019. Процитовано 5 листопада 2016.
Посилання Редагувати
- SHAPUR II (r. 309-79 CE), longest reigning monarch of the Sasanian dynasty. Encyclopaedia Iranica [ 7 квітня 2018 у Wayback Machine.]